ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ

  Бібліографічне посилання: Купчинський О.А. НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Naukove_Lvovi (останній перегляд: 19.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ

НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА – найстаріша укр. громад. наук. орг-ція. Заснована 11 грудня 1873 (на цей день припадає затвердження статуту Галицьким намісництвом) спершу як Т-во ім. Шевченка, а 13 березня 1892 – як Наук. т-во ім. Шевченка (статут затверджено 16 листопада 1892). Засновниками т-ва були діячі к-ри і вчені Сх. України. Місце заснування т-ва – Львів, оскільки інтелектуали України, поділеної між Російською імперією та Австро-Угорщиною, знайшли на зх. укр. землях порівняно кращі умови праці. У той час на сх. землях уже діяв Валуєвський циркуляр 1863, яким не визнавалася самостійність української мови і заборонялося друкувати нею наук. літературу. Появу т-ва стимулювали не лише невідрадні обставини для українства, а й загальнослов'ян. рух відродження в Європі, зокрема, у Сербії, Чехії, Польщі й Хорватії, і водночас – поява ряду слов'ян. нац. т-в і орг-цій. У Сх. Україні ініціатором заснування Т-ва ім. Шевченка у Львові був О.Кониський. З-поміж фундаторів зі Сх. України були В.Антонович, М.Драгоманов, К.Михальчук, П.Куліш, І.Нечуй-Левицький, у Західній УкраїніС.Качала, К.Сушкевич, Д.Гладилович, О.Огоновський та ін. Засновниками і меценатами т-ва були Є.Милорадович зі Скоропадських, Д.Пильчиков, М.Жученко і 32 жертводавці-галичани, а також т-во "Січ" у Відні.

Діяльність НТШ, зокрема його історіографія, поділяється на кілька умовних етапів, в основі яких лежать хронологія і, відповідно, умови розвитку т-ва. Початковий (перший) етап стосується діяльності Т-ва ім. Шевченка (1873–92), яке ще мало назву "літературне" або "літературно-наукове". Згідно з першим статутом т-ва воно ставило перед собою скромні завдання "спомагати розвій руської словесности". До пріоритетів належала видавнича справа, а саме: популяризація через друковане слово знань серед народу, публікація худож. і фольклорних творів, літературно-істор. критичних праць. Статут Т-ва ім. Шевченка опрацювали Д.Пильчиков і М.Драгоманов, але під час його затвердження, згідно із правовими положеннями й вимогами Галицького намісництва (оскільки місцезнаходженням був Львів), його підписали тільки репрезентанти Зх. України. Крім згаданих С.Качали, К.Сушкевича й О.Огоновського, під документом поставили підписи Т.Барановський, М.Димет, М.Коссак, Л.Лукашевич і Ю.Романчук. Праця в т-ві почалася з лютого 1874, коли була придбана друкарня. Перші заг. збори скликано 4 червня 1874. Головою т-ва було обрано Корнила Сушкевича (1874–85), пізніше головами обирались Сидір Громницький (1885–87, 1889–91), Дем'ян Гладилович (1887–89, 1891–92), Юліан Целевич (1892, помер того ж року). Упродовж 1874–92 т-во видало понад 50 книг і брошур різної тематики і спрямування, зокрема побутово-госп. та загальноосвіт. характеру, а також такі праці, як "Студії з ділянки руської мови" нім. мовою (1880), де джерельно під різним кутом зору доводилася самостійність і рівноправність укр. мови серед ін. слов'ян. мов, "Історія літератури руської…" О.Огоновського (5 т., 7 ч., 1887–93), що відображає "визначну сторінку у нашій науці про літературу" (М.Возняк), "Австро-руські спомини" за 1867–77 (ч. 1–4, 1889–90) М.Драгоманова та ін. Т-во друкувало шкільні підручники (переважно на замовлення), літературно-наук. часописи – "Правду" (спорадично) і "Зорю" (від 1885), "Часопись правничу" (3 т., 1889–91). НТШ стало на той час притулком українства, де "змогло сховатися бідолашне українське письменство від утиску російського централізму" (С.О.Єфремов).

Другий етап (1892–1913) почався з реорганізації Т-ва ім. Шевченка в інституцію з чіткою наук. програмою під назвою "Наукове товариство імені Шевченка", яка поставила перед собою різноаспектні, міждисциплінарні завдання, що реалізувалися в спеціально сформованих наук. підрозділах. Цього вимагала об'єктивна потреба в розвитку науки, у т. ч. нац. науки в контексті загальноєвроп. суспільно-культ. і наук. поступу. Зі створенням НТШ звертатися до наук. традицій Європи стало об'єктивною потребою: "Ми не повинні закривати очей на те, що діється в інших країнах, – писав І.Франко, – ми мусимо постійно знайомитися з науковими здобутками інших народів [...] Це, передовсім, відноситься до тих народів, в яких наука давно розвивається, приміром, Німеччині, Франції; є вже вона нині в чехів…" У цьому контексті перед т-вом ставилися ще принципові питання, які мали наук. і політ. значення. По-перше, потреба продуманій організації нац. науки та її поступовий вихід на рівень європ. держ. народів. Для досягнення цього було потрібне теор. підґрунтя, на якому можна було б не лише декларувати статутні завдання т-ва як наук. інституції, а й узагальнювати нагромаджені роками історичні, мовознавчі, фольклорні, етногр., археол. та ін. матеріали з укр. теренів. Це однаковою мірою стосувалося і природознавчо-мат. наук, теор. і прикладної медицини. Саме тоді в Україні склався значний високоосвічений кадровий потенціал, який, на жаль, не будував нац. науки і якого в різних формах використовували сусіди. Загалом, для розбудови власної науки також бракувало досвіду як у теоретичному, так і в прикладному аспектах.

По-друге, т-во як єдиний репрезентант наук. українства кінця 19 – перших десятиліть 20 ст., мало за мету заявити про свій народ, його історію і к-ру перед світом. У ситуації, яка випала на долю України, поділеної на Східну й Західну, принципово важливим було показати істор. територію укр. народу, а поряд – єдність мови, єдність побуту і к-ри взагалі. НТШ, обґрунтовуючи ці питання, вийшло на пряму конфронтацію з колонізаторськими урядами, будуючи власну концепцію історії України, вело широкомасштабну видавничу діяльність і безкомпромісно пропонувало укр. мову як мову міжнар. з'їздів, конференцій і археологічних з'їздів, що проводилися в Україні. Тим часом І.Франко, В.Гнатюк, С.Томашівський та ін. заявили перед світом: "І ми в Європі".

Перетворення т-ва на наукове зініціював видатний громад. діяч і письменник О.Кониський, його підтримали В.Антонович, О.Барвінський, Д.Гладилович, О.Огоновський та ін. 13 березня 1892 прийнято новий статут т-ва (затверджений Галицьким намісництвом 16 листопада 1892), згідно з яким наук. програма праці, порівняно з минулим, істотно розширювалася й торкалася безпосередніх досліджень із філології, історії, археології України, мистецтвознавства, етнографії, права, багатьох природничих наук, математики й медицини тощо. Дещо пізніше в Статуті НТШ (1898) мовиться: "Цілею Товариства є плекати та розвивати науку і штуку [мистецтво] в українсько-руській мові, збирати та зберігати різні наукові предмети та пам'ятки старовини України-Руси. До сеї ціли мають вестися: 1. наукові досліди: а. з філології і етнографії – руської і славянської, з історії українсько-руського письменства і штуки [мистецтва]; б. з історії, географії і археолоґії України-Руси, а також з наук філософічних, економічних і правничих; в. з наук математичних, природописних і лікарських; 2. відчити і розмови наукові; 3. з'їзди учених, літератів і артистів, наукові подорожі і екскурсиї; 4. видавання наукових видавництв періодичних і неперіодичних; 5. премії і підмоги ученим і літератам; 6. удержування бібліотеки і музея; 7. удержування власної книгарні і друкарні". Ці програмні завдання заклали основи праці т-ва на багато років.

За зразками тогочасних західноєвроп. академій наук НТШ поділено на наук. секції: історично-філософічну, філол. та математично-природописно-лікарську. Для глибшої диференціації наук. спеціальностей у рамках секцій створено комісії. Керував НТШ Виділ (Президія) на чолі з головою і наук. секретарем. 1892 т-во очолював Юліян Целевич, 1893–97 – Олександр Барвінський, 1897–1913 – Михайло Грушевський. Наук. завдання стали осн. метою т-ва вже від початку, хоч особлива активність у праці під цим оглядом розпочинається із приїздом до Львова М.Грушевського (1894), зокрема після його обрання головою НТШ 1897. Сприяли цьому винятковий науково-орг. хист М.Грушевського та його тісна співпраця з І.Франком (головою Філол. секції НТШ), І.Верхратським, згодом – із В.Левицьким (голови Математично-природописно-лікарської секції НТШ) та В.М.Гнатюком, який, крім секретарської роботи, працював над етнографічно-фольклорними дослідженнями та готував видання, котрі стосувалися не лише названих галузей наук. Загалом т-во ретельно враховувало також практичний бік праці в контексті перспективи свого розвитку. 1898 мовиться, що мета НТШ "стати осередком наукової роботи на своїй рідній мові, особливо в галузях, безпосередньо зв'язаних з нашим краєм і народом, скупити коло себе якнайширший круг наукових робітників, вірних народним інтересам, організувати наукову роботу й у тій організації виховувати нових робітників, нові наукові кадри – сю мету […] розвиватиме Товариство […] енергічно і успішно, незважаючи на тяжкі перепони, які стрічає на своїй дорозі" (М.Грушевський).

