ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ КРИМСЬКИХ ТАТАР У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

  Бібліографічне посилання: Романько О.В. НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ КРИМСЬКИХ ТАТАР У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Natsionalnyj_rukh_krymskykh_tatar_u_roky_Druhoi (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ КРИМСЬКИХ ТАТАР У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ КРИМСЬКИХ ТАТАР В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. Військово-політ. кер-во нацистської Німеччини не мало чіткого плану щодо майбутнього статусу Крим. п-ова: існувало кілька проектів, які передбачали або приєднання півострова до "васальної України", або перетворення його на частину "Третього райху", але з особливим статусом "німецького Гібралтару". У другому проекті Крим мав бути повністю очищений від місц. населення і заселений німцями з Трансністрії, Тироля й Палестини. Ці плани ухвалювалися і знов змінювалися впродовж окупації півострова, але так і не стали реальністю. Проте навіть у незавершеному стані вони зробили величезний вплив на кримськотатар. нац. рух.

Наприкінці грудня 1941 в Бахчисараї був створений т. зв. Мусульманський к-т, який очолив колиш. член кримськотатар. партії Міллі-фірка ("Національна партія") Джеміль Абдурешидов. Через кілька днів к-т переїхав до Сімферополя. За задумом його засновників, ця установа мала представляти всіх крим. татар і керувати всіма сферами їхнього життя. Сімферопольський мусульманський к-т складався з 18-ти осіб: президента, 2-х заступників і 15-ти членів, кожен з яких відповідав за певну сферу діяльності. Члени к-ту затверджувалися нач. поліції безпеки і СД ген. округу "Крим". Гол. метою діяльності к-ту було сприяння нім. окупаційній адміністрації. Вирішенням конкретних питань займалися відповідні відділи: по боротьбі з рад. партизанами; по комплектуванню добровольчих формувань; по наданню допомоги сім'ям добровольців; пропаганди й агітації (при цьому відділі перебувала редакція газ. "Azat Kirim" ("Звільнений Крим") – гол. органу мусульманських к-тів); релігії. У січні–березні 1942 подібні к-ти були створені в Алушті, Бахчисараї, Євпаторії, Карасубазарі (нині м. Білогірськ), Старому Криму, Судаку і Ялті. Місц. мусульманські к-ти мали таку саму структуру й у своїх діях неофіційно керувалися вказівками столичного к-ту.

З боку окупаційної адміністрації була накладена сувора заборона на будь-яку політ. діяльність мусульманських к-тів. Проте лідери кримськотатар. націоналістів не полишали надії отримати ширші повноваження. Боротьба за поширення повноважень мала два етапи, які за місцем дії можна умовно назвати "кримським" і "німецьким". Перший етап тривав до квітня–травня 1944. Літо 1944 – весна 1945 – період боротьби за політ. права в еміграції.

У квітні 1942 Джеміль Абдурешидов, Ільмі Керменчикли, Гжік Аппаз та ін. розробили новий статут і програму діяльності Сімферопольського к-ту, які передбачали в кінцевому підсумку створення Кримськотатар. д-ви під протекторатом Німеччини. Документи були подані на розгляд до мін-ва в справах окупованих сх. областей. Після негативної реакції окупантів керівники руху поділилися на 2 угруповання: колабораціоністів, роль яких зводилася до звичайного пособництва нім. адміністрації, і прихильників "третьої сили", які відтепер вважали своїм ворогом не тільки сталінізм, а й гітлеризм. Перших очолив Джеміль Абдурешидов. Діяльність їхніх опонентів пов'язана з іменем одного з лідерів нац. руху 1917–20 Амета Озенбашли. Свої погляди на програму співпраці з Німеччиною він відобразив у меморандумі, написаному в листопаді 1942. Хоча цей документ був навіть поміркованішим, ніж попередній, окупаційна влада не послала його до Берліна. Боротьба між угрупованнями нац. руху тривала з перемінним успіхом ще рік. У листопаді 1943 прихильники "третьої сили" зазнали поразки, а їхній лідер, побоюючись репресій, виїхав до Румунії. Мусульманські к-ти припинили політ. активність: їхня діяльність була зведена до вирішення госп. та добродійних питань.

Літо 1944 – весна 1945 – другий етап боротьби за політ. права, який пов'язаний з ім'ям Едіге Киримала – емігранта з СРСР, який від 1932 мешкав у Туреччині. У грудні 1941 він і Мустеджиб Улькюсаль (теж емігрант, але з Румунії) при підтримці нім. посла в Туреччині Франца фон Папена прибули до Берліна, де спробували вступити в переговори з представниками нім. політ. кер-ва. У ході зустрічей вони висловили побажання отримати гарантії щодо майбутньої незалежності Криму і попросили допустити їх у табори військовополонених на території пд. України і Криму, де утримувалися крим. татари. Розмови про незалежність Криму німці залишили без коментарів. У проханні ж відвідати табори вони відмовили, пославшись на карантин.

