ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НЕМЕШАЄВ КЛАВДІЙ

  Бібліографічне посилання: Єфі­менко Г.Г. НЕМЕШАЄВ Клавдій [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nemeshaiev_K (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НЕМЕШАЄВ КЛАВДІЙ

НЕМЕШАЄВ Клавдій (03.10. 1849–08.06.1927) – держ. діяч, сприяв швидкому розвиткові залізничного транспорту в Україні. Закінчив Моск. ін-т інженерів шляхів сполучення, від 1871 – на службі в мін-ві шляхів сполучення Рос. імперії. Працював на Тамбовсько-Саратовській, Рязансько-Козловській та Сизрансько-В'яземській залізницях. 1896 був призначений начальником збиткової Пд.-Зх. залізниці. Свої зусилля спрямував на тех. модернізацію залізниці та на якісну підготовку власних кадрів, заснував школу для дітей залізничників у Києві, а також тех.
уч-ща в Києві й Одесі. Керував спорудженням ділянки залізниці Київ–Ковель. Його іменем та прізвищем було названо 2 залізничні станції, що своєю появою на світ як населені пункти були зобов'язані спорудженню залізниці (Клавдієво, Немешаєво). При ньому була відчутно збільшена прибутковість Пд.-Зх. залізниці, встановлене безперевантажувальне сполучення з австрійс. залізницею. В травні 1905 отримав громадянській чин таємного радника.

1905–06 – міністр шляхів сполучення Рос. імперії. Після відставки 1906 повернувся на посаду начальника Пд.-Зх. залізниці. Від 1912 – член Держ. ради Рос. імперії. У вересні 1914 призначений начальником Галицьких залізниць, мережа яких при ньому збільшилася з 400 до 1400 верст. Після 1917 відсторонений від роботи на залізниці. З 1923 – член правління Жовтневої залізниці.

П. у м. Ленінград (нині м. Санкт-Петербург).

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Шилов Д.Н. Государственные деятели Российской империи. Главы высших центральных учреждений (1802–1917). СПб., 2002.

Посилання:
  • КОВЕЛЬ
  • КИЇВ
  • ОДЕСА
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ВЕРСТА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)