Розбудові т-ва сприяли відкриті меценатами грошові фонди, зокрема, Фонд П.Пелехина, Т.Дембицького, О.Кониського, М.Грушевського, О.Огоновського, А.Бончевського та фонди ім. Мордовця, І.Котляревського та ін. Надавав значні дотації т-ву й уряд Австро-Угорщини. НТШ створило штатний секретаріат, бібліографічне бюро, купило 1898 і 1912 два триповерхові будинки. На кінець 19 ст. були уточнені осн. напрями дослідницької роботи (оновлений статут 1898 з редакціями 1903–04) з акцентом на гуманітарні науки, визначалися засади членства в т-ві, які базувалися лише на наук. кваліфікаціях: звичайний член, дійсний член, а згодом – почесний член. Наприкінці 19 ст. т-во об'єднувало прибл. 200 членів з усіх укр. земель. Перший корпус дійсних членів обрано 1 червня 1899, до нього увійшло 32 особи, від історично-філософічної секції – В.Антонович, Ф.Вовк, М.Грушевський, С.Дністрянський, М.Зобків, К.Левицький, В.Охримович, Ю.Сіцінський, П.Стебельський, О.Терлецький, С.Томашівський, Я.Шульгін; від філол. секції – О.Барвінський, В.Гнатюк, М.Дикарів, І.Кокорудз, О.Колесса, О.Кониський, В.Косовський, С.Смаль-Стоцький, К.Студинський, І.Франко; від математично-природописно-лікарської секції – Г.Величко, І.Верхратський, І.Горбачевський, О.Дакура, В.Левицький, П.Огоновський, Є.Озаркевич, І.Пулюй, Щ.Сельський, О.Чеховський.

1892 засновується на професійно-наук. основі Бібліотека Наукового товариства імені Шевченка у Львові (комплектування б-ки спрямоване переважно на наук. літературу), яка до Першої світової війни налічувала прибл. 3 00 тис. книжок і журналів; 1893 – Музей Наукового товариства імені Шевченка (згодом – музеї), який на поч. 20 ст. займав 14 кімнат, де експонувалися предмети археології, етнографії, природознавства, образотворчого мист-ва; 1905 – книгарня НТШ з філіалами в Києві, Харкові, Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ) та 5-ма відділеннями в зх. укр. землях. Тоді відбулося переоснащення друкарні, 1903 відкрито власну палітурню.

З кінця 1890-х рр. розпочалися активні зв'язки НТШ із зарубіжними наук. установами, навч. закладами, т-вами, бібліотечними центрами та ін. НТШ стало також своєрідним ун-том для молоді, а на кошти Є.Чикаленка, В.Симиренка, М.Аркаса та ін. збудувало Академічний дім і 1907 передало його молоді. Водночас студенти отримували стипендії й грошові допомоги. Проте особлива увага т-ва зосередилася на видавничій діяльності. Формувалися перші серійні і водночас друковані одинарні (монографічні) видання. Виходили "Записки Наукового товариства імені Шевченка" ("Записки НТШ"; 116 т., 1892–1913), які спочатку були органом 3-х секцій, а від 1897 – Історично-філософічної та Філол. секцій; "Хроніка Наукового товариства імені Шевченка" ("Хроніка НТШ", 56 ч., кілька чисел на рік, 1900–13; паралельно для популяризації праці НТШ вона виходила нім. мовою). Історично-філософічна секція видавала "Збірник Історично-філософічної секції Наукового товариства імені Шевченка" (14 т., 1898–1900, 1902–03, 1905–07, 1909–10, 1913, у рамках збірника вийшла "Історія України-Руси" М.Грушевського в 11-ти кн.); серію збірників "Студії з поля суспільних наук і статистики" (3 т.; 1909–10, 1912); Археогр. комісія цієї секції – "Жерела до історії України-Руси" (10 т., 1895, 1897–98, 1901, 1903, 1908, 1911, 1913); "Українсько-руський архів" (9 т., 1906–07, 1909–13). Окремо виходили деякі тематичні збірники та монографії, перший україномовний "Словар правничий" К.Левицького (1894); 1895–1904 під егідою НТШ продовжувала друкуватися "Руська історична бібліотека" (10 т., 1893–98, 1901–04). Над підготовкою цих видань працювали М.Грушевський, О.Барвінський, С.Томашівський, І.Франко, М.Кордуба, І.Джиджора, І.Кревецький, В.Герасимчук, І.Крип'якевич та ін. Видавали свої праці Правнича комісія НТШ, Історично-філософічна секція НТШ. Серії праць друкувала Філол. секція НТШ, яку очолював І.Франко: "Пам'ятки українсько-руської мови і літератури" (7 т., 1896–99, 1902, 1906, 1910, 1912), "Збірник Філологічної секції Наукового товариства імені Шевченка" (17 т. (два здвоєні), 1898–1903, 1905–07, 1909–10, 1912), та Етногр. комісія тієї ж секції – "Етнографічний збірник" (34 т., 1895–1902, 1904–12), "Матеріали до українсько-руської етнології" (15 т., 1899–1910, 1913). У підготовці їх найактивнішу участь, крім І.Франка, брали В.Гнатюк, Ф.Вовк, В.Охримович, Ф.Колесса, І.Колесса, О.Роздольський, В.Шухевич та ін. Філол. секція випускала також "Українсько-руську бібліотеку" творів укр. письменників (8 т., 1902, 1906, 1908, 1910–11), 1898–1905 – час. "Літературно-науковий вістник", низку ін. українознавчих видань. З'явилися перші публікації Математично-природописно-лікарської секції НТШ, майже всі комісії якої працювали над виробленням нац. термінології для відповідних наук; виходив "Збірник Математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства імені Шевченка" (16 т., у 23 кн., 1897–1903, 1905, 1907–10, 1912–13). 1909 засновано Бібліографічну комісію НТШ (1934–39 – Бібліологічна комісія НТШ), згодом – Видавничу комісію НТШ, яка співпрацювала з усіма секціями. Бібліографічна комісія НТШ видавала "Матеріали до української бібліографії" (3 т., 1909–11). Уже на переломі 19–20 ст. т-во мало значні наук. досягнення, сотні надрукованих праць, що набули всеукр. значення і одержали міжнар. визнання. "Завдяки енергійній праці галицьких русинів і тій моральній допомозі, яку вони потихо черпають з Росії [читай – "Східної України"] заповідається, що з часом воно зможе розвинутися у русинську академію наук" (В.Ягич), НТШ – "головне вогнище української науки" (О.Брікнер). Працю НТШ під кер-вом М.Грушевського (у тісній співпраці з І.Франком, В.Гнатюком та ін. членами НТШ) зараховано до феномену нац. науки і "золотої" доби т-ва серед слов'ян. народів, "це найсвітліша доба у розвитку товариства" (І.Крип'якевич). За цих умов під кер-вом М.Грушевського сформувалася Львівська істор. школа, яка налічувала прибл. 20 осіб, а серед її членів були А.Андрохович, М.Андрусяк, Б.Барвінський, Є.Барвінський, М.Бордун, В.Герасимчук, І.Джиджора, М.Кордуба, І.Кревецький, І.Крип'якевич, С.Рудницький, М.Тершаковець та ін. Відповідно до засад школи працювали С.Дністрянський, О.Терлецький, С.Томашівський, також "наукові робітники" філологічної та ін. гуманітарних наук. На 1913 НТШ вело обмін книжками і часописами з 236 наук. установами, навч. закладами, суспільно-громад. орг-ціями й т-вами багатьох країн світу. У взаєминах із зарубіжними країнами НТШ бачило запоруку розвитку науки та поступу рідного народу.

Третій етап діяльності НТШ припав на кін. 1913 – 1945 і характеризується як наук. досягненнями, так і спадом у дослідницькій і видавничій роботі. Із 2-ї пол. 1913 до 1920 обов'язки голови т-ва виконував Степан Томашівський, пізніше головами обиралися: 1921–25 – Василь Щурат, 1925–31 – Кирило Студинський, у 1931–35 – Володимир Левицький, 1935–40 – Іван Раковський. Діяльність НТШ перервала I світ. війна, 1914–15 т-во, зокрема музей, друкарня, б-ка, було зруйноване. Багато його членів не повернулися з фронтів, а після польс. окупації Львова почався відплив наук. сил в ін. країни. Війна зірвала проектовані заходи з приводу створення на базі НТШ (1916) Укр. академії наук. На поч. 1920-х рр. почалися адміністративно-політ. утиски т-ва польс. властями й великі фінансові труднощі. Однак праця в НТШ не припинялася. 1920–26 члени т-ва, окрім власних наук. проектів, створили альтернативу до санаційної вищої освіти, організувавши Львівський таємний український університет, Львів. таємну політехніку, в яких викладали члени НТШ. 1920–30 обсяги науково-видавничої продукції, порівняно з попереднім етапом, були меншими. Протягом 1915–39 вийшло 37 т. (із них 8 здвоєних) "Записок НТШ", 17 ч. (6 здвоєних) "Хроніки НТШ", продовжували виходити започатковані до I світ. війни ін. серійні видання: "Збірник Історично-філософічної секції НТШ" (3 т., 1914, 1927, 1934); "Українсько-руський архів" (6 т.; 1 здвоєний; 1914, 1920–21, 1924–25); "Збірник Правничої комісії Наукового товариства імені Шевченка" (3 ч., 1925, 1927, 1929); "Студії з поля суспільних наук і статистики" (2 т., 1921, 1938); "Етнографічний збірник" (6 т.; 2 здвоєні; 1914, 1916, 1929); "Матеріали до українсько-руської етнології" (7 т., 1916, 1918–20); "Збірник Філологічної секції Наукового товариства імені Шевченка" (5 т., 1917, 1925, 1929–30, 1937); "Збірник Математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства імені Шевченка" (15 т.; 3 здвоєні; 1916, 1919, 1922, 1925–30, 1934, 1937–38); "Лікарський вісник" (5 річників, 1920, 1939); "Збірник Фізіографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка" (7 вип., 1925–38); "Матеріали до української бібліографії" (4 т., 1930). Водночас, відповідно до потреб часу, створено комісії нової історії України, археології, статистики, мови, термінологічну комісію, комісії класичної філології, шевченкознавства, історії штуки (мист-ва) та ін. Серед нових видань НТШ з'явилися "Праці Комісії класичної філології" (1 т., 1919); "Праці Комісії шевченкознавства" (2 т., 1931–33); виходили часописи "Стара Україна" (1924–25), "Українська музика" (4 номери, 1939), "Сьогочасне і минуле" (1939, 4 номери; 1 здвоєний) та ін.