Проте гол. результатом поїздки до Берліна стало те, що цим емігрантам вдалося залишитися в Німеччині та закласти тут засади для майбутнього кримськотатар. представництва. Навесні 1942 з Е.Кирималом уже працювало 12 осіб. У липні 1942 ген. комісар округу "Крим" Альфред Фрауенфельд повідомив Едіге Киримала, що уряд Німеччини визнає його "штаб, як повноважне представництво кримських татар", але тільки у сфері екон. і гуманітарних інтересів. У листопаді 1942 Е.Киримал отримав дозвіл приїхати до Криму. Метою візиту була зустріч з представниками місц. кримськотатар. громадськості. 16 грудня берлінська делегація провела спільне засідання з членами Сімферопольського к-ту. Едіге Киримал і Абдул-Халім Баліч інформували актив к-ту про роботу свого представництва. К-т схвалив діяльність берлінського штабу, визнав його керівну роль і обрав до свого складу обох доповідачів. У січні 1943 штаб Е.Киримала був визнаний мін-вом у справах окупованих сх. областей єдиним представником інтересів кримськотатар. народу і став офіційно іменуватися Кримськотатар. нац. центром. У листопаді 1943 при цьому мін-ві виник кримськотатар. відділ (Krimtataren Leitstelle), який мав давати вказівки Е.Кирималу та його людям. Навесні 1944 нац. центр взяв активну участь у порятунку членів крим. мусульманських к-тів. Йому вдалося евакуювати 60 осіб. Ще бл. 2 тис. (в основному, кадри поліцейських формувань) були вивезені морем на початку боїв за Крим.

Восени 1944 Е.Киримал залишився єдиним лідером кримськотатар. нац. руху, якого визнавала Німеччина. Але, фактично, він уже нікого не представляв: Крим був звільнений. Та навіть у таких умовах ключовим пунктом програми Е.Киримала було досягнення незалежності Криму в межах півострова. Ця позиція привела його в листопаді 1944 до конфлікту з генералом А.Власовим. Центр Е.Киримала відмовився приєднуватися до К-ту визволення народів Росії (КВНР). Е.Киримал активно пропагував ідею "тюркської єдності". Крим. татари не тільки повинні були отримати незалежність, а й відчути себе частиною "єдиного тюркського миру". З цими ідеями він виступав на сторінках газ. "Kirim" ("Крим"), перший номер якої вийшов у Берліні 25 листопада 1944. Е.Киримал надавав допомогу в створенні бойової групи "Крим" Східнотюркського з'єднання військ СС. Гол. чином вона полягала в підготовці офіцерських кадрів.

17 березня 1945 уряд Німеччини зробив офіц. заяву, в якій Кримськотатар. нац. центр визнавався "єдиним представником кримськотатарського народу". Його головою залишався Е.Киримал, але склад центру повністю оновився. Новий центр почав свою діяльність у квітні 1945. Першим його кроком була заява про те, що гол. політ. метою орг-ції є боротьба за нац. і політ. звільнення крим. татар. Проте в результаті військ. поразки Німеччини цей захід не мав ніяких наслідків.

Кримськотатар. нац. рух у роки Другої світової війни не можна оцінити однозначно. З одного боку, він був типовим проявом колабораціонізму. З другого – не можна заперечувати його підтримку (до осені 1943) більшістю татар. населення Криму, завдяки чому окупаційній адміністрації вдалося завербувати в поліцейські формування бл. 15 тис. осіб і, фактично, поставити на грань знищення рад. партизан. рух. Тільки корінний перелом на Сх. фронті і заг. розчарування нім. окупаційною політикою привели до того, що крим. татари знову почали підтримувати рад. владу. Вся історія взаємин нацистського військово-політ. кер-ва з нац. рухом крим. татар свідчить про те, що воно не розглядало їх як рівноправного союзника. І мусульманські к-ти на території півострова, і нац. центр на території Німеччини були потрібні нацистам як інструмент окупації та пропаганди, за допомогою якого вони збиралися впливати на осн. масу татарського (і нетатарського) населення. Відомо, що на адресу окупаційної адміністрації від деяких представників районних мусульманських к-тів надходили пропозиції влаштувати етнічні чистки слов'ян. і грец. населення Криму. Ці пропозиції залишилися приватною ініціативою, оскільки зіткнення на нац. ґрунті не були потрібні ні німцям, ні більшості націоналістів. Проте, зробивши крим. татар фактичною опорою свого режиму, окупанти протипоставили їх решті нац. груп, що не могло не позначитися в майбутньому на системі міжнац. відносин у Криму. Надії кримськотатар. націоналістів на створення незалежної д-ви та її невід'ємних атрибутів (парламент, уряд, армія) виявилися марними, а їхня діяльність послужила виправданням депортації крим. татар сталінським режимом.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Kirimal E. Der nationale Kampf der Krimtürken mit besonderer Berücksichtung der Jahre 1917–1918. Emsdetten, 1952
  2. Mühlen P. von zur. Zwischen Hakenkreuz und Sowjetstern: Der Nationalismus der sowjetischen Orientvölker im Zweiten Weltkrieg. Düsseldorf, 1971
  3. Романько О.В. Крымско-татарская эмиграция в годы Второй мировой войны и ее сотрудничество с военно-политическим руководством Третьего рейха. "Интеллектуал" (Симферополь), 2007, № 6–7.

Посилання:
  • АЛУШТА
  • БАХЧИСАРАЙ
  • БІЛОГІРСЬК
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ЄВПАТОРІЯ
  • КОЛАБОРАЦІОНІЗМ, ПОНЯТТЯ
  • МІЛЛІ-ФІРКА
  • СІМФЕРОПОЛЬ
  • СТАРИЙ КРИМ, МІСТО АРК
  • СУДІЄНКИ, РІД
  • ТРАНСНІСТРІЯ
  • ЯЛТА, МІСТО АРК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)