ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НІМЦІ В УКРАЇНІ

  Бібліографічне посилання: Кривець Н.В. НІМЦІ В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nimtsi_Ukraini (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НІМЦІ В УКРАЇНІ

НІМЦІ В УКРАЇНІ. Перебування німців на укр. теренах сягає раннього середньовіччя, але масові поселення почали з'являтися наприкінці 1780-х рр. Правовою основою нім. колонізації стали спец. маніфести рос. імп. Катерини II від 4 грудня 1762 і 22 липня 1763, в яких іноземці запрошувалися переселятися на новонабуті неосвоєні землі Російської імперії. Після закінчення російсько-турецької війни 1768–1774, зруйнування Запорозької Січі та приєднання Криму до Рос. імперії заселення південноукр. степових просторів нім. колоністами відбувалося досить інтенсивно. Німці зосереджувалися на землях Причорномор'я і Приазов'я. Прибуваючи з Данцига (нині м. Гданськ, Польща), Бадена, Вюртемберга, Гессена, Рейнланда, Пфальца, Ельзаса та ін. земель Німеччини, вони заселяли пд. райони – переважно Херсонську губернію, Катеринославську губернію, Бессарабську обл. і Таврійську губернію. У серед. 19 ст. тут було 250 поселень, а 1914 їх кількість сягала 966. Переселення німців зумовлювалося екон. і суспільно-політ. чинниками, що складалися в нім. д-вах, колонізаційною політикою Рос. імперії, об'єктивною потребою госп. освоєння нових земель. За віросповіданням – це лютерани, католики і меноніти. 1789 з Данцига до Катериносл. губ. прибуло 228 сімей менонітів. Осередком масового поселення німців була Волинь – Житомирський, Новоград-Волинський, Луцький, Володимир-Волинський і Дубенський повіти. За рос. переписом 1897, на півдні України налічувалося 377,8 тис. німців, на Волині – 171,3 тис.

Нім. колоністи оселялися на укр. землях Австро-Угорщини. 1914 в Галичині проживало 47 тис. німців, на Буковині – 21 тис., на Закарпатті – понад 10 тис.

Нім. колоністи користувалися наданими царським урядом пільгами, які гарантували їм виділення земельних наділів у розмірі 65 десятин землі на кожну сім'ю на вигідних умовах, грошову допомогу, свободу релігії та звичаїв, самоврядування, звільнення від сплати податків на термін від 10 до 30 років і від виконання повинностей тощо.

Колоністські госп-ва економічно швидко міцніли. На поч. 20 ст. на півдні України німці були власниками 3,8 млн десятин землі, а на Волині – 700 тис. десятин. Осн. галузями господарювання були землеробство, тваринництво, садівництво, лісове госп-во, частково – виноградарство, шовківництво, вирощування тютюну. Внаслідок реформ 1860–70-х рр. виникли великі нім. фермерські госп-ва з новими формами господарювання, застосуванням с.-г. машин, передових агротех. методів. Створювалися сприятливі умови для розвитку хліборобства, с.-г. машинобудування. 1818 для управління нім. колоніями на Півдні України був створений Опікунський к-т.

У нім. колоніях розвивалося громад. життя, кооп. рух, створювалися аграрні спілки, кредитні установи тощо. У серед. 19 ст. в Одесі діяло 9 нім. цехових управ: слюсарна, каретна, столярна, годинникових справ, кондитерська та ін. Нім. купці здійснювали торг. операції з європ. країнами, організовували міжнар. товарні перевезення. Діяли прусське, гамбурзьке, баварське, баденське, саксонське, вюртемберзьке та ін. консульства. У кожній нім. колонії були початкові школи, відкривалися уч-ща підвищеного типу, жін. г-зії та центр. уч-ща, де здобували середню освіту. У серед. 19 ст. в Таврійській, Катеринославській і Херсонській губерніях було 156 початкових шкіл. Функціонували сирітські та інвалідські будинки, лікарні, будинки для глухонімих та ін. соціальні установи. Заклади утримувалися на кошти колоністів та їхніх громад. орг-цій.

Німці зберігали свої нац. особливості, традиції, к-ру, віросповідання. Вони створювали національно-культ. т-ва. Від 1863 виходила "Одеська німецька газета", з 1906 – католицька "Німецька хроніка". Нім. мовою видавалися підручники, наук. і художня література.

