ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ (КПІ)

  Бібліографічне посилання: Онопрієнко В.І. НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ (КПІ) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Natsionalnyj_tekhn_un_Ukr (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ (КПІ)

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ "КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ" (НТУУ "КПІ"; ця назва – від 1995). Ідея створення в Києві вищого тех. навч. закладу виникла в цукрозаводчиків Пд.-Зх. краю. Значну роль у просуванні цієї ідеї відіграли Київ. міська дума, правління Пд.-Зх. залізниці, відомі кияни: київ. міський голова С.Сольський, голова біржового комітету Н.Хряков, підприємці М.А.Терещенко, Л.Бродський, які зібрали значні пожертви на буд-во ін-ту, наук. та інженерна інтелігенція міста: професори М.А.Бунге, Г. де Метц, заст. керуючого правлінням Пд.-Зх. залізниці А.Абра-гамсон. Ідея заснування ін-ту була підтримана міністром фінансів Рос. імперії С.Вітте.

Ін-т створювався за кращими зразками світ. вищих тех. шкіл. У конкурсі на проекти споруд ін-ту взяли участь відомі архітектори. Кращим був визнаний проект петерб. академіка арх-ри І.Кітнера, за яким і споруджено корпуси Київ. політех. ін-ту (КПІ). Керував ходом буд-ва архіт. О.Кобелєв. Для буд-ва ін-ту міська влада виділила кілька ділянок. Після ретельного ознайомлення була вибрана ділянка вздовж Брест-Литовського шосе площею 38 десятин.

Було визначено 4 відділення ін-ту: мех. (109 студентів), інже-нерне (101 студент), с.-г. (87 студентів), хімічне (63 студенти). Ще в червні 1898 було оголошено перший прийом заяв до ін-ту.

31 серпня 1898 відбулися урочистості з нагоди відкриття КПІ. Заняття в ін-ті розпочалися 1 вересня 1898 в приміщенні, збудованому для Комерційного уч-ща, яке на рік взяв в оренду ін-т. Після завершення буд-ва (квітень 1902) ін-т мав у розпорядженні повний комплекс будівель: гол. корпус – інженерне, мех. та агрономічне відділення, канцелярію, фундаментальну науково-тех. б-ку; хімічний корпус – хімічне відділення; мех. майстерні із центр. електростанцією для освітлення всіх будівель й опалення гол. корпусу; будівлі дослідного поля, двір для худоби, с.-г. ферму та сад; житло для професорів і лаборантів – 2 будівлі; студентську їдальню.

Першим директором КПІ був призначений В.Кирпичов, ідеолог вищої тех. освіти, фундатор і перший директор Харків. практичного технологічного ін-ту. Для роботи в ін-ті було запрошено багатьох відомих учених Києва, Москви, Санкт-Петербурга, Казані (нині столиця Татарстану, РФ), Харкова. Серед них – визначні фахівці в галузі теор. механіки О.Котельников і О.Динник, математики В.Єрмаков і Б.Букрєєв, фізик Г. де Метц, один з основоположників теорії різання металів К.Зворикін, геолог-мінералог О.Нечаєв, металург В.Іжевський, теплотехнік О.Радціг, видатний фахівець мостобудування Є.Патон, обдаровані хіміки М.Коновалов і Л.Писаржевський, фахівці в галузі зоотехнії та фізіології рослин М.Чирвинський і Є.Вотчал, академік арх-ри О.Кобелєв, худож. М.Пимоненко. Сильний склад професорів зробив видатний внесок у розвиток тех. і с.-г. наук, у становлення системи вищої інженерної освіти. КПІ став першим авіац. осередком, у роботі якого брали участь професори, інженери, конструктори, студенти, котрі будували й випробовували моделі літальних апаратів, планери.

Невід'ємною сторінкою історії КПІ є його участь у загальнодемократ. русі країни, що здійснювався під гаслом демократизації вищої школи, свободи студентських об'єднань. Уже в перший рік існування вузу його вихованці взяли участь у всерос. студентському страйку, спрямованому проти реакційної політики властей. Уряд відповів на це виключенням з ін-ту, арештом і засланням 32-х студентів – організаторів і активних учасників страйку.

Перший випуск інженерів відбувся 1903, головою Держ. екзаменаційної комісії був Д.Менделєєв. Диплом отримали 93 випускники.