Разом із ін. видавничими проектами при т-ві засновано час. "Українська музика" (1939, ч. 1–4, з 1937 – у Стрию), вийшли у світ (1937) велика колективна праця "Атлас України й сумежних країв" і "Географія України" під редакцією В.Кубійовича. Почалася активна співпраця з ВУАН, зокрема, підготовка спільних видань, опрацювання єдиного для України правопису, що активно тривало до поч. 1930-х рр. ВУАН надала багатьом дійсним членам НТШ у Львові звання академіків: С.Смаль-Стоцькому (1918), В.Гнатюкові (1924), К.Студинському (1924), С.Дністрянському (1926), І.Горбачевському (1927), М.Вознякові, Ф.Колессі та В.Щуратові (1929). Із 1921 при НТШ організовуються н.-д. установи – Ін-т нормальної і патологічної психології (керівник – С.Балей), Ін-т бактеріозно-хімічних дослідів та лікарського аналізу крові (керівник – М.Музика), розмежувалися на базі раніше єдиного 3 музеї – культурно-істор. (із відділами археології, етнографії, істор. пам'яток, образотворчого мист-ва і нумізматики), природописний (прибл. 75 тис. каталогізованих предметів) та укр. війська. На 1939 б-ка НТШ (крім архіву, картографічної і фотографічної колекцій) налічувала понад 200 тис. томів.

За 1873–1939 НТШ випустило 591 том різних серійних видань, 352 одинарні наук. праці, підручники і карти, 103 номери літературно-громад. та літературно-мистецьких журналів, 95 назв худож. творів, 31 інформаційне видання. За цей період корпус дійсних членів становив загалом понад 220 осіб – найвизначніших укр. діячів науки і к-ри. У 20 ст. НТШ співпрацювало і вело обмін книжками і часописами із прибл. 300 наук. центрами і б-ками світу. Cпостерігається також тісна співпраця членів НТШ з діячами науки і к-ри багатьох країн (про це свідчить велика кореспонденція). Форма контактів проявлялася в обміні наук. розвідками для публікації закордонних дослідників у НТШ і, навпаки, спільній участі в міжнарод. конгресах і з'їздах, сприянні закордонної професури в навчанні студентів-українців. Із різних закордонних академій, наук. інституцій, навч. закладів (сягаючи пізнішого еміграційного періоду функціонування т-ва) дійсними членами НТШ обрано понад 100 осіб. Підставою для надання т-вом цього звання репрезентантам закордонної науки слугували не лише їхні наук. здобутки в галузі українознавства та природничо-мат. наук, а й популяризація укр. досліджень за межами України, підготовка укр. нац. кадрів. Дійсними членами, обраними історично-філософічною секцією НТШ, у різні роки були О. Айхельман (Австрія), О.-М.Бальцер (Польща), Я.Бідло (Чехословаччина), О.Галецький (США), С.Гольдман (Ізраїль), А.Джіяніні (Італія), П.Домбковський (Польща), А.Єнсен (Швеція), П.Жукович (Росія), Е.Інсабато (Італія), К.Кадлец (Чехословаччина),
Р.-Ф.Кайндль (Австрія), Л.Кубаля (Польща), Ш.Сеньобос (Франція), Дж.Сімпсон (Канада), Й.Стшиговський (Австрія), О.Шахматов (Росія), Г.Штадтмюллер (Німеччина); філол. секцією НТШ: М.Арнаудов (Болгарія), О.Беліч (Сербія), Е.Бернекер (Німеччина), Я.Бодуен де Куртене (Польща), О.Брікнер (Польща), О.Брок (Норвегія), М.Генгелевич (Польща), Ї.Горак (Чехословаччина), Т.Гартнер (Австрія), І.Ерделянович (Сербія), Ц.Єнджеєвська-Бодуен де Куртене (Польща),
Й.-Ї.Зубатий (Чехословаччина), Ф.Ілешич (Хорватія), В.Кіркконел (Канада), С.Кот (Франція), Ф.Корш (Росія), Е.Кошмідер (Німеччина), Я.-С.Лось (Польща), Ж.Люсіяні (Франція), А.Мазон (Франція), К.Майєр (Німеччина), Л.Маніно (Італія), Т.Маретич (Хорватія), Т.-Г.Масарик (Чехословаччина), Я.Махаль (Чехословаччина), К.Менінг (США), Л.Мілетич (Болгарія), К.Мошинський (Польща), М.Мурко (Чехословаччина), З.Неєдлий (Чехословаччина), Л.Нідерле (Чехословаччина), К.Нітш (Польща), С.Новакович (Сербія), Ф.Пастернек (Чехословаччина), В.Перетц (Росія), М.Петров (Росія), О.Петров (Росія), О.Пипін (Росія), Ї.Поливка (Чехословаччина), Б.Попович (Сербія), Г.Райнфельдер (Німеччина), Я.Ріпка (Чехословаччина), С.Романський (Болгарія), Л.Стоянович (Хорватія), Г.Улашин (Польща), О.Унбегаун (США), М.Фасмер (Німеччина), Й.-Б.Ферстер (Чехословаччина), Б.Цонєв (Болгарія), М.Шерер (Франція), І.Шишманов (Болгарія), А.Шмавс (Німеччина), Г.Шмідт (Австрія), С.Шобер (Польща), Ю.Шурмин (Хорватія), В.Ягич (Хорватія); математично-природописно-лікарською секцією НТШ: А.Айнштайн (США), А.Равль (Франція), В.Бехтерєв (Росія), Г.Бончев (Болгарія), Д.Ботовський-Мордухай (Росія), С.Бошкович (Сербія), В.Варичак (Хорватія), С.Ватєв (Болгарія), Д.Горянович-Крамберґер (Сербія), Д.Гільберт (Німеччина), Д.Граве (Росія), Ж.Джорджевич (Сербія), К.Дрончилов (Болгарія), А.Тодоров-Іширков (Болгарія), А.Йоффе (Росія), К.Кляйн (Німеччина), Ї.Краль (Чехословаччина), М.Крилов (Росія), М.Ломницький (Польща), Л.Манувріє (Франція), Ї.Матейка (Чехословаччина), Б.Милоєвич (Сербія), А.Пенк (Німеччина), С.Петков (Болгарія), М.Петрович (Сербія), М.Планк (Німеччина), Ф.Прегль (Німеччина), Ц.Пуркіне (Чехословаччина), С.Тимошенко (Росія), К.Ходунський (Чехословаччина), Й.Цвіїч (Хорватія), В.Швамбера (Чехословаччина), А.Штекль (Німеччина). Почесними членами НТШ впродовж 1892–1939 обрано 17 осіб.

Останні заг. збори НТШ у Львові в третій етап його діяльності відбулися 25 червня 1939. Із приходом "золотого вересня" 1939 робота т-ва була майже призупинена, а 14 січня 1940 НТШ та всі пов'язані з ним установи у Львові зліквідовані. Більшість членів НТШ не визнала розпуску – вони напівлегально продовжували збиратися на засіданнях (особливо історично-філософічна секція, мед. комісія). Тоді чимало членів НТШ виїхало за кордон, багато з них були репресовані, а архівні й книжкові фонди та приміщення НТШ передані у відання АН УРСР.

Не змінилося ставлення до т-ва під час нім. окупації. НТШ не було відновлене. Члени деяких секцій і комісій потаємно в рамках т-ва продовжували наук. діяльність, скликали збори, обирали з-поміж себе дійсних членів та готували наук. праці, деякі навіть публікували в Кракові в "Українському видавництві", зокрема. була перевидана "Географія України" (1943), видана книга Я.Пастернака "Старий Галич" (1944).

Четвертий етап діяльності НТШ (1947–89), т. зв. еміграційний припадає на Зх. Європу, Америку й ін. континенти та країни. Постав унаслідок складних історично-політ. обставин, в яких після Другої світової війни перебувала Україна. 1944–45 в Німеччині, Австрії та ін. країнах Заходу опинилося багато науковців з усіх укр. земель, прибули також репрезентанти еміграції з Чехословаччини, Сх. Німеччини, Польщі. Тоді будь-які умови для наук. праці не були сприятливими, крім того, не відповідали дослідницьким зацікавленням учених вбогі на україніку нім. б-ки. Втім також бракувало інституцій, які б передбачали та спрямовували творчий процес українців. Укр. наук. установи й навч. заклади, котрі функціонували раніше в Празі, Подєбрадах (нині столиця і місто в Чехії), Варшаві, Берліні (нині столиця ФРН), були зліквідовані. Тоді в середовищі вчених з'явився задум відновлення НТШ як окремої інституції. Ініціаторами заходу були З.Кузеля, В.Кубійович, І.Раковський, П.Зайцев, О.Кульчицький та ін. Заг. збори відбулися 30 березня 1947 в м-ку Міттенвальд під Мюнхеном (Німеччина), на зборах було ухвалено відновити т-во в Зх. Європі, затвердити склад Гол. виділу (Президії), організувати виконавські підрозділи т-ва, накресливши попередні проекти праці тощо. Осн. аргументом за відродження т-ва було те, що НТШ – одна з найдавніших наук. укр. інституцій, яка зарекомендувала себе в минулому значними наук. здобутками; що вона загальновідома в закордонних наук. середовищах, нарешті, що в еміграції опинилася велика кількість членів НТШ з України і більшість довоєнних членів Виділу (Президії) т-ва на чолі з І.Раковським, які зацікавлені у відновленні діяльності т-ва. Першим головою НТШ на той час обрано (власне відновлено після перерви 1940–46) Івана Раковського (1947–49), пізніше – Зенона Кузелю (1949–52). На установчих зборах сформовано секції, за зразком тих, які раніше діяли у Львові,– історично-філософічну, філол., математично-природописно-лікарську – та створено низку представництв т-ва у різних країнах. Найбільш численне на той час (1947) було в Нідерландах (очолював о. В.Лаба), інші – у Франції (О.Шульгін), Бельгії (А.Яковлів), Великій Британії (М.Семчишин), Аргентині (Є.Онацький), США (М.Чубатий). Спочатку місцем знаходження управи т-ва було м. Мюнхен (Німеччина), з 1951 – м-ко Сарсель (Франція). Праця НТШ (поза індивідуальною тематикою членів т-ва) почалася з наук. з'їздів (Міттенвальд, 1947; Берхтесгаден, 1948) і низки конференцій, на яких визначилися осн. напрями праці НТШ і тематика новоутворених інституцій. Крім традиційних секцій, які поділялись на комісії, при НТШ створені такі ін-ти, як Ін-т нац. дослідів, Ін-т "Енциклопедії українознавства", Публіцистичний ін-т, Бібліографічний ін-т, Ін-т укр. мови. У той час з'являються чергові томи "Записок НТШ" (т. 156–159), номери вісника українознавства "Сьогочасне й минуле", "Хроніка НТШ" (ч. 74), розпочато серійне видання "Бібліотека українознавства" та ін.

