ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НАУМОВИЧ ІВАН

  Бібліографічне посилання: Чорновол І.П. НАУМОВИЧ Іван [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Naumovych_I (останній перегляд: 26.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАУМОВИЧ ІВАН

НАУМОВИЧ Іван (26.01.1826–16. 08.1891) – греко-катол. священик, посол на сейм (1861–66, 1869) і райхсрат (1873–79). Н. в с. Кізлів (нині Буського р-ну Львів. обл.). Син учителя початкової школи в Буську. Закінчив Львів. духовну семінарію, висвятився 1851. Під час революції 1848 – завзятий польс. революціонер. Парох кількох парафій у Східній Галичині, від 1872 до 1883 – парох у м. Скалат. Наймобільніший москвофільський діяч, видатний просвітитель селянства, "організатор Общества имени М.Качковского", видавець "Науки" (1871–76) і "Руської ради" (1871–80). 1882 організував перехід на православ'я громади с. Гнилички на Тернопіллі, що було розцінено як прийняття рос. ідентичності. Наслідком були скандал і суд. процес проти провідних москвофільських діячів, у т. ч. Н. (т. зв. процес Ольги Грабар), його відлучення від Церкви. Відсидівши 8 місяців у в'язниці, 1884 емігрував до Російської імперії, де перейшов у православ'я. Помер за загадкових обставин на Пн. Кавказі (у м. Новоросійськ, нині місто Краснодарського краю, РФ), куди збирався організувати переселення галицького селянства. Згодом тіло Н. з почестями перепоховано в Києві. Його син, київ. лікар, вважав, що Н. було отруєно. Москвофіли підозрювали в причетності до його смерті австро-угор. уряд. Натомість галицько-польс. преса і народовці стверджували, що таким чином царат позбувся проповідника, котрий не пасував до атмосфери офіц. православ'я. Є вірогідні свідчення, що Н. вчинив самогубство.

Автор численних казок, поезій, повістей, п'єс, публіцист (дописував до 22-х видань), пропагандист бджільництва. Єдиний з москвофілів, хто відважився пропагувати рос. ідентичність на форумі Галицького крайового сейму. Особистий фонд Н. зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці імені В.Стефаника НАН України.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Мончаловский О. Житие и деятельность И. Наумовича. Львов, 1899
  2. Матеріали до біографії зібрав Іван Левицький: Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України, ф. 167, оп. 2, спр. 2299, 146 арк.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БУСЬК
  • ГАЛИЦЬКИЙ КРАЙОВИЙ СЕЙМ
  • КИЇВ
  • ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ В.СТЕФАНИКА НАН УКРАЇНИ (ЛННБУ)
  • НАРОДОВЦІ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СКАЛАТ, МІСТО ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛ.
  • СХІДНА ГАЛИЧИНА

  • Пов'язані терміни:
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • МОСКВОФІЛЬСТВО
  • МУЗЕЙ КАРПАТОРУСЬКИЙ
  • РАЄВСЬКИЙ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • СЛОВО - ЧАСОПИС


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)