ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НЕОУНІЯ, НОВА УНІЯ

  Бібліографічне посилання: Стоколос Н.Г. НЕОУНІЯ, нова унія [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Neouniia (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НЕОУНІЯ, НОВА УНІЯ

НЕО­У­НІЯ, но­ва унія – од­на з неофіц. назв ак­ції по­ши­рення ка­то­ли­цизму в сх. об­ря­ді, здійсню­ва­на під па­трона­том Вати­ка­ну на сх. зе­млях Польщі в пе­ріод між двома світ. війна­ми. Кон­трастува­ла зі "старою уні­єю", прого­ло­ше­ною в Бере­сті 1596. Її ідеоло­га­ми та промо­то­ра­ми бу­ли єзу­ї­ти, зо­крема, М.д'Ербіньї, Я.Урбан (ре­дактор час. "Ori­ens"), К.-В.Бур­жуа, В.Пйонткевич, а гарячими прихильниками й виконавцями – деякі польс. римо-катол. єпископи. Серед них особливо виділявся підляський архіпастир Г.Пшездзецький, котрий у жовтні 1923 висунув у Римі ідею навернення до католицизму православних у традиційному для них обряді, а також Є.Матулевич, А.Шельонжек та ін. Крім єзуїтів, значну допомогу в цій справі надавали члени ін. чернечих орденів, які створили свої сх. угруповання, зокрема капуцини, обляти, редемптористи та ін. Всебічну підтримку Н. мала з боку папи Пія XI, котрий у минулому впродовж багатьох років виявляв неабиякий інтерес як до історії, так і до актуальних проблем унії Церков. Оскільки неоунійна акція в Польщі була підготовчим етапом для наступної місійної діяльності на просторах політично трансформованого СРСР, від неї була відсторонена Українська греко-католицька церква (конкордатом Польщі з Апостольським Престолом 1925 її діяльність була обмежена теренами Галичини), сх. обряд якої був українізований, а відтак вважався для цього непридатним. Офіц. початок Н. було покладено таємною інструкцією "Zelum Amplitudinis" Конгрегації у справах Сх. Церков від 10 грудня 1923, якою врегульовувався статус нового обряду, який у документах іменувався "ritus bisantico-slavicus", або "greco-slavicus".

Спочатку кер-во неоунійною акцією здійснювала безпосередньо Конгрегація у справах Сх. Церков, а від 1925 воно перейшло до компетенції Комісії "Pro Russia", яку очолював М.д'Ербіньї. Від 1934, коли її повноваження були істотно обмежені, нею опікувався спец. відділ Конгрегації у справах Сх. Церков.

Оскільки зусилля папського нунція в Польщі Ф.Мармаджі 1929–30, спрямовані на отримання згоди її уряду на власну ієрархію для неоунійців та утворення для них 2-х окремих єпархій (луцької і підляської), закінчилися невдачею, на поч. 1931 апостольським візитатором їхніх осередків без надання юрисдикційних повноважень був номінований єпископ редемпторист М.Чарнецький. Відтак Н. не отримала власної церковно-орг. структури, її парафії, які офіційно називали "Костьолом католицьким східно-слов'янського обряду", або "Римо-католицьким костьолом східного обряду", підлягали урядуванню лат. єпископів. У них практикувався правосл. синодальний обряд, але в єктеніях обов'язково згадувалося ім'я Папи Римського та катол. єпископа. Богослужіння проводилися церковнослов'ян. мовою з рос. вимовою в правосл. храмах, зовн. вигляд та інтер'єр яких залишалися незмінними. Проповіді, катехізація, спілкування духовенства з паствою відбувалися зазвичай мовами місц. населення. Традиційним для православ'я був також зовн. вигляд священнослужителів.

Спочатку основу кліру католицизму сх. обряду склали колишні правосл. священики, котрі перейшли до нього переважно через конфлікти з церк. кер-вом (це були т. зв. перелети, частина яких з часом повернулася до Правосл. церкви). Від 1926 його священнослужителів почали готувати в новіціаті неоунійного монастиря в Альбертині (неподалік Слоніма), заснованого єзуїтами сх. гілки, а також у Любліні, Пінську, Вільні (нині м. Вільнюс), Луцьку, Володимирі-Волинському та Янові переважно на базі катол. духовних семінарій. 1928 в Дубно на Волині єпископом А.Шельонжеком було засноване відділення Луцької духовної семінарії для підготовки духовенства Н. Від 1931 реорганізоване в "Папську семінарію східного обряду", навчання в якій тривало 5 років на основі програми, затвердженої в Римі. Мовами навчання були латина, польс. та українська. 1939 семінарія отримала новий статут і назву "Папська міжєпархіальна східна семінарія в Дубні".