1949–51 відбувся масовий виїзд з Європи членів НТШ в США, Канаду, Австралію та ін. заокеанські континенти й країни. У зв'язку із цим у Виділі т-ва виникли організаційні проблеми, а згодом – потреба у внесенні змін до Статуту НТШ. З кінця 1940-х рр. у межах заокеанських країн з'являються відділи (філіали) як осн. структурні підрозділи т-ва: Амер. відділ (1949–53, спочатку – лише представництво в США), Канад. відділ (кін. 1949 – 1953), Австралійський відділ (серпень 1950 – 1953), за аналогією – і Європ. відділ (1949–53). Гол. виділ (Президія) НТШ в Європі (м-ко Сарсель), який до того очолював і координував роботу різних представництв і організовував працю т-ва, змушений був обмежити сферу своєї діяльності. Як наслідок, від 1953 (згідно з новою редакцією Статуту НТШ) з'являється світ. федерація НТШ, спочатку – з Виділом (Президією) в м-ку Сарсель, а потім – така об'єднувальна й представницька в науково-орг. плані надбудовна структура т-ва, як Гол. рада НТШ (з 1995 – Світ. рада НТШ). З її створенням (після 1955) керівна роль Виділу (Президії) в Європі звузилася до мінімуму, власне, обмежилася до локальних обов'язків, натомість з'явилися окремі Виділи НТШ в кожній країні, де засновані й діють відділи. На початку у межах Австралійського, Амер. (США), Канад. і Європ. відділів працювали спільні (міжнар.) для всіх НТШ секції, які разом підготовляли видання. Кожна із секцій традиційно складалася з відповідної кількості комісій, назви яких у різних країнах були не тотожні, що значною мірою триває досі. Їх формування й напрями праці становили прерогативу місцевих НТШ і здебільшого залежали від зацікавлень і можливостей науковців. Так само, як і раніше в матірному т-ві у Львові, кваліфікувалося членство: звичайний член, дійсний член, почесний член. Номінація дійсних членів належала до компетенції секцій, згодом кандидатури затверджувала Гол. рада НТШ (не послідовно). В еміграції впроваджено нове звання: член-прихильник НТШ. Ця категорія кваліфікації отримала лише дорадчий голос у справах т-ва. Після 1953 прийнято нові зміни в структурі т-ва, зокрема, на місці названих відділів у Австралії, Америці (США), Європі та Канаді з'явилися Крайові з автономними уповноваженнями НТШ.

Історія НТШ на четвертому етапі діяльності поза межами України – "важлива віха" в організації наук. і культ. життя укр. діаспори після II світ. війни. Воно разом із ВУАН та ін. наук. інституціями організовувало наук. життя українців, стояло на захисті об'єктивної нац. історії, збереження укр. мови, успішно провадило тривалість видавничого процесу з різних галузей наук.

НТШ в Австралії (НТШ Австралійське). Утворене 28 серпня 1950, спочатку – як Австралійський відділ НТШ, згодом – як Крайове НТШ в Австралії. Засноване на заг. зборах у м. Сідней. Входить у систему крайових т-в, які свою працю координують з управою Гол. ради НТШ. Голови НТШ Австралійського – Євген-Юлій Пеленський (1950–56), Павло Шулежко (1956–61), Іван Рибчин (1961–70), Теодосій Ляхович (1971–75), Ігор Гордіїв (1975), єпископ Іван Прашко (1975–77), Іван Ващишин (1977–80), Роман Микитович (1981–1996), Марко Павлишин (із вересня 1998). Із 1960-х рр. на території Австралії діяли також осередки НТШ, зокрема в містах Мельбурн (з 1964), Аделаїда (з 1965) і Канберрі (з 1971). Сьогодні т-во функціонує в двох містах – Сіднеї та Мельбурні. НТШ у Сіднеї та осередках за традицією поділяється на секції й комісії (в осередках не послідовно). Протягом 60-ти років згуртувало довкола себе понад 100 членів, у т. ч. 15 дійсних членів: П.Богацького, І.Гавришкевича, архієпископа С.Гаєвського, І.Гордієва, Є.Завалинського, М.Мандрику, І.Марвана, Р.Микитовича, Д.Нитченка, М.Павлишина, Є.-Ю.Пеленського, єпископа І.Прашка, І.Рибчина, Є.Сенету, П.Шулежка. НТШ в Австралії належить провідна роль у творенні наукового, а разом з ін. наук. й культурно-освіт. орг-ціями – і громадсько-культ. життя укр. еміграції в Австралії. Т-во – організатор і співорганізатор наук. конгресів, форумів, конференцій і симпозіумів, присвячених видатним датам з історії України, к-ри українства та істор. постатям. НТШ в Австралії підготувало низку монографічних видань укр. й англ. мовами Є.-Ю.Пеленського, С.Радіона, М.Лаврівського, Є.Гливи, М.Павлишина, наук. та науково-популярних розвідок для укр. й англ. періодичних видань; низка досліджень вийшла спільно із крайовими НТШ з ін. країн ("Записки НТШ", т. 187, 193–194, 197–198; "Український архів" – понад 10 т.; "Хроніка НТШ" – ч. 77, 79–80); НТШ в Австралії – ініціатор видання матеріалів Ювілейного наук. конгресу з відзначення 100-річчя НТШ (1973), також (із культурно-освіт. орг-ціями Австралії) таких праць, як "Українці в Австралії" (т. 1, 1966; т. 2, 1998 – обидва в серії "Бібліотека українознавства"); "Історія українського поселення в Австралії"" (1990), "Українці в Австралії: Енциклопедичний словник" (2001).

НТШ в Америці (НТШ Америки). Засноване 29 вересня 1947 в США як представництво, згодом перетворене на Амер. відділ (філіал) НТШ, а з 1953 – Крайове автономне т-во в США. Голови НТШ в Америці – Микола Чубатий (1947–51), Роман Смаль-Стоцький (1951–69), Матвій Стахів (1967–74), Осип Андрушків (1974–77), Ярослав Падох (1977–90), Леонід Рудницький (1991–2000), Лариса Онишкевич-Залеська (2000–06), Орест Попович (з 2006). Місцерозташування управи НТШ Америки – м. Нью-Йорк. Діють осередки т-ва в містах Детройт (із 1 березня 1951), Клівленд (з 31 березня 1956), Філадельфія (з травня 1957), Вашингтон (з 1957), Чикаго (з 1958). Об'єднують працю НТШ Америки секції та комісії як осн. структурно-вироб. підрозділи т-ва. У межах цих одиниць проектується н.-д., суспільно-громад. та видавнича діяльність НТШ Америки. Вона проявляється в підготовці наук. праць із різної тематики та їх поширенні, системному проведенні наук. конференцій, академій, симпозіумів із питань історії України та різних ін. проблем і подій, що відбувалися на укр. землях, із питань мови, літератури тощо (самостійно і спільно з укр. й амер. наук. інституціями), проведенні загальногромад. заходів і урочистостей у США (найважливіші – спорудження пам'ятника Т.Шевченкові у Вашингтоні, відзначення 1000-ліття Хрещення України-Руси тощо). Окрема сторінка в діяльності НТШ Америки – зв'язки з ін. укр. і чужоземними наук. інституціями й навч. закладами. На 1970–80 рр. в т-ві діяли: Історично-філософічна секція, у складі якої Комісія права та сусп. наук, Комісія наддунайських проблем, Істор. комісія, Комісія українсько-жидівських взаємин, Комісія кордонів України та ін.; Філол. секція – Мовознавча комісія, Літературознавча комісія, Бібліологічна комісія, Термінологічна комісія регіональних досліджень і публікацій, Комісія дослідів спадщини М.Коцюбинського; також Математично-фіз. секція; з поч. 1990-х рр. число комісій у секціях зменшилося, багато з них переформатовані, переназвані, а деякі зникли. Чимало комісій були спільними для НТШ Америки і Європи, НТШ Австралії і часто фігурують як "міжнародні".

Помітні досягнення НТШ Америки здобуло у видавничій справі. Разом із НТШ в Європі воно продовжило підготовку та друк видань НТШ (послідовно зберігаючи для деяких серійних видань нумерацію довоєнного НТШ у Львові), напр., започатковані 1892 "Записки НТШ" (т. 156–218, більшість із крайовими НТШ Європи, Канади, Австралії, не вийшли т. 217, 219–220). НТШ Америки видає наук. праці самостійно та за участю крайових т-в, що містяться в ін. д-вах, різні монографічні дослідження та збірки в серіях "Бібліотека українознавства" (понад 40 т.), "Український архів" (понад 50 т.), "Хроніка НТШ" (3 ч., зокрема 77, 79–80), "Бюлетень НТШ Америки" (виходив нерегулярно з 1950-х рр., в останні десятиріччя, ч. 1–28), "Матеріали до української бібліографії" (т. 1). Самостійно підготувало й публікувало "Українську літературну бібліотеку" (6 т.), "Етнографічний збірник" (т. 1), "Доповіді" ("Papers") – понад 40 вип.; англ. мовою – "Proceedings" (тези доповідей, виголошених на різних наук. форумах; вони охоплюють точні та природничі, філол. й істор. науки) – 11 вип. Водночас виходять у НТШ Америки "Позасерійні видання" – праці І.Витановича, П.Коваліва, М.Мови (Лиманського), брошури, присвячені історії НТШ (прибл. 20 т.), спільні публікації НТШ Америки та Української вільної академії наук (8 т.). Нерегулярно з'являються "Бюлетень Бібліотечної комісії", "Бюлетень праці Осередку НТШ в Філадельфії", "Вісник Секції історії України НТШ Америки", "Повідомлення з національних питань" ("Nationalities Papers"), репринтні видання тощо.

На окрему увагу заслуговують видання: "Towards an Intellectual History of Ukraine: An Anthology of Ukrainian Thought from 1710 to 1995" (1995), "Українсько-чеський словник" (т. 1–2, 1994–96), "Слово. Знак. Дискурс: Антологія літературно-критичної думки ХХ ст." (1996, 2001), "Коркорданція поетичних творів Тараса Шевченка" (т. 1–4, 2001), "Атлас української мови" (т. 3, 2001), "Енциклопедія української діяспори" (т. 1, кн. 1: "США", 2009).

