ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА

  Бібліографічне посилання: Толочко О.П. НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Normanska_problema (останній перегляд: 17.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА

НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА ("норманська теорія", "варязьке питання") – історіографічна дискусія про початки й етнічний характер ранньої Київ. д-ви (див. Київська Русь). Ця дискусія тривала з поч. 18 ст. до 1980-х рр. В основі норманської теорії лежить буквалістична інтерпретація літописної (у "Повісті временних літ") легенди про закликання варязьких (скандинавських) князів. Тривалий час це оповідання, жанрово тотожне до решти середньовічних origines gentium (лат. – походження народу), визнавалося достовірним відображенням подій 9 ст. Як наслідок, походження Київ. д-ви було ототожнене з етнічним походженням правлячої династії (родоначальником якої вважався міфічний Рюрик). Уперше наук. обробці літописне origo gentis було піддане на поч. 18 ст. Г.-З.Байєром, орієнталістом, що на службі Імператорської Петерб. АН займався також рос. та східноєвроп. старовиною. У низці праць ("De Varagis", "De Russorum prima expeditione Constantinopolitana", "Origines russicae" та ін.) Г.-З.Байєр навів додаткові свідчення візант., лат. та сх. джерел, що обґрунтовували погляд на русь як скандинавів та Русь як д-ву, засновану вихідцями із Скандинавії. Розшуки Г.-З.Байєра узагальнив і систематизував ін. нім. учений, що перебував на рос. службі, –Г.-Ф.Міллер у своїй "дисертації" "Походження народу та імені російського" (1740-ві рр.). Наприкінці 18 ст. прихильником "норманської теорії" виступав визначний дослідник літописів А.-Л.Шлецер. На заг. фоні "німецького засилля" в рос. політ. та наук. житті 1-ї пол. 18 ст. ідеї нім. учених про скандинавські (читай – "германські") витоки рос. державності були сприйняті як ідеологічно та політично ангажовані. Проти "норманської теорії" виступили вчені й літератори рос. походження (зокрема М.Ломоносов та В.Тредіаковський). Хоча пізніше нац. поділ між прихильниками та противниками "норманської теорії" не був таким очевидним (серед прихильників були, напр., росіяни М.Карамзін, М.Погодін, словак П.-Й.Шафарик, словенець Ф.Міклошич; серед скептиків –Й.-Ф.Еверс), норманська проблема завжди мала присмак сусп. полеміки про нац. характер рос. історії та державності, часом досягаючи надзвичайної гостроти.

Коло аргументів на користь "норманської теорії" окреслилося досить рано. Серед них головними були: сканд. походження правлячої династії; сканд. походження назви "русь" (від історично незасвідченого "roðsmenn", через "ruotsi", фінську назву скандинавів); сканд. імена рус. послів та купців у договорах Київської Русі з Візантією (911, 944); відомості про Русь візант. імп. Константина VII Багрянородного ("De administrando imperio", 950-ті рр.) і, передусім, т. зв. руські (відмінні від "слов'янських") назви дніпрових порогів; ототожнення "русі" з норманами в латинських (напр. у Бертинських анналах під 839) та сх. джерелах. Найважливішою працею, яка підбивала підсумки розшуків у цьому напрямі, можна вважати книгу датського філолога В.Томсена (кілька видань англ., нім., швед., датською та ін. мовами; рос. переклад – "Начало русского государства", 1891). Із початком масштабних археол. досліджень Сх. Європи наприкінці 19 і, особливо, протягом 20 ст. з'ясувалася істотна сканд. присутність практично в усіх гол. міських центрах майбутньої Київ. д-ви (Ладога (нині с. Стара Ладога Ленінгр. обл., РФ), Рюрикове городище (нині у складі м. Новгород Великий), Гньоздово (поблизу с. Гньоздово Смоленської обл., РФ), Тимерьово (поблизу с. Велике Тимерьово Ярославської обл., РФ), Шестовиця, Київ). Найважливішою "норманістською" інтерпретацією цих матеріалів вважається книга швед. археолога Т.Арне "Швеція і Схід" (1914).

На противагу "норманській теорії" пропонувалися різноманітні теорії несканд. походження "русі", які сукупно одержали найменування "антинорманізм". "Антинорманізм" виник і формувався як, переважно, ідеологічна опозиція "норманізму". Не будучи єдиною наук. школою і маючи спільним лише неприйняття "норманської теорії", "антинорманізм" висунув низку альтернативних теорій щодо походження племені і назви "русь": слов'янську (С.Гедеонов), "роксоланську" (Д.Іловайський), фінську (В.Татіщев), литовську (М.Костомаров), хозарську (Й.- Ф.Еверс), готську та ін. Найважливішою працею "антинорманської школи" в 19 ст. вважається 2-томна праця С.Гедеонова "Варяги и Русь: Историческое исследование" (1876). Знаменитою подією в протистоянні двох шкіл був також публічний диспут між норманістом М.Погодіним та антинорманістом М.Костомаровим 1860. При тому, що сусп. думка, загалом, симпатизувала "антинорманістам", їх праці вважалися ледве чи не аматорськими, і більшість професійних істориків тією чи ін. мірою визнавала сканд. походження "русі".