1920–30 зусилля ін-ту були спрямовані на завдання індустріалізації країни, на створення й відновлення таких галузей пром-сті, як машинобудівна, верстатобудівна, хімічна, оборонна, металургійна. Для виконання народногосп. планів треба було за короткий час виховати тех. інтелігенцію. У КПІ 1925 на 4-х ф-тах (хімічному, мех., електротех. і шляхів сполучення) навчалося 1983, а 1929 – 2800 студентів, працювали 170 викладачів, у т. ч. 36 професорів 1-ї і 2-ї категорій, 31 штатний і понад 100 позаштатних викладачів, із них 163 мали вищу освіту, 126 – інженерну. Відбір студентів здійснювався за класовим підходом. Так, 1929/30 навч. р. в КПІ навчалося: робітників – 44 %, селян – 18, інтелігенції і службовців – 35, інших – 3 %. 1925/26 навч. р. на робітфаці налічувалося 324 студенти, у т. ч. на ф-ті інженерів шляхів сполучення – 62, хімічному – 69, електротех. – 86, мех. – 107. 1924/25 навч. р. робітфак закінчили 85 осіб, 1925/26 – 119, 1926/27 навч. р.– 131 особа. Чимало вихованців робітфаку стали згодом професорами, відомими вченими, серед них – К.Ващенко, М.Калниболотський, Ю.Гізіла та ін. 1925/26 випуск фахівців у КПІ становив 62 % максимального дореволюційного, 1930 зріс проти 1928 більш ніж утричі.

Професори-викладачі, спів-робітники і студенти КПІ провели в ці роки значну роботу зі зміцнення матеріально-тех. бази ін-ту. Були збудовані "енергокрило" гол. корпусу, частина хімічного корпусу. Стали до ладу новий гуртожиток і стадіон. При ін-ті почали функціонувати електростанція, радіовузол, фабрика-кухня, швейна і шевська майстерні, перукарня, кінотеатр, спортивні майданчики. Із 1934 ін-т став одним з найбільших вищих тех. навч. закладів СРСР, його бюджет у цей час значно перевищував дореволюційний. Зросли стипендіальний фонд і асигнування д-ви на навчання студентів. Змінювався соціальний склад студентів. Якщо 1929/30 серед них було робітників 44 %, селян – 18, інтелігенції і службовців – 35, інших – 3 %, то 1934/35 відповідно – 68,8 %, 8,6, 21,1 і 1,5%.

1940/41 професорсько-викла-дацький склад уже налічував 342 особи, у т. ч. 53 професори, 95 доцентів, 42 старші викладачі, 162 викладачі й асистенти. Серед них – академіки АН УРСР Є.Патон, М.Кравчук, В.Плотников, Б.Лисін, члени-кореспонденти АН УРСР Ф.Бєлянкін, В.Васильєв, С.Серенсен, І.Шта-єрман, професори В.Бобров, М.Воронін, Г.Городецький, М.Кичигін, О.Кобелєв, В.Огієвський, П.Окулов, С.Рудник, І.Швець, доценти Я.Бовсуновський, О.Бутузов, О.Плигунов, Т.Путята, А.Орнатський та багато ін. Із 342-х викладачів 203 – вихованці ін-ту, які успішно закінчили аспірантуру.

КПІ дав путівку в життя таким видатним людям 20 ст., як І.Сікорський, С.Корольов, А.Люлька, А.Мікулін, І.Бардін, Б.Патон та ін. Відомими діячами науки, академіками, членами-кореспон-дентами АН УРСР, професорами, директорами ін-тів стали вихованці КПІ М.Корноухов, Й.Чорнобильський, С.Серенсен, В.Васильєв, І.Штаєрман, Ф.Белянкін, Ю.Соколов, Г.Сухомел, В.Ізбеков, С.Рудник, Г.Городецький, І.Швець, обдаровані вчені В.Холмський, Ю.Гізіла, Г.Прейс, С.Тетельбаум.

У КПІ активно розроблялися нові навчальні програми, створювалися підручники. Так, 1927 К.Симінський склав і видав підручник із буд. механіки. На основі матеріалів студентських дипломних робіт Є.Патон склав
3-томний посібник із проблем відновлення й реконструкції мостів. Значні зрушення відбулися в проведенні лабораторних занять, в організації курсового і дипломного проектування. На всіх ф-тах було обладнано лабораторії, кількість яких 1940 досягла 50. Відбулися зміни в організації вироб. практики студентів. Студенти працювали на таких підпр-вах, як Горьківський автомобільний з-д, Моск. з-д "Електросила", Київ. верстатобудівний з-д, з-ди "Більшовик", "Червоний екска-ватор", Харків. електротех. з-д, Новокраматорський з-д, Дніпро-гес, Сталінградська держ. районна електростанція, Доненерго, Київенерго та ін. Для підготовки дипломних проектів на всіх профілюючих кафедрах створили спец. кабінети. Завдання для проектування мали відповідати реальним вимогам пром-сті. Постійно розширювалися масштаби наук. досліджень. Наук. розробки, виконані вченими ін-ту, мали практичне значення й давали великий екон. ефект.

