ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НІКІТЧЕНКО ВІТАЛІЙ ФЕДОТОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Шаповал Ю.І. НІКІТЧЕНКО Віталій Федотович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nikitchenko_V (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НІКІТЧЕНКО ВІТАЛІЙ ФЕДОТОВИЧ

НІКІТЧЕНКО Віталій Федотович (30.04.1908–1992) – один з керівників комуніст. спецслужби. Н. в м. Севастополь. Закінчив 7-річну школу, навч. в Мелітопольській професійній школі. 1926–28 був кочегаром, працював поденно на різних підпр-вах. 1931 закінчив Харків. ін-т інженерів залізничного транспорту (ХIIЗТ), за фахом – інженер-механік. Працював інженером управління Пд. залізниці, був (з перервами) аспірантом, 1938–42 – асистентом, 1942–44 – доцентом ХIIЗТ (у Харкові, згодом – у Ташкенті). Член КП(б)У з 1940. Канд. тех. н. (1941). З липня 1944 до грудня 1948 – заст. секретаря Харківського обкому КП(б)У, з грудня 1948 до червня 1953 – зав. транспортного відділу ЦК КП(б)У/КПУ, у червні 1953 – квітні 1954 – зав. відділу адм. і фінансових органів ЦК КПУ. 6 квітня 1954 призначений головою КДБ при РМ УРСР. Не дивлячись на те, що очевидних провалів у роботі Н. не було, він асоціювався з добою хрущовської "відлиги". Із започаткуванням у Кремлі лінії на ужорсточення ставлення до національно-демократ. сил в Україні, спроб витіснити з політ. арени 1-го секретаря ЦК КПУ П.Шелеста 21 липня 1970 Н. був звільнений і переведений до Москви на посаду начальника Вищої Червонопрапорної школи КДБ при РМ СРСР ім. Ф.Дзержинського. Після виходу у відставку мешкав у Києві. З 16 вересня 1959 до 4 липня 1974 був членом Колегії КДБ при РМ СРСР. Генерал-майор (1954), генерал-лейтенант (1961), генерал-полковник (1967). Член ЦК КПУ (1953), депутат ВР УРСР (1966), депутат ВР СРСР 7-го скликання.

П. у м. Київ.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Лисюк Ю., Чисніков В. Керівники органів державної безпеки Радянської України (1953–1991 рр.). "З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ", 2001, № 2
  2. Лубянка: Органы ВЧК–ОГПУ–НКВД–НКГБ–МГБ–МВД–КГБ: 1917–1991: Справочник. М., 2003
  3. Шелест П. "Справжній суд історії ще попереду...": Спогади, щоденники, документи, матеріали. К., 2003
  4. Шульженко Б. Особистість і час: Документи, спогади, матеріали. К., 2006.

Посилання:
  • ХАРКІВ
  • КИЇВ
  • МОСКВА
  • СЕВАСТОПОЛЬ, МІСТО АРК
  • ШЕЛЕСТ ПЕТРО ЮХИМОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КОМІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ СРСР ТА КОМІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ УРСР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)