ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НІССЬКІ КОНВЕНЦІЇ 1739–1742

  Бібліографічне посилання: Кресін О.В. НІССЬКІ КОНВЕНЦІЇ 1739–1742 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nisski_konventsii_1740 (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НІССЬКІ КОНВЕНЦІЇ 1739–1742

НІССЬКІ КОНВЕНЦІЇ 1739–1742 – комплекс конвенцій між Російською імперією та Османською імперією, розроблених у містах Стара Нісса та Стамбул на виконання Бєлградського договору (див. Белградський мирний договір 1739).

Розробка Н.к. була обумовлена статтями 4, 12 та 15 Белградського договору, відбувалася за посередництва Франц. королівства і прийнята 3 жовтня 1739. Вона встановлювала кордон між сторонами на території сучасної України: територія між річками Дніпро, Кінські Води та Берда залишалася у володінні Османської імперії, а землі на північ передавалися Рос. імперії. Між річками Берда та Міус кордон підтверджувався відповідно до Константинопольського мирного договору 1700 та "Межового запису" 1705 без права відновлення сторонами фортеці Таганрог. У районі р. Пд. Буг встановлювалася буферна зона. Ця конвенція була ратифікована Рос. імперією разом з Бєлградським договором 28 грудня 1739. Тоді ж був підписаний другий документ з Н.к. – (Перша) Константиноп. конвенція. Вона, зокрема, уточнювала кордони сторін в районі фортеці Азов, регламентувала утворення й принципи діяльності спільної комісії сторін з територіального розмежування. Ця конвенція була гарантована Франц. королівством. Усі 3 документи ратифіковані маніфестом рос. імп. Анни Іванівни 14 лютого 1740.

Восени 1740 комісія сторін провела територіальне розмежування Рос. та Осман. імперій на території сучасної України й Пн. Кавказі і на його основі 4 жовтня 1740 прийняла "Інструмент ... про розмежування земель" між річками Пд. Буг і Дніпро. Лінія кордону здебільшого відповідала "Межовому запису" 1705. 27 серпня 1740 це було закріплено підписанням сторонами (Другої) Константиноп. конвенції.

26 березня 1741 в Стамбулі була підписана "Конвенція ... про визнання російського государя імператором...", а 12 жовтня 1742 – конвенція про кордони в Приазов'ї – остання з комплексу Н.к., що завершили ратифікацію положень Бєлградського договору 1739.

Територіальне розмежування сторін на території сучасної України залишалося чинним до укладення Кючук-Кайнарджійського мирного договору 10 липня 1774.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Юзефович Т. Договоры России с Востоком, политические и торговые. СПб., 1869
  2. Кочубинский А. Граф А. Остерман и раздел Турции: Из истории восточного вопроса (1735–1739). Одесса, 1899
  3. Михнева Р. Россия и Османская империя в международных отношениях в середине ХVIII века (1739–1756). М., 1985
  4. Мейер М. Османская империя в ХVIII в.: черты структурного кризиса. М., 1991
  5. Османская империя и народы Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы и Кавказа в ХV–ХVIII вв. В кн.: Славяне и их соседи. М., 1992, вып. 4
  6. Кресін О. Османська імперія: політика, право, роль в історії України. В кн.: Правова держава: Щорічник наукових праць, вип. 13. К., 2002.

Посилання:
  • АННА ІВАНІВНА
  • АЗОВ
  • БЄЛГРАДСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1739 Р.
  • КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СТАМБУЛ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)