ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

  Бібліографічне посилання: Богуцький Ю.П. НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Natsionalnyj_teatr (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. Виник на основі Київ. рос. опери, яка діяла в місті від 1867. У перші роки існування репертуар цього театру поповнювався творами переважно рос. композиторів: "Життя за царя", "Руслан і Людмила" М.Глинки, "Русалка" О.Даргомизького, "Маккавеї" А.Рубінштейна, "Ворожа сила" О.Сєрова. Проте трупа не обминала і європ. класики, зокрема. поставила "Севільський цирульник" Дж.Россіні, "Весілля Фігаро" В.-А.Моцарта, "Чарівний стрілець" К.Вебера, "Лючія ді Ламмермур" Г.Доніцетті, а також опери Дж.Верді, який став улюбленим композитором киян.

Театр упевнено завойовував прихильність любителів опери, привернув увагу й композиторів, про що, зокрема, свідчить велика зацікавленість П.Чайковського в постановці його творів саме на київ. сцені. Тут були поставлені його опери "Опричник" (1874), "Євгеній Онєгін" (1884), "Мазепа" (1886) та "Пікова дама" (1890), на яких побував автор. 1896 будівля театру (архіт. І.Шторм) згоріла, загинули одна з кращих в Росії муз. б-к, костюми й декорації багатьох вистав. Нова споруда театру була зведена за проектом архіт. В.Шретера 1899–1901. Архітектор чудово вирішив не тільки зовн. вигляд будови в стилі неоренесансу, а й функціональне її призначення, подбавши про зручності і для акторів, і для глядачів, вишукані інтер'єри, в яких поєдналися класичний стиль і т. зв. віденський модерн. 3-ярусний зал міг прийняти водночас 1683 глядача. 29 (16) вересня 1901 урочистим виконанням кантати "Київ" швед. композитора В.Гартевельда (1859–1927), написаної спеціально до цієї події, і виставою "Життя за царя" М.Глинки відбулося урочисте відкриття нового приміщення театру.

У першому десятилітті 20 ст. на сцені Київ. міськ. оперного театру виступали найвидатніші укр. і рос. вокалісти, а також світ. оперні зірки: М.Баттістіні, М.Гальвані, А.Падовані, Л.Кавальєрі, О.Мишуга, Т.Руффо, Дж.Ансельмі, Дж.Беллінчіоні, Л.Собінов, Р.Пінкерт, М.Гай, Ц.Бонісенья, Ц.Формакі, О.Боронат, А.Дідур, Я.Вайда-Королевич. Спеціально до київ. гастролей Ф.Шаляпіна 1901–02 трупа здійснила нові постановки опер "Життя за царя", "Князь Ігор", "Борис Годунов", "Моцарт і Сальєрі", "Русалка", "Фауст". 1897 створено балетну трупу, що дало змогу збагатити багато вистав дивертисментами і танцями.

1919 більшовики націналізували театр, він став називатися оперою Укр. Рад. Республіки ім. К.Лібкнехта. 1926 одержав назву Київ. держ. опера, від 1934 – Держ. академічний театр опери та балету, 1939 присвоєно ім'я Т.Шевченка. У репертуарі театру, окрім світ. класики, творів видатних рос. композиторів, з'явилися опери й балети на сюжети з укр. історії – "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Різдвяна ніч", "Енеїда М.В.Лисенка, "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського, "Кармелюк" В.Костенка, "Дума чорноморська" С.Потоцького, "Беркути" ("Золотий обруч") Б.Лятошинського, "Маруся Богуславка" А.Свєчникова, "Лілея" К.Данькевича, "Пан Каньовський" М.Вериківського та ін. У роки Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941–45 театр був евакуйований спочатку до Уфи, а восени 1942 – до Іркутська, де продовжив свою творчу діяльність.

На сцені театру розкрився талант видатних, світ. рівня митців – оперних співаків: О.Петрусенко, М.Литвиненко-Вольгемут, З.Гайдай, Б.Гмирі, М.Гришка, Є.Чавдар, І.Паторжинського, Л.Руденко, Д.Гнатюка, Б.Руденко, З.Христич, А.Мокренка, Є.Мірошниченко, А.Солов'яненка, М.Стеф'юк, Г.Ціполи, В.Гришка, Л.Забілястої, В.Степової та ін.; артистів балету – А.Бєлова, М.Апухтіна, А.Васильєвої, Т.Таякіної, О.Потапової, В.Калиновської, В.Ковтуна й ін. Золоті сторінки в історію театру вписали диригенти, режисери і хормейстери: В.Тольба, К.Сімеонов, О.Рябов, Л.Венедиктов, І.Молостова, М.Смолич та ін., балетмейстери: В.Литвиненко, В.Верховинець, П.Вірський, А.Шикера, В.Вронський та ін. 1967–73, 1977–88 гол. диригентом був С.Турчак. Від 1989 гол. диригент – В.Кожухар, який значно розширив і збагатив виконавську й репертуарну палітру театру. Спектаклі оформляли відомі художники – А.Петрицький, О.Хвостенко-Хвостов, Ф.Нірод та ін.