У НТШ Америки працює б-ка (прибл. 100 тис. книжок і журналів), архів (рукописні фонди Богдана та Ростислава Лепких, Антона Рудницького, Леоніда Полтави, Архів побудови пам'ятника Т.Шевченкові в Аргентині тощо).

НТШ в Європі (НТШ Європи). Одне з перших організованих в еміграції т-в, засноване 1947. 1953 перетворене з Європ. відділу на Європ. крайове автономне НТШ. Головами НТШ Європи були Володимир Кубійович (1952–85), Аркадій Жуковський (1985–97), Данило Гусар-Струк (1997–99), Микола Железняк (з 2009). Члени НТШ Європи проживають у різних країнах: Німеччині, Франції, Італії, Великій Британії, Бельгії, Швейцарії, Австрії, Нідерландах, Норвегії та ін., 1994 засновані НТШ в Польщі (голова – Степан Козак), Словаччині (голова – Микола Мушинка; останніми роками обидва усамостійнені). У межах НТШ Європи діють різні секції, які, у свою чергу, поділяються на комісії і складають (непослідовно щодо видавничих планів) власну програму діяльності, не завжди погоджувану з центр. управою Гол. ради. У праці НТШ Європи на першому місці – науково-видавнича, далі – просвітницька діяльність. Координує працю з ін. крайовими НТШ Гол. рада, зокрема щодо підготовки видань. Це стосується, насамперед, видавничих проектів. Під егідою НТШ Європи видано україномовну "Енциклопедію українознавства" – тематичну (т. 1–2, ч. 1–3, 1949), словникову (т. 1–11, 1955–92) – й англ. мовою – "Encyclopedia of Ukraine" (vol. 1–5, 1984–93); періодичні видання: "Вісті Наукового товариства імені Шевченка в Европі" (ч. 1–26, 1952–97), "Вісті з Сарселю" (ч. 1–32, 1963–88). Водночас НТШ Європи бере участь у спільних серійних виданнях т-ва: "Записок НТШ" (усього 20 т., з них самостійно – 2 т.), "Бібліотеки українознавства НТШ". Крім того, крайове т-во в Європі підготувало й видало понад 20 позасерійних видань, з-поміж яких праці В.Кубійовича, А.Фіголя, А.Жуковського, І.Кошелівця, О.Шаблія, Є.Сверстюка та ін.

НТШ в Канаді (НТШ Канади). У травні 1949 відбулося перше засідання ініціативного к-ту НТШ Канади, а 17 жовтня 1949 – установчі збори т-ва в м. Торонто (Канада). Спочатку сформоване як Канад. відділ, а з 1953 – Крайове автономне НТШ Канади. Голови т-ва: Євген Вертипорох (1949–73), Іван Тесля (1973–81), Богдан Стебельський (1981–94), Володимир Мацьків (1994–2000), Дарія Даревич (з 2000). На початку до НТШ Канади входили представництва в Аргентині й Бразилії. Із серед. 1950-х рр. створюються осередки НТШ в Канаді: містах Едмонтон (з 1955), Оттава (з 1957), Монреаль (з 1958, відновлене 1982). НТШ Канади належить визначна роль у наук. і суспільно-культ. праці для укр. еміграції й країни взагалі. Т-во організовує й бере участь у конференціях, наук. симпозіумах, заг. форумах, присвячених визначним подіям і ювілейним датам відомих особистостей України. НТШ видає (нерегулярно) "Бюлетень НТШ Канади" (ч. 1–5, 1950–54; ч. 1–8, 2002–09), книжкові видання: "Збірник матеріалів наукових конференцій" (з 1953 вийшло прибл. 30 кн.), "Праці НТШ Канади" (44 ч.), до яких входить "Західноканадський збірник" (ч. 3–5) та численні монографічні дослідження; бере участь у заг. виданнях НТШ: "Записок НТШ" (усього 17 т.), серій "Бібліотека українознавства НТШ" (т. 21–22, 24, 29, 30, 44, 56, 1966–68, 1972, 1984, 1987) і спільно з ін. крайовими т-вами (т. 23, 33, 47–48, 50, 52, 57, 60–62, 1967, 1974, 1979, 1983–85, 1987, 1989, 1993); "Український архів" (т. 16, 18–20, 22, 24–30, 33, 35–37, 41–43, 47, 49, 51–52, 54, 1960, 1967–1975, 1980–90, 1993, 1996). НТШ Канади підготувало позасерійні монографічні видання – праці Я.Пастернака, В.Іваниса, Д.Бучинського, Ю.Божика, І.Гузар та ін. Низка видань є спільними НТШ Канади й Торонтського ун-ту (4 т.) та ін. Члени НТШ Канади публікують численні статті та матеріали в періодичній пресі, підготовляють до видання укр. худож. літературу.

Велика заслуга НТШ в еміграції – збереження видавничих традицій, розпочатих т-вом до II світ. війни.

П'ятий етап діяльності НТШ (з 1989 і донині) – етап відродження матернього НТШ в Україні і паралельного функціонування т-ва в еміграції в Австралії, Америці та Європі. 21 жовтня 1989 з ініціативи групи львів. учених у Львові відбулися установчі збори НТШ як "торжество справедливості в українській історичній дійсності". Дотримуючись спадкоємності й традицій т-ва з передвоєнного часу, також значних досягнень крайових НТШ в еміграції, відроджене НТШ в нових істор. умовах ставить собі за мету різноаспектне дослідження гуманітарних, сусп. і природничо-мат. наук та їх координацію на міжгалузевій основі з ін. інституціями і навч. закладами, а також із міжнар. наук. структурами для збагачення духовної к-ри укр. народу. Осн. форми та напрями діяльності НТШ в Україні стосуються, насамперед: 1) дослідницької праці з питань мови, літератури, історії, археології, економіки, філософії, права, етнографії, мистецтвознавства, арх-ри, музикознавства; дослідження фундаментальних проблем природознавства, математики, медицини та ін. наук; 2) видавничої діяльності; 3) організації і участі в наук. нац. й міжнар. конференціях і симпозіумах із проблемних питань; 4) формування власної інфраструктури, у т. ч. б-ки й архіву; 5) контактів і наук. співпраці із крайовими НТШ в еміграції та взагалі з наук. інституціями світу. НТШ, згідно зі статутом 1990, традиційно об'єднує звичайних членів, дійсних членів, почесних членів і членів-прихильників. Голови т-ва: Олег Романів (1989–2005), Олег Купчинський (з кінця 2005). У т-ві діє Президія НТШ, Рада НТШ, науково-видавнича рада, адм. група та ревізійна комісія. При НТШ працює науково-видавничий відділ, також дослідно-видавничий центр. Т-во тісно співпрацює зі Світ. радою НТШ та крайовими НТШ за кордоном. Найвищим органом НТШ є Заг. збори.

Члени т-ва формують секції і комісії, які планують власну тематику досліджень. На поч. 1990-х рр. діяло 6 секцій (історично-філос., філол., фольклорно-етногр., мистецтвознавча, фізично-мат. та природознавча), від 1997 – чотири (історично-філос., філол., фольклорно-етногр. та природничо-мат.). У межах секцій (частково поза ними) працюють комісії, в яких, власне, відбувається майже вся н.-д. й видавнича робота. Для більшої частини комісій характерна змінність тематики досліджень і наук. зацікавлень. На 2010 у Львові діє 33 комісії: Археогр. комісія, Археол. комісія, Біохімічна комісія, Геогр. комісія, Геол. комісія, Екологічна комісія, Екон. комісія, Етногр. комісія, Істор. комісія, Комісія арх-ри та містобудування, Комісія бібліографії та книгознавства, Комісія всесвітньої літератури ім. Лукаша, Комісія екотехнологій, Комісія інформатики та кібернетики, Комісія математики, Комісія матеріалознавства, Комісія механіки, Комісія проблем лісівництва, Комісія семіотики, Комісія спец. (допоміжних) істор. дисциплін, Комісія образотворчого та ужиткового мист-ва, Комісія фізики, Комісія фізики Землі, Комісія фольклористики, Лікарська комісія, Літературознавча комісія, Мовознавча комісія, Музикознавча комісія, Правнича комісія, Соціологічна комісія, Театрознавча комісія, Філос. комісія, Хімічна комісія.

Крім комісій, на всій території України працюють осередки НТШ, зокрема в містах Вінниця (з 2009), Дніпропетровськ (з 1998), Донецьк (з 1997), Дрогобич (з 2007), Івано-Франківськ (з 1998), Київ (з 1996), Кіровоград (з 1997), Коломия (з 1997), Косів (з 2004), Луганськ (з 2003), Луцьк (з 1996), Рівне (з 1997), Сімферополь (з 1997), Суми (з 1997), Тернопіль (з 1996), Ужгород (з 1996), Харків (з 1996), Черкаси (з 1997), Чернівці (з 1996) та ін. 2000 організований Кубанський осередок НТШ (Краснодар). Найбільш активні нині в науково-орг. плані, а також щодо підготовки власних видань т-ва Донецька, Івано-Франківська, Тернопіля, Рівного, Черкас. Від 2003 при НТШ функціонує Ін-т колекціонерства укр. мистецьких пам'яток. Протягом 1990–2010 відроджене НТШ в Україні публікує укр. мовою серійні й позасерійні (одинарні монографічні), також періодичні видання. Вони підготовляються силами як власне НТШ, так і НТШ спільно з ін. наук. установами, навч. закладами й організаціями. На 2010 вийшли друком такі серійні видання: "Записки НТШ" (усього 38 т., т. 221–258, 1990–2009), "Праці НТШ" (23 т., 1997–2009), "Збірники секцій і комісій НТШ" (усього прибл. 150 т. і випусків), видання "Українознавча (наукова) бібліотека НТШ" (25 ч., 1991–2009), "Праці сесій, конференцій, симпозіумів, "круглих столів" НТШ" (17 т., 1990–2002), "Визначні діячі НТШ" (11 ч., 1995–2004), "Мемуарна бібліотека" НТШ (7 ч., 1995–2001), "Історичні джерела" (7 т., 2001–05), "Дослідження із образотворчого мистецтва, художні альбоми" (16 т., 1999–2009). З'являються в серіях "Навчальні посібники та підручники" (3 т.), науково-довідкові й періодичні видання, а саме: "Хроніка НТШ" (19 ч.), "Бібліографічні покажчики та огляди" (23 т.), "Архівні джерела" (4 т.), "Вісник НТШ" (44 ч.) та ін. НТШ перевидало 11-томну "Енциклопедію українознавства", публікує словники та ін. Протягом останніх 20-ти років у НТШ в Україні вийшло друком понад 750 книжок і часописів.

