Бібліографічне посилання: Черненко Є.В. НЕАПОЛЬ СКІФСЬКИЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Neapol_Skifskyj (останній перегляд: 28.01.2020)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НЕАПОЛЬ СКІФСЬКИЙ – столиця пізньоскіф. д-ви в Криму. Згадується у Страбона та в декреті на честь Діофанта. На думку переважної більшості дослідників, ототожнюється з городищем Керменчик, розташов. у пд.-сх. частині Сімферополя на високому плато з уривчастими схилами, на лівому березі р. Салгир. Площа городища – майже 20 га. Місто відкрито 1827. Систематичні розкопки провадяться від 1945.

Появі міста передувало існування на його майбутній території таврського селища. На його місці в серед. 2 ст. до н. е. виникла група укріплених садиб, навколо яких швидко зростало згадане поселення. Поселення загинуло бл. 135–130, можливо від ударів сарматів. Але невдовзі місто було відбудоване, зводиться фортечний мур і впродовж третини століття місто цілеспрямовано росло. Біля центр. (Пд.) воріт були побудовані царський палац, комплекс будівель адм., сусп., культового призначення. У мавзолеї біля воріт ховають царя Скілура, верхівку сусп-ва. К-ра Н.С. набуває характеру столиці – військово-адм. центру пізньоскіф. д-ви.

Склад населення Н.С. з часом змінюється – це пізні скіфи, таври, сармати, греки, фракійці, меоти. Від 2 ст. складається новий етнос: скіфо-сармати.

Значення землеробства для Н.С. було великим, особливо на початку і наприкінці його існування. У місті в значній кількості зберігалися запаси зерна. Вирощували пшеницю, полбу, просо. Розводили коней, овець, велику рогату худобу, свиней. Значного розвитку набули ремесла – гончарство, оброблення металів, у зв'язку з бурхливим розвитком буд-ва – буд. справа та обробляння каменю. Н.С. вів значну торгівлю, передусім з антич. центрами.

Після поразки пізніх скіфів у війні 113–110 з об'єднаними силами північнопричорномор. д-в та Понтійським царством місто було тричі зруйнуване, горіло. Остання з пожеж (поч. н. е.) призвела майже до повного припинення життя в ньому. З 2-ї пол. 1–3-ї чв. 2 ст. Н.С. перестав існувати як місто. У ньому майже відсутня забудова. Колиш. фортеця виконувала функції укріпленого табору кочовиків з легкими житлами-юртами. Це пов'язується з появою сарматів. З останньої чв. 2 ст. Н.С. є великим неукріпленим поселенням, яке, як і вся пізньоскіф. д-ва, гине на рубежі 1–2-ї чв. 3 ст. під натиском сарматів-аланів.