1941 з перших днів Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941–45 багато викладачів і співробітників, випускників та студентів ін-ту добровільно чи через мобілізацію поповнили Червону армію, брали участь у бойових діях на всіх фронтах. Ін-т був евакуйований до Ташкента (нині столиця Узбекистану), де функціонував у складі Середньоазіат. індустріального ін-ту.

Визволення Києва в листопаді 1943 дало можливість відновити роботу ін-ту. Всі зусилля колективу були спрямовані на відновлення навчально-матеріальної бази, адже внаслідок гітлерівської окупації та жорстоких боїв за Київ було зруйновано більше половини заг. площі навч. приміщень, згоріли гуртожитки, пограбовано майно.

Розширення масштабів під-готовки фахівців у післявоєнні роки загострювало кадрову проб-лему, вимагало вдосконалення роботи науково-пед. кадрів. На той час в ін-ті працювали такі видатні вчені: академіки К.Хрє-нов, М.Доброхотов, Ф.Бєлянкін, Б.Лисін, члени-кореспонденти АН УРСР В.Васильєв, В.Ізбеков, С.Тетельбаум, А.Коваленко, про-фесори І.Швець, В.Толубинський, А.Нестеренко, К.Ващенко, С.Рудник, Г.Писаренко, А.Орловський, О.Смогоржевський, М.Кильчевський, М.Кондак та ін.

У 1950-ті рр. викладацький склад поповнився визначними вченими: І.Федорченком (металознавство і порошкова металургія), Г.Самсоновим (металознавство), І.Плотниковим (електричні машини), С.Свєчниковим (фізика) та ін. На поч. 1960/61 навч. р. в інституті працювали 654 штатних викладачі, серед них – 30 професорів (4,8 %), 203 доценти (31 %), 96 старших викладачів (14,6 %), 325 викладачів і асистентів (49,6 %).

На базі КПІ створено Дніпроп. ін-т залізничного транспорту (нині Дніпроп. нац. ун-т залізничного транспорту ім. акад. В.Лазаряна), Одес. ін-т інженерів мор. флоту (нині Одес. нац. мор. ун-т), Харків. текстильний ін-т, Київ. інженерно-буд. ін-т (нині Київ. нац. ун-т буд-ва та арх-ри), Київ. ін-т інженерів цивільної авіації (нині Нац. авіац. ун-т), Укр. с.-г. академію (нині Нац. аграрний ун-т), Київ. автодорожний ін-т (нині Нац. транспортний ун-т), Київ. технологічний ін-т легкої пром-сті (нині Київ. нац. ун-т технологій і дизайну), Він. політех. ін-т (нині Вiн. нац. тех. ун-т), Черкас. інженерно-технологічний ін-т, Черніг. технологічний ін-т, ін-ти хімії, механіки, електрозварювання, тех. теплофізики, прикладного системного аналізу Національної академії наук України.

Директори й ректори Київ. політехніки: В.Кирпичов (1898–1902), М.Коновалов (1902–04), К.Зворикін (1904–05), М.Чирвинський (1905–06), В.Тимофєєв (1906–08), К.Дементьєв (1908–11), І.Жуков (1911–17), П.Єрченко (1917–19), Г. де Метц (1919–20), О.Ступін (1919–20), С.Веселовський (1920–21), І.Кухаренко (березень–грудень 1921), В.Бобров (1921–29), Д.Мельников (1929–30), М.Єфімов (1934–36), П.Жихарев (грудень 1936 – серпень 1937), М.Шпилько (1937–41), О.Плигунов (1944–52, 1955–71), В.Гриднєв (1952–55), І.Швець (вересень–грудень 1955), Г.Денисенко (1971–87), П.Таланчук (1987–92), М.Згуровський (від 1992).