На поч. 2010 зареєстровано понад 2600 членів НТШ різних кваліфікацій, у т. ч. від 1992 р. обрано в Україні 172 дійсні члени і 9 почесних членів.

З усією впевненістю можна сказати, що НТШ в Україні як одна з найраніших укр. громад. наук. орг-цій від початку і досі працює для потреб рідної, суверенної науки та її тісного зв'язку з міжнар. наук. інституціями. Осн. завдання т-ва – сприяти розвиткові "великої національної науки як невід'ємної складової світової науки". Ця мета й завдання протягом майже 140-річної праці успішно реалізуються в Україні, а після II світ. війни – у Зх. Європі, Австралії та Америці. Нині мало слов'ян. народів (навіть тих, які тривалий час мали свою державність) можуть пишатися таким феноменом наук. спільноти – діяльністю одного й того ж наук. т-ва протягом такого тривалого часу. Ідеям становлення нац. науки як осн. мети т-ва служило чотири покоління членів НТШ – будівничих одного з найдавніших храмів науки і першої неофіц. академії наук в Україні.

Дж.: Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка: Роки 1900–1938. Львів, 1900–39; Роки 1949–1953; 1963–66, ч. 75–77, 79–80, Мюнхен–Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто, 1953, 1963–65; Роки 1966–2010, ч. 81–101, Львів, 1993–2010.

Бібліогр.: Періодичні та серійні видання Наукового товариства ім. Шевченка (1885–1939): Анотований покажчик. Львів, 1990; Каталог видань Наукового товариства імені Шевченка в Україні: 1990–2007 роки. Львів, 2008.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Барвінський О. Про заснованє і дотеперішній розвиток Товариства імені Шевченка у Львові. "ЗНТШ", 1892, т. 1
  2. Грушевський М. Наукова діяльність Товариства ім. Шевченка в р[оці] 1895: Записка для загального збору р[оку] 1896. Там само, 1896, т. 10, кн. 2
  3. Дорошенко В. Наукове товариство імені Шевченка у Львові (1873–1892–1912 рр.). К.–Львів, 1913
  4. Кревецький І. Бібліотека Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Львів, 1923
  5. Гнатюк В. Наукове товариство імени Шевченка у Львові: Історичний нарис першого 50-річчя 1873–1923. "ЛНВ", 1925, т. 11, кн. 1 (2-ге вид. – Мюнхен–Париж, 1984)
  6. Студинський К. Наукове товариство імени Шевченка у Львові (1873–1928). "ЗНТШ", 1929, т. 150
  7. Дорошенко В. Бібліотека Наукового товариства імені Шевченка. "Сьогочасне і минуле" (Львів), 1939, № 3–4
  8. Кубійович В. Історія Наукового товариства імені Шевченка. Нью-Йорк–Мюнхен, 1949
  9. Дорошенко В. Огнище української науки – Наукове товариство імени Т. Шевченка. Нью-Йорк–Філадельфія, 1951
  10. Його ж. Бібліотека Наукового товариства імені Шевченка у Львові. "ЗНТШ", 1961, т. 171
  11. Наукове товариство імені Шевченка в ЗДА. Нью-Йорк, 1963
  12. Лев В. Сто років праці для науки й нації: Коротка історія Наукового товариства імені Шевченка. Нью-Йорк, 1972
  13. Кубійович В. Наукове товариство імені Шевченка у 1939–1952. "Український історик" (Нью-Йорк–Мюнхен), 1973, № 1–2 (окремий відбиток)
  14. Ювілейний науковий конґрес для відзначення сторіччя НТШ. Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто, 1973
  15. Доповіді Ювілейного наукового конґресу для відзначення сторіччя НТШ. "ЗНТШ" (Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто), 1976, т. 192
  16. Ювілейний збірник наукових праць в 100-річчя НТШ і 25-річчя НТШ в Канаді. Торонто, 1977
  17. Publikation of the Shevchenko Scientific Society 1945–1980. New York, 1980 (укр. пер. О.Русиної. К., 1990)
  18. Пріцак О. Роля Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) в історії України. "Вісті із Сарселю" (Париж–Мюнхен), 1983–84, ч. 25
  19. Падох Я. Незнищиме товариство: До 110-річчя Наукового товариства ім. Шевченка. Нью-Йорк, 1983
  20. Grimsted Kennedy P. Archives and Manuscript Repositories in the USSR: Ukraine and Moldavia, book 1. Princeton, 1988
  21. Романів О.М. Розвиток природничо-технічних наук на Західній Україні в Науковому товаристві імені Шевченка. "Физико-химическая механика материалов", 1989, № 6
  22. Романів О., Грицак Я. НТШ: Етапи діяльності. "Вісник Академії наук Української РСР", 1990, № 3
  23. Т. Шевченко і українська національна культура: До 175-річчя від народження Т. Шевченка та 115-річчя заснування Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Львів, 1990
  24. Кучер Р.В. Наукове товариство імені Т.Шевченка. К., 1992
  25. Наукове товариство імені Т. Шевченка і українське національне відродження: Збірник наукових праць і матеріалів Першої наукової сесії НТШ: Березень, 1990. Львів, 1992
  26. Радіон С. Нарис історії Наукового товариства імені Т. Шевченка в Австралії (1950–1975). Мельбурн, 1993
  27. Ільницька Л.І. Українознавча бібліографія в Науковому товаристві імені Шевченка у Львові (1885–1939): Друковані й архівні матеріали. В кн.: Записки Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника, вип. 4. Львів, 1994
  28. Купчинський О. 230 томів "Записок НТШ". "ЗНТШ" (Львів), 1995, т. 230
  29. Михайло Грушевський і Львівська історична школа. Львів, 1995
  30. Бібліотека Наукового товариства імені Шевченка: Книги і люди. Львів, 1996
  31. Сварник Г. Архів Наукового товариства імені Шевченка зі Львова в Національній бібліотеці у Варшаві. В кн.: Слідами пам'яті: Літописний календар. Варшава, 1996
  32. З історії Наукового товариства імені Шевченка: Збірник доповідей і повідомлень наукових сесій і конференцій НТШ у Львові. Львів, 1998
  33. Ільницька Л.І. М. Грушевський і становлення української бібліографії в Науковому товаристві імені Шевченка у Львові. В кн.: Записки Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника, вип. 8. Львів, 1998
  34. Купчинський О. Дещо про форми та напрями наукової і науково-видавничої діяльности Наукового товариства імені Шевченка: 1892–1940 роки (міжнародний аспект). В кн.: З історії Наукового товариства імені Шевченка: Збірник доповідей і повідомлень наукових сесій і конференцій НТШ у Львові. Львів, 1998
  35. Жуковський А. Нарис історії Наукового товариства імені Шевченка в Європі. Львів–Париж, 2000
  36. Сапеляк О. Етнографічні студії в Науковому товаристві імені Шевченка (1898–1939 рр.). Львів, 2000
  37. 125 років Наукового товариства імені Шевченка: Збірник наукових праць і матеріалів, присвячений ювілею товариства. Львів, 2001;<

Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • АРКАС МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • АРХЕОЛОГІЧНІ З'ЇЗДИ
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БАЛЬЦЕР ОСВАЛЬД-МАР'ЯН
  • БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ
  • БІБЛІОТЕКА НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • БІДЛО ЯРОСЛАВ
  • БОДУЕН ДЕ КУРТЕНЕ ЯН
  • БОГАЦЬКИЙ ПАВЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ЧЕРКАСИ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ЧУБАТИЙ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ
  • ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН ХАРЛАМПОВИЧ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ДНІСТРЯНСЬКИЙ СТАНІСЛАВ СЕВЕРИНОВИЧ
  • ДОМБКОВСЬКИЙ ПШЕМИСЛАВ БОНІФАЦІЙОВИЧ
  • ДОНЕЦЬК
  • ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ДРОГОБИЧ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДИКАРІВ МИТРОФАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ДЖИДЖОРА ІВАН
  • ЄФРЕМОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЕНЦИКЛОПЕДІЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА (ЕУ)
  • ЕТНОҐРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГAЄВСЬКИЙ СТЕПАН ЮХИМОВИЧ
  • ГАЛЕЦЬКИЙ ОСКАР
  • ГЕРАСИМЧУК ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
  • ГНАТЮК ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • ГОРАК СТЕПАН МИХАЙЛОВИЧ
  • ГОРБАЧЕВСЬКИЙ ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГРАВЕ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
  • КАЧАЛА СТЕПАН
  • КАЙНДЛЬ РАЙМУНД-ФРІДРІХ
  • ХАРКІВ
  • ХРОНІКА НТШ
  • КІРОВОГРАД
  • КОЛЕССА ФІЛАРЕТ МИХАЙЛОВИЧ
  • КОЛЕССА ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • КОЛОМИЯ
  • КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ
  • КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
  • КОРШ ФЕДІР ЄВГЕНОВИЧ
  • КОШЕЛІВЕЦЬ ІВАН МАКСИМОВИЧ
  • КОСІВ
  • КОТ СТАНІСЛАВ
  • КРАКІВ
  • КРАСНОДАР
  • КРЕВЕЦЬКИЙ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • КРИЛОВ МИКОЛА МИТРОФАНОВИЧ
  • КРИП'ЯКЕВИЧ ІВАН ПЕТРОВИЧ
  • КУБАЛЯ ЛЮДВІК
  • КУБІЙОВИЧ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • КУЛЬЧИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР
  • КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КУЗЕЛЯ ЗЕНОН
  • КИЇВ
  • ЛАБА ВАСИЛЬ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ КОСТЬ АНТОНОВИЧ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ЛУКИЧ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛОСЬ ЯН-СТАНІСЛАВ
  • ЛУГАНСЬК
  • ЛУЦЬК
  • ЛЬВІВ
  • ЛЬВІВСЬКИЙ ТАЄМНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • МАНДРИКА МИКИТА ІВАНОВИЧ
  • МАСАРИК ТОМАШ-ГАРРІГ
  • МАЗОН (MAZON) АНДРЕ
  • МОШИНСЬКИЙ КАЗИМИР
  • МУШИНКА МИКОЛА
  • МУЗЕЙ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • МУЗИКА МАКСИМ МАКСИМОВИЧ
  • МИХАЛЬЧУК КОСТЯНТИН ПЕТРОВИЧ
  • МИЛОРАДОВИЧ ЄЛИЗАВЕТА ІВАНІВНА
  • НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ ІВАН СЕМЕНОВИЧ
  • НІДЕРЛЕ ЛЮБОР
  • НИТЧЕНКО ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ
  • ОГОНОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
  • ОНАЦЬКИЙ ЄВГЕН ДОМЕТІЙОВИЧ
  • ПАДІШАГ
  • ПАСТЕРНАК ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ
  • ПЕЛЕНСЬКИЙ ЄВГЕН-ЮЛІЙ
  • ПЕРЕТЦ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПЕТРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ПЕТРОВ ОЛЕКСІЙ ЛЕОНІДОВИЧ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • ПУЛЮЙ ІВАН ПАВЛОВИЧ
  • РІВНЕ
  • РОМАНЧУК ЮЛІЯН
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУСЬКА ІСТОРИЧНА БІБЛІОТЕКА
  • ЩУРАТ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • СЕМЧИШИН МИРОСЛАВ
  • СЕНЬОБОС ШАРЛЬ
  • ШАХМАТОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ШУХЕВИЧ ВОЛОДИМИР ОСИПОВИЧ
  • ШУЛЬГИН ЯКІВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ШИШМАНОВ ІВАН
  • СІЧ - ОРГАНІЗАЦІЯ ГАЛИЧИНИ
  • СІМФЕРОПОЛЬ
  • СIМПСОН ДЖОРДЖ ВІЛЬФРІД
  • СІЦІНСЬКИЙ ЮХИМ ЙОСИПОВИЧ
  • СКОРОПАДСЬКІ
  • СМАЛЬ-СТОЦЬКИЙ СТЕПАН ЙОСИПОВИЧ
  • СЬОГОЧАСНЕ Й МИНУЛЕ, НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ УКРАЇНОЗНАВСТВА
  • СТАХОВИЧІ
  • СТАРА УКРАЇНА - ЖУРНАЛ (1924-1925)
  • СТРИЙ, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • СТУДИНСЬКИЙ КИРИЛО ЙОСИПОВИЧ
  • СУМИ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • СИМИРЕНКО ВОЛОДИМИР ЛЕВКОВИЧ
  • ТЕРЛЕЦЬКИЙ ОМЕЛЯН АНТОНОВИЧ
  • ТЕРНОПІЛЬ
  • ТЕРШАКОВЕЦЬ МИХАЙЛО
  • ТОМАШІВСЬКИЙ СТЕПАН ТЕОДОРОВИЧ
  • ЦЕЛЕВИЧ ЮЛІАН АНДРІЙОВИЧ
  • ТИМОШЕНКО СЕМЕН КОСТЯНТИНОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА МОВА
  • УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК (США)
  • УКРАЇНСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО (КРАКІВ - ЛЬВІВ)
  • УКРАЇНСЬКО-РУСЬКИЙ АРХІВ
  • УЖГОРОД
  • ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР
  • ВАРШАВА
  • ВЕЛИЧКО ГРИГОРІЙ
  • ВЕРХРАТСЬКИЙ ІВАН ГРИГОРОВИЧ
  • ВІННИЦЯ
  • ВОВК (ВОЛКОВ) ФЕДІР КІНДРАТОВИЧ
  • ВОЗНЯК МИХАЙЛО СТЕПАНОВИЧ
  • ВИТАНОВИЧ ІЛЛЯ
  • ЯГИЧ ВАТРОСЛАВ
  • ЯКОВЛІВ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЙОФФЕ АБРАМ ФЕДОРОВИЧ
  • ЗАХІДНА УКРАЇНА, ЯК ТЕРМІН
  • ЗАПИСКИ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • ЗАЙЦЕВ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • ЗБІРНИКИ ІСТОРИЧНО–ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ ВУАН
  • ЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСИ
  • ЖУКОВСЬКИЙ АРКАДІЙ ІЛАРІОНОВИЧ
  • ЗОРЯ