Вибір на користь однієї зі шкіл був не лише методологічним, а й значною мірою ідеологічним, а їх протистояння усвідомлювалося як боротьба сусп. течій. У "норманізмі" вгадувалося (і таки було, особливо в ранніх варіантах 18 ст.) применшення ролі слов'ян. елементу в утворенні державності, заперечення самобутності слов'ян, європ. імперіалізм; навпаки, "антинорманізм" сприймався як більш патріотична позиція. Тому лідери зростаючих східноєвроп. націоналізмів (як, напр., М.Грушевський) віддавали перевагу автохтоністським підходам, а отже, й м'яким варіантам "антинорманізму".

Особливого загострення Н.п. набула в рад. історіографії. На початковому етапі (1920-ті – 1-ша пол. 1930-х рр.), коли марксистська істор. ідеологія формувалася як інтернаціоналістська, на різкому запереченні рос. патріотизму, її лідери (М.Покровський, М.Рожков) визнавали положення норманізму (а одна із найважливіших праць із цього питання – П.Смирнова "Волзький шлях і стародавні руси" (1928) – була опублікована саме в Україні). Але з утвердженням із серед. 1930-х рр. формаційної концепції становлення давньорус. дежавності почали пов'язувати з формуванням феодалізму. У цих уявленнях д-ва поставала як наслідок тривалих і безликих екон. та сусп. процесів, а не як результат діяльності групи осіб (скандинавів). Із критикою положень "норманської теорії" виступили кілька археологів (серед них В.Равдонікас, А.Арциховський), опонували їй також історики автохтоністських переконань (В.Пархоменко). Критика "норманізму" здобула додатковий імпульс у післявоєнний період, коли в умовах нових ідеологічних еволюцій "норманізм" став сприйматися як специфічно "західна", "буржуазна", "антирадянська" течія в історіографії. Частково заохочувані властями, а частково щиро сповідуючи формаційну теорію, історики (В.Мавродін, С.Юшков, М.Тихомиров та ін.) критикували справжні й уявні ідеї зх. учених щодо ролі норманів у становленні давньорус. державності. Явним ідеологічним замовленням була книжка І.Шаскольського "Норманская теория в современной буржуазной науке" (1965) із прямою полемікою проти зх. науки, на фоні якої вигідно вирізнялася більш рання аналогічна праця Г.Ловмянського "Zagadnienia roli Normanów w genezie państw słowiańskich" (1957; перевидана в СРСР 1985).

Водночас в умовах офіціозного "антинорманізму" з кінця 1960-х рр. починається інтенсивне нагромадження археол. матеріалу, що свідчив про сканд. присутність у Сх. Європі в 9–11 ст. Осмислення цих матеріалів, не зачіпаючи засад рад. історіографії, все ж поступово підводило до розуміння значної ролі норманів в екон. та соціальному житті регіону, а сама увага до сканд. старожитностей була виявом "м'якої" опозиційності офіціозу. Із послабленням ідеологічного тиску в 2-й пол. 1980-х рр. гострота даного протистояння істотно зменшилася, а з падінням СРСР Н.п. в тому полемічному виді, як вона існувала з поч. 18 ст., зникла як наук. проблема.