Після двох реконструкцій (1935 та 1988) внаслідок розширення оркестрової ями і ліквідації незручних місць театр зараз налічує понад 1400 місць. 1992 Київський театр опери і балету ім. Т.Шевченка отримав статус національного. Театр продовжує виконувати свою гол. місію – нести велич і красу оперно-балетного мист-ва, збагачувати не тільки українську, а й світ. муз. к-ру. В останні сезони на київський сцені відбулися прем'єри опер Дж.Пуччіні "Турандот" та "Манон Лєско", А.Понкіеллі "Джоконда", Ш.Гуно "Фауст", Дж.Верді "Макбет" і "Бал-маскарад", а балетна трупа подарувала глядачам прем'єри балетів О.Глазунова "Раймонда", Е.Лало "Сюїта в білому", П.Чайковського "Лускунчик", В.-А.Моцарта "Весілля Фігаро", балет "Майстер і Маргарита" та ін.

Артисти театру беруть участь у престижних міжнар. фестивалях. 1964 київ. балет став учасником Міжнар. фестивалю класичного танцю в Парижі й був удостоєний найвищої нагороди паризької Академії танцю – Золотої Зірки, а І.Лукашова і В.Парсєгов – премій А.Павлової і В.Ніжинського. Нині Нац. опера України активно й успішно інтегрується у світ. муз. процес, про що свідчать її гастролі в багатьох країнах світу: Німеччині, Франції, Швейцарії, Данії, Португалії, Італії, Іспанії. Театр представлений у найпрестижніших муз. фестивалях останнього десятиліття: у Парижі (1991), Страсбурзі (1993), Мадриді, Лас-Пальмасі (1995), Авіньоні (2000), Будапешті (2001).

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Стефанович М. Київський театр опери і балету: Історичний нарис. К., 1960
  2. Національна опера України імені Тараса Шевченка: Історичний фотонарис. К., 2001
  3. Станішевський Ю. Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка: Історія і сучасність. К., 2002
  4. Його ж. Балетний театр України. К., 2003.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ЧАЙКОВСЬКИЙ ПЕТРО ІЛЛІЧ
  • ДАНЬКЕВИЧ КОСТЯНТИН ФЕДОРОВИЧ
  • ГАЙДАЙ ЗОЯ МИХАЙЛІВНА
  • ГЛИНКА МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • ГМИРЯ БОРИС РОМАНОВИЧ
  • ГНАТЮК ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ
  • ГРИШКО МИХАЙЛО СТЕПАНОВИЧ
  • ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ СЕМЕН СТЕПАНОВИЧ
  • ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ МАРІЯ ІВАНІВНА
  • ЛЯТОШИНСЬКИЙ БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • МІРОШНИЧЕНКО ЄВГЕНІЯ СЕМЕНІВНА
  • МОЛОСТОВА ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА
  • МИШУГА ОЛЕКСАНДР ПИЛИПОВИЧ
  • НІРОД ФЕДІР ФЕДОРОВИЧ
  • ПАТОРЖИНСЬКИЙ ІВАН СЕРГІЙОВИЧ
  • ПЕТРУСЕНКО ОКСАНА АНДРІЇВНА
  • ПЕТРИЦЬКИЙ АНАТОЛІЙ ГАЛАКТІОНОВИЧ
  • ПОТАПОВА ОЛЕНА МИХАЙЛІВНА
  • РУДЕНКО БЕЛЛА АНДРІЇВНА
  • РУДЕНКО ЛАРИСА АРХИПІВНА
  • ШАЛЯПІН ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СМОЛИЧ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • СОЛОВ’ЯНЕНКО АНАТОЛІЙ БОРИСОВИЧ
  • ТУРЧАК СТЕФАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ВЕРХОВИНЕЦЬ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ВЕРИКІВСЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • ВІРСЬКИЙ ПАВЛО ПАВЛОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КОЧЕРГА АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЛІДЕР ДАНИЛО ДАНИЛОВИЧ
  • МАКМЕРРІН РОДЖЕР
  • МІРОШНИЧЕНКО ЄВГЕНІЯ СЕМЕНІВНА
  • СКОРИК МИРОСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)