  • Пов'язані терміни:
  • БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ
  • БІБЛІОТЕКА НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • БІБЛІОТЕКИ
  • ЧУБАТИЙ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ
  • ЧИКАЛЕНКО ЛЕВ ЄВГЕНОВИЧ
  • ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН ХАРЛАМПОВИЧ
  • ЧИЖЕВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ДАШКЕВИЧ ЯРОСЛАВ РОМАНОВИЧ
  • ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР УНР НА ЕМІГРАЦІЇ
  • ДОМБРОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДЕР
  • ДОРОШЕНКО ВОЛОДИМИР ВІКТОРОВИЧ
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
  • ДУБРОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ДИКАРІВ МИТРОФАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ДЖАННІНІ (GIANNINI) АМЕДЕО
  • ДЖИДЖОРА ІВАН
  • ЄФРЕМОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЕНЦИКЛОПЕДІЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА (ЕУ)
  • ЄНДИК РОСТИСЛАВ-РОМАН
  • ЄНСЕН (JENSEN) АЛЬФРЕД
  • ЕТНОҐРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК
  • ЄВШАН МИКОЛА
  • ЕЙХЕЛЬМАН ОТТО ОТТОВИЧ
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ФРАНЦІЯ, ФРАНЦУЗЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ГАЛИЦЬКА КРАЙОВА ВИСТАВКА 1894.
  • ГЕНЕРАЛЬНЕ КОНСУЛЬСТВО СРСР У ЛЬВОВІ
  • ГОЛУБЕЦЬ МИКОЛА
  • ГРЕБЕНЯК ВОЛОДИМИР
  • ГРОМНИЦЬКИЙ СИДІР
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ІНСАБАТО ЕНРІКО
  • ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА НАН УКРАЇНИ
  • ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ І.КРИП'ЯКЕВИЧА НАН УКРАЇНИ
  • ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • ІСАЇВ ПЕТРО-МАРКІЯН ІВАНОВИЧ
  • ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО ПРИ ІМПЕРАТОРСЬКОМУ НОВОРОСІЙСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
  • ІСТОРИЧНО-ФІЛОСОФІЧНА СЕКЦІЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • ІСТОРИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ В 19 СТОЛІТТІ
  • ІСТОРИЧНІ НАУКОВІ ТОВАРИСТВА
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • ІСТОРИЧНА БІБЛІОГРАФІЯ УКРАЇНІКИ
  • КАМАНІН ІВАН МИХАЙЛОВИЧ
  • КАНАДА
  • КАРПИНЕЦЬ ІВАН
  • КАЙНДЛЬ РАЙМУНД-ФРІДРІХ
  • КЕДРИН-РУДНИЦЬКИЙ ІВАН
  • КЕНТРЖИНСЬКИЙ БОГДАН
  • КЕЙВАН ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
  • КЛИМКЕВИЧ РОМАН
  • КНИГОЗНАВСТВО ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ КНИГИ В УКРАЇНІ
  • КОЧУР ГРИГОРІЙ ПОРФИРОВИЧ
  • КОХ ГАНС
  • КОЛЕССА ФІЛАРЕТ МИХАЙЛОВИЧ
  • КОНГРЕС УКРАЇНЦІВ КАНАДИ
  • КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ
  • КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
  • КОРШ ФЕДІР ЄВГЕНОВИЧ
  • КОШЕЛІВЕЦЬ ІВАН МАКСИМОВИЧ
  • КОСТРУБА ТЕОФІЛ
  • КОСТЮК ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КОЗЛОВСЬКА ВАЛЕРІЯ ЄВГЕНІВНА
  • КРЕВЕЦЬКИЙ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • КРИП'ЯКЕВИЧ ІВАН ПЕТРОВИЧ
  • КРУПНИЦЬКИЙ БОРИС ДМИТРОВИЧ
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА ЛАРИСА ІВАНІВНА
  • КРВАВИЧ ДМИТРО ПЕТРОВИЧ
  • КУБАЛЯ ЛЮДВІК
  • КУБІЙОВИЧ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • КУЧАБСЬКИЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • КУЛЬЧИЦЬКА ОЛЕНА ЛЬВІВНА
  • КУЛЬЧИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР
  • КУПЧИНСЬКИЙ ОЛЕГ АНТОНОВИЧ
  • КУПЧИНСЬКИЙ РОМАН ГРИГОРОВИЧ
  • КУРІННИЙ ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • КУЗЕЛЯ ЗЕНОН
  • КИЛИМНИК СТЕПАН ІВАНОВИЧ
  • КИРЧІВ БОГДАР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ЛАБА ВАСИЛЬ
  • ЛАБУНЬКА МИРОСЛАВ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ЛЕПКИЙ БОГДАН СИЛЬВЕСТРОВИЧ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ БОРИС ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ ІВАН ОМЕЛЯНОВИЧ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ КОСТЬ АНТОНОВИЧ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ ОРЕСТ ІВАНОВИЧ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ЛУКИЧ
  • ЛИПИНСЬКИЙ В'ЯЧЕСЛАВ (ВАЦЛАВ-ВІКЕНТІЙ) КАЗИМИРОВИЧ
  • ЛИСЬКО ЗІНОВІЙ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ Т. ШЕВЧЕНКА
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛИТВИНОВА (ЛИТВИНОВА-БАРТОШ) ПЕЛАГЕЯ (ПОЛІНА) ЯКІВНА
  • ЛОБОДА АНДРІЙ МИТРОФАНОВИЧ
  • ЛОГВИН ГРИГОРІЙ НИКОНОВИЧ
  • ЛОСЬ ЯН-СТАНІСЛАВ
  • ЛОСЬКИЙ КОСТЬ (КОСТЯНТИН) ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЛОТОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГНАТОВИЧ
  • ЛУЦIВ ЛУКА
  • ЛЬВІВ
  • ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ В.СТЕФАНИКА НАН УКРАЇНИ (ЛННБУ)
  • ЛЬВІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • ЛЬВІВСЬКИЙ ТАЄМНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ЛЮДКЕВИЧ СТАНІСЛАВ ПИЛИПОВИЧ
  • МАКОВЕЙ ОСИП СТЕПАНОВИЧ
  • МАРКЕВИЧ ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ
  • МАРКОВИЧІ (МАРКЕВИЧІ)
  • МАРКУСЬ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • МАРУНЧАК МИХАЙЛО ГРИГОРОВИЧ
  • МАСАРИК ТОМАШ-ГАРРІГ
  • МАЦЬКІВ ТЕОДОР ІВАНОВИЧ
  • МАЦЮК ОРЕСТ-НЕСТОР ЯРОСЛАВОВИЧ
  • МАТЯШ ІРИНА БОРИСІВНА
  • МАЗОН (MAZON) АНДРЕ
  • МЕДВЕДСЬКИЙ (NIEDZWIEDZKI) ЮЛІЯН
  • МЕГИК ПЕТРО
  • МЕЛЬНИК-АНТОНОВИЧ (АНТОНОВИЧ-МЕЛЬНИК) КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА
  • МЕЛЬНИК ЗІНОВІЙ-ЛЕВ
  • МЕМУАРИ
  • МЕННІНГ КЛАРЕНС-ОГАСТУС
  • МЕНЦИНСЬКИЙ МОДЕСТ ОМЕЛЯНОВИЧ
  • МІЛЛЕР МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МІРЧУК ІВАН
  • МІЯКОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ВАРЛАМОВИЧ
  • МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНІСТІВ ТА МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ УКРАЇНІСТІВ
  • МОРОЗ ОСИП ГРИГОРОВИЧ
  • МОШИНСЬКИЙ КАЗИМИР
  • МУДРИЙ ВАСИЛЬ
  • МУШИНКА МИКОЛА
  • МУЗЕЙ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • МУЗИКА МАКСИМ МАКСИМОВИЧ
  • МУЗИКА ЯРОСЛАВА ЛЬВІВНА
  • МИХАЛЬЧУК КОСТЯНТИН ПЕТРОВИЧ
  • МИШУГА ЛУКА
  • МИТРОПОЛЬСЬКИЙ ЮРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • МИЦЮК ОЛЕКСАНДР
  • НАРОДОВЦІ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • НАУКОВІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ, ТЕЧІЇ, ГУРТКИ
  • НАЗАРКО ІРИНЕЙ
  • НЕПРИЦЬКИЙ-ГРАНОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР
  • НЕВРЛИЙ МИКОЛА
  • НІДЕРЛЕ ЛЮБОР
  • НОМИС
  • НОВІТНЯ ІСТОРІОГРАФІЯ
  • НОВИЦЬКИЙ ОЛЕКСА ПЕТРОВИЧ
  • НИТЧЕНКО ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ
  • ОГІЄНКО ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ОГОНОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
  • ОХОРОНА ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ
  • ОХРИМОВИЧ (ОХРІМОВИЧ) ВОЛОДИМИР ЮЛІАНОВИЧ
  • ОКІНШЕВИЧ ЛЕВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ОЛЕСНИЦЬКИЙ ЄВГЕН
  • ОЛЯНЧИН ДОМЕТ ГЕРАСИМОВИЧ
  • ОНАЦЬКИЙ ЄВГЕН ДОМЕТІЙОВИЧ
  • ОСАДЧУК БОГДАН ІВАНОВИЧ
  • ПАЛАДІЙ ЯРОСЛАВ
  • ПАСТЕРНАК ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ
  • ПАТРИЛО ІСИДОР
  • ПАВЛИК МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • ПЕЛЕНСЬКИЙ ЙОСИП ГАВРИЛОВИЧ
  • ПЕЛЕНСЬКИЙ ЄВГЕН-ЮЛІЙ
  • ПЕЛЕНСЬКИЙ ЯРОСЛАВ БОГДАНОВИЧ
  • ПЕРЕТЦ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПЛАЧИНДА ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
  • ПЛАСТ, УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАСТОВИЙ УЛАД
  • ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО НАТАЛІЯ ДМИТРІВНА
  • ПРОЦИК РОМАН СТЕПАНОВИЧ
  • ПРОЦИК АННА
  • ПИПІН ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
  • РАДЗИМОВСЬКА ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА
  • РАХМАННИЙ РОМАН
  • РЕБЕТ ЛЕВ
  • РОМАНЧУК ЮЛІЯН
  • РОМАНІВ ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ
  • РУДНИЦЬКИЙ СТЕПАН ЛЬВОВИЧ
  • РУДНИЦЬКИЙ ЯРОСЛАВ-БОГДАН
  • РИНОК, АНСАМБЛЬ ПЛОЩІ У ЛЬВОВІ
  • РЖЕГОРЖ ФРАНТІШЕК
  • САДОВСЬКИЙ ВАЛЕНТИН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЩЕРБАК ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЩЕРБАКІВСЬКИЙ ВАДИМ МИХАЙЛОВИЧ
  • ЩЕРБИНА ФЕДІР АНДРІЙОВИЧ
  • ЩУРАТ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • СЕНЮТОВИЧ-БЕРЕЖНИЙ ВЯЧЕСЛАВ ЮРІЙОВИЧ
  • ШАНДРУК ПАВЛО ФЕОФАНОВИЧ
  • ШАНКОВСЬКИЙ ЛЕВ ПЕТРОВИЧ
  • ШАРЛЕМАНЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРЕЙ
  • ШЕВЧЕНКО ІГОР ІВАНОВИЧ
  • ШЕВЕЛЬОВ ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ШЛЕМКЕВИЧ МИКОЛА
  • ШПОРЛЮК РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ШТЕНДЕРА ЄВГЕН
  • ШТЕФАН АВГУСТИН ОМЕЛЯНОВИЧ
  • ШТОГРИН ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ
  • ШУХЕВИЧ ВОЛОДИМИР ОСИПОВИЧ
  • ШУЛЬГИН ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ
  • ШУЛЬГИН ЯКІВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • СІЧИНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ЮХИМОВИЧ
  • СІМОВИЧ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
  • СІМПСОН ДЖОРДЖ-ВІЛФРІД
  • СІРОПОЛКО СТЕПАН ОНИСИМОВИЧ
  • СІЦІНСЬКИЙ ЮХИМ ЙОСИПОВИЧ
  • СКРУТЕНЬ ІВАН-ЙОСАФАТ
  • СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО Г. М.)
  • СЛІПИЙ ЙОСИП ІВАНОВИЧ
  • СМАКУЛА ОЛЕКСАНДР ТЕОДОРОВИЧ
  • СМАЛЬ-СТОЦЬКИЙ РОМАН СТЕПАНОВИЧ
  • СМАЛЬ-СТОЦЬКИЙ СТЕПАН ЙОСИПОВИЧ
  • СЬОГОЧАСНЕ Й МИНУЛЕ, НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ УКРАЇНОЗНАВСТВА
  • СОХАНЬ ПАВЛО СТЕПАНОВИЧ
  • СОХОЦЬКИЙ ІСИДОР ЙОСИФОВИЧ
  • СОНЕВИЦЬКИЙ ЛЕОНІД МИХАЙЛОВИЧ
  • СОСНОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • СОССА РОСТИСЛАВ ІВАНОВИЧ
  • СТАХІВ МАТВІЙ ІВАНОВИЧ
  • СТАРОСОЛЬСЬКИЙ ВОЛОДИМИР
  • СТЕБЕЛЬСЬКИЙ БОГДАН
  • СТЕПАНІВ-ДАШКЕВИЧ ОЛЕНА
  • СТЕШЕНКО ІВАН МАТВІЙОВИЧ
  • СТРУК ДАНИЛО ЄВСТАХІЙОВИЧ
  • СТУДИНСЬКИЙ КИРИЛО ЙОСИПОВИЧ
  • СУБТЕЛЬНИЙ ОРЕСТ МИРОСЛАВОВИЧ
  • СУМЦОВ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ
  • ТЕРЛЕЦЬКИЙ ОМЕЛЯН АНТОНОВИЧ
  • ТИЩЕНКО ЮРІЙ ПИЛИПОВИЧ
  • ТІССЕРАН ЄВГЕН
  • ТОМАШІВСЬКИЙ СТЕПАН ТЕОДОРОВИЧ
  • ТОВАРИСТВО ПРИХИЛЬНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
  • ТРУШ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ЦЕЛЕВИЧ ЮЛІАН АНДРІЙОВИЧ
  • ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УКРАЇНИ У ЛЬВОВІ
  • ЦЮЦЮРА ТЕОДОР БОГДАН
  • ТИМЧЕНКО ЄВГЕН КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ТИМОШЕНКО СТЕПАН ПРОКОПОВИЧ
  • ТИСОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР
  • ЯНІВ ВОЛОДИМИР-МИХАЙЛО ОСИПОВИЧ
  • ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ЗАКЛИНСЬКИЙ БОГДАН РОМАНОВИЧ
  • ЗАКЛИНСЬКИЙ РОСТИСЛАВ РОМАНОВИЧ
  • ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ–САС ВОЛОДИМИР РОМАНОВИЧ
  • ЗАЛУЦЬКИЙ ТЕОДОР–БОГДАН
  • ЗАПИСКИ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • ЗАСТИРЕЦЬ ЙОСИП ЯКОВИЧ
  • ЗБІРНИК ІСТОРИЧНО-ФІЛОСОФІЧНОЇ СЕКЦІЇ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • ЖАТКОВИЧ ЮРІЙ-КАЛЬМАН
  • ЖДАН МИХАЙЛО-БОГДАН
  • ЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСИ
  • ЖУК АНДРІЙ ІЛЛІЧ
  • ЖУКОВСЬКИЙ АРКАДІЙ ІЛАРІОНОВИЧ
  • ЖУКОВИЧ ПЛАТОН МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЖИЛА ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
  • ЖИТЕЦЬКИЙ ГНАТ (ІГНАТ) ПАВЛОВИЧ
  • ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО ГНАТОВИЧ
  • ЗІЛИНСЬКИЙ ІВАН
  • ЗОРЯ
  • ЗУБРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)