На поч. 1930-х рр., коли досягнення цієї унійної акції виявилися досить скромними (до 17 тис. вірних, об'єднаних приблизно в 30 парафій), а розвиток практично припинився, припадають пропозиції щодо її українізації, тобто впровадження укр. мови в богослужбову практику, а також розгортання відповідної культурно-освіт. роботи, яка б могла сприяти популяризації Н. Проте ця ініціатива окремих її діячів, зокрема П.Табінського (колиш. ректора правосл. Волин. духовної семінарії, який у жовтні 1931 перейшов до католицизму сх. обряду), не була підтримана, оскільки принципово суперечила первинному задумові.

Вищі польс. урядовці дуже обережно й здебільшого несхвально ставилися до неоунійної діяльності, чинили їй перешкоди, вбачаючи в ній неабияку загрозу консервації й навіть посилення рос. впливів на населення "східних кресів". Вона викликала помітний, переважно негативний, резонанс у польс. пресі, який віддзеркалив стурбованість частини катол. інтелігенції з приводу того, що ця акція зміцнює в православних неприхильність до Римо-катол. церкви і католицизму взагалі, віддаляючи, таким чином, реальне зближення церков. До неї спочатку насторожено, а з часом відверто негативно ставилися укр. політ. діячі. Правосл. церква Польщі методично й цілеспрямовано різними засобами, зокрема через свої часописи, піддавала Н. гострій критиці, а також організовувала щодо неї різні контрзаходи.

Неоунійна діяльність римо-католиків у Польщі тривала до початку Другої світової війни, але результати діяльності її адептів явно не відповідали як докладеним ними зусиллям, так і витраченим коштам: прибл. 17 тис. вірних, до 45 парафій, понад 50 священнослужителів.

У повоєнні роки в Польщі ще діяли 4 неоунійні парафії, які припинили своє існування внаслідок "Вісла", акції 1947. 1956 відновила свою діяльність єдина діюча нині в Польщі громада візантійсько-слов'ян. обряду в с. Костомолоти на Пд. Підляшші. Незначна кількість громад католицизму сх. обряду, в які об'єднані переважно емігранти-білоруси, нині діє у Великій Британії, Франції, США, Канаді та деяких ін. країнах. Юрисдикцію над ними здійснює апостольська візитатура з центром у Лондоні.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Николаев К.Н. Восточный обряд. Париж, 1950
  2. Купранець О. Унійні "змагання" Польщі серед православних. В кн.: Православна церква в міжвоєнній Польщі. 1918–1939. Рим, 1974
  3. Papierzynska-Turek M. Akcja neounijna i kontrowersje wokól rozumenia polskej racji stanu. В кн.: Miedzy tradycja a rzeczywistoscia: Panstwo wobec prawoslawia 1918–1939. Warszawa, 1989
  4. Рибалко О. Жива пам'ятка неоунії. "Пам'ятки України", 1995, № 3
  5. Крамар Ю. Проблема неоунії на Волині у міжвоєнний період. "Наукові записки Волинського державного університету. Серія: Історичні науки", 1998, вип. 1
  6. Rzemieniuk F. Kosciól Katolicki obrzadku bizantyjsko-slowianskiego (nounia). Lublin, 1999
  7. Стоколос Н.Г. Неоунія як експеримент східної політики Ватикану в Польщі (1923–1939 рр.). "УІЖ", 1999, № 4
  8. Її ж. Підготовка духовенства неоунії у міжвоєнній Польщі (1918–1939 рр.). "Наукові записки університету "Острозька академія"", 2000, т. 3
  9. Скакун Р. "Нова унія" у Другій Речі Посполитій (1924–1939). "Ковчег", 2007, ч. 5
  10. Ковалів В.-Й. Ліквідація неоунії в Луцькій дієцезії. "Наукові записки Національного університету "Острозька академія"", 2007, вип. 8.

Посилання:
  • БЕРЕСТЯ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДУБНО
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ЄПАРХІЯ
  • ЕРБІНЬЇ МІШЕЛЬ ДЕ
  • ЄЗУЇТИ
  • ГАЛИЧИНА
  • КЛІР
  • КОНКОРДАТ
  • ЛУЦЬК
  • ПАРАФІЯ
  • ПІЙ ХІ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • СРІБЛЯНИК
  • УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
  • ВАТИКАН
  • ВІЛЬНЮС
  • ВІСЛА, АКЦІЯ 1947
  • ВОЛОДАРСЬК-ВОЛИНСЬКИЙ
  • ВОЛИНЬ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)