Сьогодні НТТУ "КПІ" – найбільший навчальний заклад України: кожний 6-й студент Києва – студент КПІ, кожен 25-й професор і доцент України – викладач КПІ, серед політех. закладів освіти кожні 5-ті факультет і кафедра – це факультет або кафедра КПІ, кожний 3-й студент-політехнік України – це студент КПІ.

НТУУ "КПІ" – це комплекс ін-тів: прикладного системного аналізу, телекомунікаційних сис-тем, видавничо-поліграфічного, військ. ін-ту телекомунікацій та інформатизації, енергозбереження й енергоменеджменту, спец. зв'язку та захисту інформації, механіко-машинобудівного, фізико-тех., моніторингу якості освіти, післядипломної освіти; а також ф-тів: зварювального, інженерно-фіз., інженерно-хімічного, міжінститутського медико-інженерного, приладобудівного, радіотех., теплоенергетичного, авіац. і косміч. систем, біотехнології й біотехніки, електроенергетики та автоматики, електроніки, інформатики й обчислювальної техніки, лінгвістики, менеджменту та маркетингу, соціології і права, прикладної математики, фізико-мат., хіміко-технологічного, міжнародного.

Поряд із традиційно діючими тех. ф-тами в ун-ті створено низку нових екон. і гуманітарних
ф-тів – менеджменту й маркетингу, соціології та права, лінгвістики. Це дає можливість молодим людям, крім тех. спеціальності, одержати другу вищу освіту в гуманітарній або екон. галузі, стати кваліфікованим перекладачем або менеджером. Останніми роками на базі КПІ створено Укр. ін-т інформаційних технологій в освіті, Центрально-східно-європ. віртуальний ун-т, який розширив можливості громадян багатьох країн отримати високоякісну вищу освіту, не залишаючи свого місця проживання.

Здійснюється підготовка бакалаврів (зі 125-ти спеціальностей), спеціалістів (зі 115-ти спеціальностей), магістрів інженерії, магістрів, кандидатів наук (рівнозначно PhDoctor – "доктору філософії"), д-рів наук. Навч. процес проводять досвідчені викладачі та відомі вчені України, серед яких 10 академіків і членів-кореспондентів НАН України, 260 професорів, д-рів наук, 1249 доцентів, кандидатів наук. Аудиторії та лабораторії ун-ту оснащені сучасним обладнанням, що дає можливість проводити навч. процес і наук. дослідження на світ. рівні, впроваджувати новітні технології навчання з використанням локальних (Intranet) і глобальних (Internet) комп'ютерних мереж й забезпечувати якість освіти на рівні всесвітньо визнаних ун-тів.

НТУУ "КПІ" успішно співпрацює з 91 тех. ун-том із 34 країн світу, багатьма міжнародними
орг-ціями та відомими фірмами, бере участь у виконанні міжнар. освіт., наук. проектів і програм.

Спільно з НАН України створено Відділення цільової підготовки, завдяки чому значно посилюється взаємодія освіти з наукою й вир-вом. Зростає можливість проведення навчально-наук. роботи в рамках навчально-науково-вироб. об'єднань (у т. ч. міждисциплінарних), базових кафедр, їхніх філій і центрів в ін-тах НАН України та ін. наук. установах.

Ун-т є одним з ініціаторів і безпосереднім учасником реформування вищої освіти, впровадження ступеневої системи навчання, активним прихильником приєднання України до Болонського процесу. Одним із перших ун-тів України НТУУ "КПІ" у вересні 2003 приєднався до співдружності ун-тів, які підписали "Велику хартію університетів" Європи ("Magna Charti Universitatum").

На сьогодні гол. метою діяльності НТУУ "КПІ" є підготовка висококваліфікованих фахівців і проведення наук. досліджень для "проривного" розвитку економіки України, насамперед із таких пріоритетних напрямів: сучасні технології в галузі інформатики, машинобудування, хімія, матеріалознавство; інформаційні мережі та інформаційні телекомунікаційні технології; проблеми енергозбереження й розвиток енергозберігаючих технологій; моні-торинг та охорона навколиш-нього середовища; ліквідація наслідків ядерних і техногенних катастроф; космічні та авіац. технології; дослідження й використання людських ресурсів; мед. інженерія; системний аналіз і прийняття рішень тощо.

