Бібліографічне посилання: Щербак В.О. НЕРЕЄСТРОВІ КОЗАКИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nereiestrovi_kozaky (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НЕРЕЄСТРОВІ КОЗАКИ – укр. козаки, за якими уряд Речі Посполитої не визнавав козац. прав. Назва закріпилася за тими, хто не входив до створеного у 1570-х рр. реєстрового війська. Проводячи військ. кампанії, польс. влада залучала на держ. службу велику кількість козаків, однак до офіц. реєстру зараховували незначну їх частину. Після Хотинської війни 1621, в якій запорожці відіграли вирішальну роль у розгромі турец. війська, чисельність Н.к. значно зросла. Незалежно від козаків, що перебували на держ. службі, Н.к. обирали на Запорозькій Січі свого гетьмана й старшину, брали участь у нар. повстаннях 1620–30-х рр. Під час національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. реєстрові козаки і Н.к. злилися в єдине військо. Відновлення Н.к. спостерігається в Лівобережній Україні після 1660, коли знову почали складати козац. списки-компути. Усі, хто не потрапив до компутів, прагнули вернути козац. права й привілеї.