ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НЕВЕ ЕЖЕН-ПІЙ

  Бібліографічне посилання: Рубльова Н.С. НЕВЕ Ежен-Пій [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Neve_P (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НЕВЕ ЕЖЕН-ПІЙ

НЕВЕ Ежен-Пій (Neveu Eugène Pie; 23.02.1877–17.10.1946) – діяч Римо-катол. церкви, єпископ (1926), глава Катол. церкви всіх обрядів на території СРСР (1926–46). Н. в м. Жіан (Франція) в сім'ї робітника. 1895 вступив до орієнтованого на екуменічну діяльність чернечого ордену асумпціоністів. Освіту здобув у катол. інтернаті і духовній семінарії в м. Орлеан (Франція). 1905 в м. Єрусалим був висвячений на священика і одержав призначення в Росію. З листопада 1906 працював у Санкт-Петербурзі душпастирем у притулку для дівчаток. З метою надання духовних послуг франц. і бельг. робітникам, які працювали на підпр-вах Донбасу, 1907 переведений до м. Дмитріївськ (нині м. Макіївка), одночасно обслуговував кілька парафій. З 1918 проповіді виголошував рос. мовою.

1923 подав до наркома закордонних справ УСРР Х.Раковського меморандум із пропозицією укласти дипломатичні відносини між СРСР і Апостольською столицею. Не раз інформував Апостольський престол про становище Катол. церкви в Україні і СРСР. 21 квітня 1926 в Москві був таємно від рад. властей висвячений на єпископа посланцем Папи Римського Пія XI єпископом М.д'Ербіньї, при цьому отримав повноваження керівника Катол. церкви в СРСР. В умовах здійснення рад. владою антиреліг. і антикатол. політики постійно перебував під наглядом і зазнавав переслідувань з боку органів держ. безпеки, свої обов'язки міг виконувати лише завдяки заступництву з боку франц. дипломатії. Унаслідок загрози депортації з СРСР 1932 переселився до приміщення посольства Франції в Москві, де отримав офіц. посаду бібліотекаря. Через дипломатичні канали підтримував зв'язки з Ватиканом і отримував кошти, які використовував для надання допомоги духовенству і віруючим. 1934 відвідав Францію й Італію, мав 2 аудієнції у Папи Римського Пія XI. 1936 знову поїхав до Франції на лікування, до Москви повернутися не зміг через відмову рад. сторони у видачі йому в'їзної візи.

П. у м. Париж (Франція).

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Бакулов А. Пи-Эжен Невё – свидетель трагедии. "Наука и религия", 1990, № 2–3
  2. Rood W. Rom und Moskau: Der heilige Stuhl und Ruβland bzw. Die Sowjetunion von der Oktoberrevolution 1917 bis zum 1. Dezember 1989. Altenberge, 1993 (рос. пер. – Львів, 1995)
  3. Stehle H. Geheimdiplomatie im Vatikan: Die Päpste und die Kommunisten. Zürich, 1993.

Посилання:
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ЕРБІНЬЇ МІШЕЛЬ ДЕ
  • ЄРУСАЛИМ
  • КАРЛ XII
  • МАКІЇВКА
  • МОСКВА
  • РАКОВСЬКИЙ ХРИСТИЯН ГЕОРГІЙОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ВАТИКАН

  • Пов'язані терміни:
  • ЕРБІНЬЇ МІШЕЛЬ ДЕ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)