В ун-ті впроваджено комп-лексну систему контролю якості підготовки фахівців, яка містить незалежний моніторинг залиш-кових знань студентів старших курсів із фундаментальних, про-фесійно-орієнтованих і фахових дисциплін, а також рівня воло-діння ними інформаційними технологіями та іноз. мовою; контроль якості дипломних проектів і робіт випускників; оцінку якості випускників роботодавцями. Щорічно в ун-ті проводиться конкурс на кращі дипломний проект і роботу із преміюванням керівників та лауреатів конкурсу.

Дбаючи про входження України в єдиний європ. освіт. простір, НТУУ "КПІ" став осередком Держ. інформаційної мережі вищих навч. закладів і ін-тів НАН України "URAN", яка приєднана до європ. освіт. мережі "GEANT". КПІ є ініціатором створення в Україні "Центру суперкомп'ютерних обчислень і даних", який передбачає розвиток інфраструктури для всебічної інформатизації освіти й науки, розроблення елементів штучного інтелекту та інтерактивних технологій.

КПІ працює як кампус, в якому на одній території в 160 га органічно поєднані умови для навчання, занять спортом, підвищення рівня культ., наук. й інтелектуального розвитку, відпочинку та занять особистими захопленнями всього 50-тис. колективу. Біля корпусів ун-ту встановлено пам'ятники Д.Менделєєву, В.Кирпичову, Ст.Тимошенку, Є.Патону, творцеві першої ЕОМ в континентальній Європі С.Лебедєву, математикові М.Кравчуку, видатному конструкторові косміч. ракет, колиш. студентові КПІ С.Корольову, геніальному авіаконструктору, творцеві перших гелікоптерів, також колиш. студентові КПІ І.Сікорському.

Офіц. веб-сайт НТТУ "КПІ": http://www.ntu-kpi.kiev.ua.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Абрагамсон А. Киевский политехнический институт императора Александра II. М., 1898
  2. Материалы к истории Киевского политехнического института. К., 1913
  3. Иллюстрированный сборник материалов к истории возникновения Киевского политехнического института. К., 1914
  4. Київський політехнічний і Київський сільськогосподарський інститути (1898–1923). К., 1924
  5. Чеканов А.А. Виктор Львович Кирпичев. М., 1982
  6. Щербань Т.А. Вклад Киевского политехнического института в становление отечественного высшего технического образования: 1898–1917. "Очерки истории естествознания и техники", 1988, вып. 35
  7. Оноприенко В.И., Щербань Т.А. Становление высшего технического образования на Украине. К., 1990
  8. Київський політехнічний інститут: Нарис історії. К., 1995
  9. Онопрієнко В.І. Історія української науки: ХIХ–ХХ ст.: Навчальний посібник. К., 1998
  10. Оноприенко В.И., Оноприенко М.В. Чирвинские. М., 2008.

Посилання:
  • БІРЖОВІ КОМІТЕТИ
  • БРОДСЬКИЙ ЛЕВ ІЗРАЇЛЕВИЧ
  • БУКРЄЄВ БОРИС ЯКОВИЧ
  • ДЕСЯТИНА
  • ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ, СРСР, ЛІВОБЕРЕЖНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ, УРСР
  • ХАРКІВ
  • КОБЕЛЄВ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ
  • КОРОЛЬОВ СЕРГІЙ ПАВЛОВИЧ
  • КРАВЧУК МИХАЙЛО ПИЛИПОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИРПИЧОВ ВІКТОР ЛЬВОВИЧ
  • ЛЕБЕДЄВ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ЛЮЛЬКА АРХИП МИХАЙЛОВИЧ
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
  • ПАТОН ЄВГЕН ОСКАРОВИЧ
  • ПИМОНЕНКО МИКОЛА КОРНИЛОВИЧ
  • ПИСАРЕНКО ГЕОРГІЙ СТЕПАНОВИЧ
  • ПИСАРЖЕВСЬКИЙ ЛЕВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СІКОРСЬКИЙ ІГОР ІВАНОВИЧ
  • СОЛЬСЬКИЙ СТЕФАН МИХАЙЛОВИЧ
  • СРІБЛЯНИК
  • ТЕРЕЩЕНКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ТИМОШЕНКО СТЕПАН ПРОКОПОВИЧ
  • ВІТТЕ СЕРГІЙ ЮЛІЙОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ХОЛОДНИЙ ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • КОСИНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР АНДРІЙОВИЧ
  • КОСТЮК ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КРАВЧУК МИХАЙЛО ПИЛИПОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
  • КИРПИЧОВ ВІКТОР ЛЬВОВИЧ
  • МАЛАНЧУК ВАЛЕНТИН ЮХИМОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)