ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НЕЙГАУЗ ГЕНРІХ ГУСТАВОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Гера­си­мо­ва Г.П. НЕЙГАУЗ Генріх Густавович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nejhauz_H (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НЕЙГАУЗ ГЕНРІХ ГУСТАВОВИЧ

НЕЙГАУЗ Генріх Густавович (12.04(31.03).1888–10.04.1964) – піаніст, педагог, письменник, музично-сусп. діяч. Професор (1919), д-р мистецтвознавства (1940), нар. арт. РРФСР (1956). Н. в м. Єлизаветград (нині м. Кіровоград) у сім'ї піаніста-педагога, родинно пов'язаного з Блуменфельдами та Шимановськими. Навч. вдома, музиці – у батька, загальноосвіт. предметам – у приватних педагогів. Концертні виступи розпочав у 9 років у рідному місті; 1904 виступав з успіхом в Дортмунді на Вестфальському муз. фестивалі та ін. містах Німеччини з творами Ф.Шопена і Р.Штрауса, 1906 – у Берліні (грав Ф.Ліста) і Варшаві (К.Шимановського). 1912–14 навч. в школі вищої майстерності Академії музики і сценічного мистецва (Відень) у Л.Годовського та П.-Ф.Юона. 1915 закінчив екстерном Петрогр. консерваторію і отримав звання "вільного художника". 1916–18 – викладач Тбіліського муз. уч-ща; від кінця 1918 – педагог (від 1919 – професор) Київ. консерваторії. Давав у Києві фортепіанні вечори, грав в ансамблях (з Ф.Блуменфельдом, П.Коханським та ін.), виступав з концертами-лекціями. Від осені 1922 до смерті – професор Моск. консерваторії (1935–37 – директор). Водночас грав у сольних і симфонічних концертах, на сонатних вечорах, виступав з квартетом Бетховена. У репертуарі Н. – фортепіанні твори від Баха до сучасних композиторів; був першим виконавцем творів К.Шимановського, С.Прокоф'єва, Д.Шостаковича та ін. Створив як педагог свою піаністичну школу; його учнями були: Е.Гілельс, С.Ріхтер, М.Крушельницька, Я.Зак, С.Нейгауз (син) та ін. Підсумував свій пед. досвід у книзі "Об искусстве фортепианной игры", яка впродовж 1958–87 витримала 5 видань. Автор численних нарисів, статей і рецензій, в яких висвітлював творчість своїх сучасників (С.Ріхтера, Е.Гілельса, М.Полякіна, Є.Мравинського та ін.), літ. есе про творчість О.Пушкіна, Ф.Шопена, П.Чайковського, Д.Шостаковича та ін. Як піаніст поєднав особливості рос. піаністичної школи з рисами віртуозної "віденської" школи Л.Годовського.

П. у м. Москва.

Ім'я Н. присвоєно 1-й Кіровоградській муз. школі. 1988 на будинку, де він народився, встановлено меморіальну дошку.

дата публікації: 2010 р.

Праці:
  1. Размышления, воспоминания, дневники. Избранные статьи. Письма к родителям. М., 1983
  2. Об искусстве фортепианной игры: Записки педагога. М., 1987.
Література:
  1. Дельсон В.Ю. Генрих Нейгауз. М., 1966
  2. Рабинович Д. Портреты пианистов. М., 1966
  3. Калина З. Генріх Нейгауз у Києві. "Музика", 1978, № 2
  4. Кременштейн Б.Л. Педагогика Г.Г. Нейгауза. М., 1984
  5. Нейгауз С.Г. Воспоминания, письма, материалы. М., 1988
  6. Хурсина Ж. Выдающиеся пианисты – педагоги Киевской консерватории (1917–1938). К., 1990
  7. Шудря М. Розмай вечірніх матіол. "Українська культура", 1998, № 9/10
  8. Абліцов В. Галактика "Україна". К., 2007
  9. Нейгаузы: Густав, Генрих, Станислав. М., 2007.

Посилання:
  • ГІЛЕЯ
  • КІРОВОГРАД
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКІ
  • КИЇВ
  • ЛІСТ (LIST) ФЕРЕНЦ
  • МОСКВА
  • ПРОКОФ'ЄВ СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ
  • ПУШКАРІ
  • РІХТЕР СВЯТОСЛАВ ТЕОФІЛОВИЧ
  • ВАРШАВА
  • ВІДЕНЬ

  • Пов'язані терміни:
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА МАРІЯ ТАРАСІВНА
  • МЕЙТУС ЮЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ
  • РІХТЕР СВЯТОСЛАВ ТЕОФІЛОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)