Помітний внесок у передові с.-г. технології зробив Й.Корніс, який розвивав вівчарство. У серед. 19 ст. його фермерське госп-во приносило щороку до 60 тис. рублів прибутку, привертало увагу царського двору. Його маєток відвідав цесаревич Олександр Миколайович (див. Олександр II) під час подорожі по цих місцях. Гол. суддя Катериносл. контори Опікунського к-ту С.Контеніус приділяв увагу розвиткові с.-г. вир-ва, впроваджуючи нові к-ри, розвиваючи тваринництво, насаджуючи лісосмуги та лісові масиви, плантації фруктових дерев, за що 1818 отримав орден св. Анни 1-го ст. – одну із вищих нагород Російської імперії. Родина Фальц-Фейнів заснувала заповідник "Асканія-Нова". Багато зробили для розвитку нім. колоній родини нім. підприємців Решке, Гехта, Вернера та ін.

Учені нім. походження пра-цювали у вищих навч. закладах України: фізик М.Шиллер, астроном Р.Фогель, ботанік І.Шмальгаузен, хімік М.Бунге, філолог Б.Варнеке, археолог Е.Штерн та багато ін. У Київському ун-ті на мед. ф-ті працювали професори В.Беккер, В.Бец, І.Вальтер, фізико-математичному – Я.Вальц, юридичному – М.Ренненкампф; Е.Траутфеттер 1838 був одним із засновників університетського ботанічного саду. У Новорос. ун-ті в Одесі працювали професори Ф.Струве, М.Грот, М.Ланге, І.Маркузен та ін. Випускник Новорос. ун-ту С.Вітте очолював мін-во фінансів Рос. імперії. Із середовища нім. колоністів вийшла плеяда службовців, держ. діячів. Вони обиралися до міських дум, земських органів управління.Перша світова війна та події 1917–21 підірвали економіку нім. колоній. Колоністів позбавили податкових і кредитних пільг, частини общинних земель, права голосу на виборах до Всеросійських Установчих зборів. Вони пережили численні погроми й пограбування, голод 1921–1923 років в УСРР. Перерозподіл земельних фондів в УСРР призвів до втрати ними значної частки приватних і громад. земель. Це стимулювало еміграційні настрої.

Із введенням нової економічної політики було проведено землевпорядкування в нім. колоніях, їм повернули частину конфіскованих земель. Як наслідок, у нім. колоніях отримала розвиток с.-г. кооперація – машинно-тракторні, тваринницькі, молочні, насіннєві, хмелярські, виноградарські, меліоративні т-ва тощо. До кінця 1920-х рр. всіма видами с.-г. кооперації, включаючи споживчу, охоплювалося понад 80 % нім. госп-в України.

За переписом 1926, в УСРР проживало 385,5 тис. німців (93,2 % – у сільс. місцевості, 6,8 % – у містах) – 40 % від заг. кількості нім. населення, що проживало в СРСР. Проведення політики "коренізації" на поч. 1920-х рр. сприяло швидкому національно-культ. відродженню нім. населення. У 1920-х рр. в УСРР існувало 7 нім. нац. р-нів – Високопільський (Херсонська округа), Гросс-Лібентальський, Фрідріх-Енгельський (Одеська округа), Люксембурзький (Маріупольська округа), Карл-Лібкнехтівський (Миколаївська округа), Молочанський, Пришибський (Мелітопольська округа) – і десятки нім. нац. сільрад. Зростала мережа нім. загальноосвіт. і професійно-тех. шкіл. Діяли 2 нім. пед. технікуми, машинобудівний, технікум механізації сільс. госп-ва, Пришибська нім. ветеринарно-фельдшерська школа, Хортицька нім. пед. школа, Одес. нім. пед. ін-т та ін. культурно-освітні заклади. Видавалися нім. мовою література і преса. 1926 в Україні була утворена Всеукр. філія Центр. вид-ва народів СРСР, з 1932 – Державне вид-во нац. меншин УСРР, що діяло при ВУЦВК.

Проведення примусової суцільної колективізації, голодомор 1932–1933 років в УСРР негативно вплинули на соціально-екон. життя нім. населення. Життєвий уклад у нім. колоніях, що складався протягом багатьох поколінь, було зруйновано. Госп-ва занепадали, згасало культ. життя. Згортання політики сприяння національно-культ. розвиткові нац. меншин України, що розпочалося з 2-ї пол. 1930-х рр., призвело до закриття навч. і національно-культ. закладів, ліквідації нім. нац. р-нів і сільрад, реліг. життя німців.