На відміну від науки 19 ст. рад. "антинорманізм" не вигадував якихось екзотичних "теорій" не сканд. походження "русі". Проте в умовах формування нових нац. ідеологій на пострад. просторі такі "теорії" почали відроджуватися у квазінаук. інтерпретаціях походження Давньорус. д-ви і культивуються (зокрема теорія слов'яно-балт. походження "варягів" і "русі") в середовищах "неофіційних" та "патріотичних" любителів історії.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Kunik E. Die Berufung der Schwedischen Rodsen durch die Finnen und Slawen, bd 1–2. Sankt Petersburg – Leipzig, 1844–45
  2. Погодин М.П. Исследования, замечания и лекции о русской истории, т. 1–3. М., 1846
  3. Його ж. С. Гедеонов и его система о происхождении варягов. В кн.: Записки Императорской Академии наук, т. 4. СПб., 1865
  4. Гедеонов С. Варяги и Русь: Историческое исследование, т. 1–2. СПб., 1876
  5. Иловайский Д.И. Разыскания о начале Руси. М., 1876
  6. Куник А. Примечание к Каспию Дорна. В кн.: Записки Императорской Академии наук, приложение 1 к т. 26. СПб., 1882
  7. Томсен В. Начало русского государства. Три чтения. "Чтения Общества истории и древностей российских", 1891, кн. 1, раздел 2
  8. Arne T.J. La Suède et l`Orient. Uppsala, 1914
  9. Брим В. Происхождение термина Русь. В кн.: Россия и Запад, т. 1. Пг., 1923
  10. Пресняков А.Е. Вильгельм Томсен о древнейшем периоде русской истории. В кн.: Памяти Вильгельма Томсена. Л., 1928
  11. Мошин В. Варяго-русский вопрос. "Slavia", 1931, N 10
  12. Равдоникас В.И. О возникновении феодализма в лесной полосе Восточной Европы по археологическим данным. В кн.: Известия Государственной Академии истории материальной культуры, вып. 103. Л., 1934
  13. Арциховский А.В. Археологические данные о возникновении феодализма в Суздальской и Смоленской земле. "Проблемы истории докапиталистических обществ" (М.), 1934, № 11–12
  14. Пархоменко В.А. К вопросу о "норманнском завоевании" и происхождении Руси. "Историк-марксист", 1938, № 4
  15. Мавродин В.В. Образование Древнерусского государства. Л., 1945
  16. Його ж. Борьба с норманизмом в русской исторической науке. В кн.: Всесоюзное общество по распространению политических и научных знаний. Л., 1949
  17. Riasanovsky N. The Norman Theory of the Origin of the Russian State. "Russian Review", 1947, vol. 7, N 1, autumn
  18. Шаскольский И.П. Норманнская теория в современной буржуазной науке. М.–Л., 1965
  19. Рыбаков Б.А. Варяги. Норманнская теория. В кн.: История СССР, первая серия, т. 1. М., 1966
  20. Ловмянский Х. Русь и норманны. М., 1985
  21. Лебедев Г.С. Эпоха викингов в Северной Европе. Л., 1987
  22. Melnikova E. The Eastern World of the Viking. Göteborg, 1996
  23. Duczko W. Viking Rus: Studies on the Presence of Scandinavians in Eastern Europe [The Northern World; 12]. Leiden, 2004
  24. Danylenko A. The name Rus': In search of a new dimension. "Jahrbüher für Geschichte Osteuropas", 2004, N 52.

Посилання:
  • БАЙЄР ГОТЛІБ-ЗІГФРІД
  • БЕРТИНСЬКІ АННАЛИ
  • ДНІПРОВІ ПОРОГИ
  • ДОГОВОРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ З ВІЗАНТІЄЮ
  • ЕВЕРС (EWERS) ЙОГАН-ФІЛІПП-ГУСТАВ
  • ФЕОДАЛІЗМ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ІЛОВАЙСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • КАРАМЗІН МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ
  • КОНСТАНТИН VII БАГРЯНОРОДНИЙ
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ЛОМОНОСОВ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛОВМЯНСЬКИЙ ГЕНРИК
  • МАВРОДІН ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
  • МІЛЛЕР ГЕРАРД-ФРІДРІХ
  • НАЦІОНАЛІЗМ
  • НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
  • ПАРХОМЕНКО ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ПОГОДІН МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ПОКРОВСЬКИЙ МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • РЮРИК
  • РУСЬ
  • ШАФАРИК ПАВЕЛ-ЙОЗЕФ
  • ШЕСТОВИЦЯ
  • ШЛЕЦЕР АВГУСТ-ЛЮДВІГ
  • ТАТИЩЕВ ВАСИЛЬ МИКИТОВИЧ
  • ТИХОМИРОВ МИХАЙЛО МИКОЛАЄВИЧ
  • ВАРЯГИ
  • ЮШКОВ СЕРАФИМ ВОЛОДИМИРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • БАЙЄР ГОТЛІБ-ЗІГФРІД
  • БЕРТИНСЬКІ АННАЛИ
  • БОЛТІН ІВАН МИКИТОВИЧ
  • БУТКОВ ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ
  • ІЛОВАЙСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • КЛЮЧЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ЙОСИПОВИЧ
  • ЛОМОНОСОВ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛОВМЯНСЬКИЙ ГЕНРИК
  • МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МІЛЛЕР ГЕРАРД-ФРІДРІХ
  • МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ІСТОРИКІВ
  • ПАШКЕВИЧ ГЕНРІК
  • ПОГОДІН МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • РЮРИК
  • РУСЬКИЙ КАГАНАТ
  • ШЛЕЦЕР АВГУСТ-ЛЮДВІГ
  • ШВЕЦІЯ, КОРОЛІВСТВО ШВЕЦІЯ
  • ВЕНЕЛІН ЮРІЙ ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)