ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НЕРОНОВИЧ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Гриневич Л.В., Осташко Т.С. НЕРОНОВИЧ Євген Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Neronovych_Y (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НЕРОНОВИЧ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ

НЕРОНОВИЧ Євген Васильович (1890–25.03.1918) – громад. і політ. діяч. Н. в с. Лукашівка Золотоніського пов. Полтав. губ. Освіту набув у Полтав. г-зії, став одним із засновників першого гімназійного друкованого органу "Відродження" (1907). Навч. на електротех. ф-ті Петерб. політех. ін-ту. Організатор студентських громад, учасник нелегального студентського з'їзду у Львові (1909). Очолював укр. студентську громаду Петерб. політех. ін-ту, яка активно діяла з 1910. Входив до складу Гол. студентської громади, очолював Інформаційне бюро студентських громад, редагував час. "Український студент" (С.-Петербург, 1913–14). Був одним з керівників укр. курсів для солдатів, організованих студентською молоддю Санкт-Петербурга. У грудні 1913 за революц. діяльність виключений з ін-ту. З початком Першої світової війни мобілізований до діючої армії. Делегат Третього Всеукраїнського військового з'їзду (20 жовтня – 1 листопада 1917), на якому обраний до Всеукраїнської ради військових депутатів і кооптований до складу Української Центральної Ради.

Член Української соціал-демократичної робітничої партії, ЦК УСДРП (1917), яку репрезентував у Малій раді.

В УСДРП очолював ліве крило партії, яке прагнуло співробітництва з більшовиками і підтримало РНК в Петрограді (нині м. С.-Петербург). Учасник харків. з'їзду рад України (грудень 1917). У січні 1918 разом з групою лівих укр. есерів і соціал-демократів – членів УЦР – готував акцію, спрямовану на розпуск УЦР та передачу влади в Україні радам робітн., солдатських і сел. депутатів. 16 січня 1918 під час арешту учасників заколоту уникнув арешту й перейшов на бік більшовиків. Член укр. більшовицької делегації на мирних переговорах у Брест-Литовську (січень 1918). На 2-му Всеукр. з'їзді рад (Катеринослав; нині м. Дніпропетровськ); 17–19 березня 1918) обраний до складу Народного секретаріату від лівих укр. соціал-демократів, нар. секретар військ. справ. Невдовзі розірвав стосунки з більшовиками. Під час наступу укр. військ на Полтаву заарештований і розстріляний без суду вояками Армії Української Народної Республіки в с. Великі Сорочинці Полтав. губ. як член Нар. секретаріату рад. УНР, яким на той час фактично не був.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Ніколаєнко Л. Секретар республіки. "Зоря Полтавщини", 1990, 25 грудня
  2. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали, кн. 1–2. К., 1996–97
  3. Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної ради: Біографічний довідник. К., 1998.

Посилання:
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ЛЬВІВ
  • НАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПОЛТАВА
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ТРЕТІЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ З'ЇЗД
  • УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ УСДРП
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • ВСЕУКРАЇНСЬКА РАДА ВІЙСЬКОВИХ ДЕПУТАТІВ

  • Пов'язані терміни:
  • ПОПОВ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • СУРОВЦОВА-ОЛИЦЬКА НАДІЯ ВІТАЛІЇВНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)