ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НІДЕРЛЕ ЛЮБОР

  Бібліографічне посилання: Іваненко О.А. НІДЕРЛЕ ЛЮБОР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Niderle_L (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НІДЕРЛЕ ЛЮБОР

НІДЕРЛЕ (Niederle) Любор (20. 09.1865–14.06.1944) – чеський славіст, археолог, історик, етнограф, філолог. Член Чеської АН та Наукового товариства імені Шевченка. Закінчив філос. ф-т Карлового університету (1887), студіював антропологію та археологію в Мюнхені (1889), проводив дослідження в лабораторіях антропологічної школи в Парижі (1889–90), вивчав археол. колекції в Києві, Варшаві, Москві, Твері (1893). З 1891 – доцент, з 1898 – професор Празького ун-ту. 1907–08 – декан філос. ф-ту, 1927–28 – ректор ун-ту. 1906 вченого обрано чл.-кор. Петерб. АН. Заснував та редагував низку наук. періодичних видань. Протягом 1892–1928 був редактором етногр. ж. Český lid" ("Чеський народ"). 1898 вчений започаткував видання час. "Vĕstník Slovanských Starožitnosti" ("Вісник слов'янських старожитностей"), що з 1901 виходив під назвою "Vĕstník Slovanské filologie a starožitnosti" ("Вісник слов'янської філології і старожитностей") та містив огляд нових слов'янознавчих праць. Позитивний відгук на його перший випуск було опубліковано на сторінках "Киевской старины" (1898) М.Біляшівським. 1899 в "Записках Наукового товариства імені Шевченка" було вміщено рецензію М.Грушевського на "Вісник", в якій він відзначив прагнення Н. створити загальнослов'ян. багатомовне наук. видання, до співробітництва в якому залучалися представники різних європ. наук. центрів. Н. здійснював потужну роботу з популяризації наук. знань. 1896 він став першим директором Празького нар. музею, а 1919 за його сприяння було засновано Ін-т археології в Празі.

На початковому етапі своєї наук. кар'єри Н. займався переважно антич. археологією. Згодом коло його наук. інтересів розширилося. У монографії "Lidstvo v dobĕ předhistorické se zvláštnim zřetelem na zemĕ Slovanské" ("Людство в доісторичні часи...". Прага, 1893) учений вперше здійснив огляд найдавнішої історії слов'ян у контексті археології Європи від палеоліту до середньовіччя. 1898 цю працю було перекладено рос. мовою Ф.Вовком. В.Антонович у своїй рецензії назвав її видатним твором сучасної археол. літератури. Найважливішою студією Н. стала багатотомна праця "Slovanské starožitnosti" ("Слов'янські старожитності", т. 1–4. Прага, 1902–34; 2-га частина опубл. під назвою "Культура стародавніх слов'ян", т. 1–2. Прага, 1911–25). У ній на базі даних археології, етнографії, антропології, філології вчений відтворив історію слов'ян за часів первіснообщинного ладу та раннього середньовіччя, заклав підвалини для розвитку т. зв. Вісло-Дніпровської теорії походження слов'ян. Згідно з його концепцією, ядром слов'ян. прабатьківщини була територія Волині. Осн. результати своїх досліджень Н. виклав в узагальнюючому вигляді в працях "Manuel de l'antiquité slave" ("Підручник зі слов'янських старожитностей", т. 1–2. Париж, 1923–26) та "Rukovĕt slovanské archeologie" ("Підручник зі слов'янської археології". Прага, 1931). У своїх студіях Н. порушив питання про етнічне розмежування словаків і русинів (українців) у межах Австро-Угорщини. Він доводив, що вже в 5 ст. розпочався процес розселення предків русинів (українців) на території Закарпаття. Н. підтримував творчі зв'язки з багатьма укр. вченими, зокрема, листувався з Ф.Вовком та М.Грушевським.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. В.А. Д-р Любор Нидерле. Человечество в доисторические времена. Пер. с чешского Ф.К. Волкова, под ред. Д.Н. Анучина. СПб., 1898. "Киевская старина", 1898, № 3
  2. Н.Б. Dr. Lubor Niederle. Vĕstník slovanských starožitnostі. Svazek I. Praha. 1898. "Киевская старина", 1898, № 12
  3. Грушевський М. Vĕstník slovanských starožitnostі. – Indicateur des travaux relatifs à l'antiquité slave, vydává Dr. Lubor Niederle, кн. I. Прага, 1898. "ЗНТШ", 1899, т. 27
  4. Францев В.А. Очерки по истории чешского возрождения. Варшава, 1902
  5. Eisner J.L. Niederle. Praha, 1948
  6. Ильин М.А., Королюк В.Д. К поездке Любора Нидерле в Россию в 1893 году. В кн.: Славянский архив: Сборник статей и материалов. М., 1963
  7. Краткая история Карлового университета. Прага, 1965
  8. Синюк А.Т. Нидерле (к 100-летию со дня рождения). "Вопросы истории славян", 1966, вып. 2
  9. Наулко В. До питання українсько-чеських взаємин: листи Любора Нідерле і Ченека Зібрта до Ф.К. Вовка (Волкова). "Слов'янські культури в європейській цивілізації" (К.), 2001
  10. Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород, 2001
  11. Латко І., Пеняк П. Із епістолярної спадщини Любора Нідерле. Ужгород, 2006
  12. Наулко В. Листи Любора Нідерле до Михайла Грушевського. "Український археографічний щорічник" (К.), 2006, вип. 10/11.

Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БІЛЯШІВСЬКИЙ МИКОЛА ФЕДОТОВИЧ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • КАРЛОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ПРАЗЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • КИЇВ
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • МОСКВА
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • РУСИНИ
  • ВАРШАВА
  • ВОЛИНЬ
  • ВОВК (ВОЛКОВ) ФЕДІР КІНДРАТОВИЧ
  • ЗАПИСКИ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА

  • Пов'язані терміни:
  • ДАВНЬОРУСЬКОЇ НАРОДНОСТІ КОНЦЕПЦІЯ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • ПАСТЕРНАК ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ
  • СЛОВ'ЯНСЬКИЙ ІНСТИТУТ У ПРАЗІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)