Коли Західна Україна ввійшла до складу УРСР, німців, які проживали на цих теренах, було репатрійовано до Німеччини. 1941 нім. населення УРСР було звинувачене в пособництві гітлерівцям і депортоване до сх. районів СРСР. 1945 частина укр. німців повернулася з Німеччини, але їм було дозволено поселитися в Комі АРСР та республіках Середньої Азії. Оголошена 13 грудня 1955 амністія не дозволила німцям повернутися на колишні місця проживання.

Проголошення незалежної України відкрило можливість повернення депортованих німців в місця попереднього проживання. Ще 17 квітня 1991 ВР УРСР прийняла Закон "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", відповідно до якого німці можуть повертатися в Україну. Від 1992 в Україні набув чинності Закон "Про національні меншини", який гарантує право на національно-культ. автономію, відродження рідної мови, релігії, створення засобів масової інформації, використання нац. символіки. З вересня 1996 була підписана угода між Україною і ФРН про співпрацю в справах осіб нім. походження, які проживають в Україні. Створена міжурядова українсько-нім. комісія в справах переселенців нім. походження, на засіданнях якої обговорюються питання розбудови соціальної інфраструктури, підтримки підприємницьких структур, досягнення кращих умов життєдіяльності німців-репатріантів. В Україні діє низка національно-культ. об'єднань, т-в німців, зокрема національно-культ. т-во укр. німців "Відергебурт", т-во нім. к-ри "Дойчтум", центр нім. к-ри "Відерштраль", громад. орг-ція "Німецька молодь в Україні", гол. мета яких – відродження та розвиток нім. к-ри, мови, історії, фольклору тощо. Відзначаються нац. свята, створено курси з вивчення нім. мови, б-ки, в Києві видається газ. "Дойче канал". У місцях компактного проживання німців організовано недільні й загальноосвітні школи.

Більшість осіб нім. походження України належать до римсько-католицької та євангелістської церков. 1992–96 з України до Німеччини виїхало 15 тис. німців. Станом на 2001 в Україні проживало 33,3 тис. німців. Переважна кількість (70 %) сконцентрована в 6-ти областях – Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Луганській, Одеській, а також в АР Крим.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Клаус А. Наши колонии. СПб., 1869
  2. Писаревский Г. Из истории иностранной колонизации в России в ХVIII в. М., 1909
  3. Панчук М., Польовий Л. Під пресом тоталітарного режиму: Німці України в радянський період. "Політика і час", 1992, № 9
  4. Євтух В.Б., Чирко Б.В. Німці в Україні (1920–1990-ті роки). К., 1994
  5. Кулинич І.М., Кривець Н.В. Нариси з історії німецьких колоній в Україні. К., 1995
  6. Павленко Г.В. Німці на Закарпатті. Ужгород, 1995
  7. Чирко Б.В. Національні меншини в Україні (20–30-ті роки ХХ століття). К., 1995
  8. Очерки истории немцев и меннонитов Юга Украины (конец ХVIII – первая половина ХIХ в.). Днепропетровск, 1999
  9. Кудряченко А., Котигоренко В. Німецька національна меншина в сучасній Україні. "Діалог", 2000, № 1
  10. Якубова Л. Соціально-економічне становище етнічних меншин в УСРР (20-ті – початок 30-х років ХХ ст.). К., 2004
  11. Шитюк М.М. та ін. Німці Півдня України: Історія і сучасність. Миколаїв, 2009.

Посилання:
  • АСКАНІЯ-НОВА
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БЕЦ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • БУКОВИНА
  • ДЕСЯТИНА
  • ФАЛЬЦ-ФЕЙНИ
  • ГАЛИЧИНА
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХЕРСОНСЬКА ОКРУГА
  • КОРЕНІЗАЦІЯ
  • МАРІУПОЛЬСЬКА ОКРУГА
  • МЕЛІТОПОЛЬСЬКА ОКРУГА
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОКРУГА
  • НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА
  • ОДЕСА
  • ОДЕСЬКА ОКРУГА
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768–1774
  • РУБЛЬ
  • СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
  • ШТЕРН ЕРНСТ ФОН
  • ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ВАРНЕКЕ БОРИС ВАСИЛЬОВИЧ
  • ВІТТЕ СЕРГІЙ ЮЛІЙОВИЧ
  • ВОЛИНЬ
  • ВСЕРОСІЙСЬКІ УСТАНОВЧІ ЗБОРИ
  • ЗАХІДНА УКРАЇНА, ЯК ТЕРМІН
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)