ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НОВА ПРАГА

  Бібліографічне посилання: Верменич Я.В., Скляренко Є.М. НОВА ПРАГА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nova_Praha_smt (останній перегляд: 18.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НОВА ПРАГА

НОВА ПРАГА (до 1822 – Петриківка) – с-ще міськ. типу Олександрійського р-ну Кіровоградської області. Населення 7,8 тис. осіб (2005).

На місці селища на правому березі р. Бешка (прит. Інгульця, бас. Дніпра) в 1-й чв. 18 ст. запорожці заснували зимівники. Один із них належав козакові Петрику, від імені якого походить назва Петриківка.

На поч. 1750-х рр. зі створенням Нової Сербії х. Петриківка заселяли переселенці – серби й чорногорці. Згодом хутір перетворили на Петриківську фортецю. Біля неї з'явився населений пункт, якому 1758 надано статус посаду. Із 1787 – казенне поселення Херсон. пов., в якому налічувалося 442 двори з населенням 1356 осіб чол. статі.

1756 в Петриківці засновано думу, перетворену пізніше на ратушу, яка від 1817 підпорядковувалася військ. начальству поселення.

Із заснуванням військових поселень у Петриківці розташувалася 3-тя кірасирська д-зія, у грудні 1821 – Малорос. кінний полк, тоді ж посад дістав назву Нова Прага. Крім полкового й ескадронного штабів, тут розмістили штаб д-зії та управління 4-х округів Новорос. військ. поселення. Військ. адміністрація перепланувала й перебудувала посад: споруджено штабні приміщення, казарми, стайні, шпи-таль, відкрито школу кантоністів.

У місц. міщан відібрано землі для військ. потреб. Населення було змушене орендувати землю в сусідніх поміщиків за межами Н.П., куди невдовзі й переселилося. Після ліквідації військ. поселень (1857) колиш. поселенців переведено на становище державних селян.

У 2-й чв. 19 ст. Н.П. стала значним торг. центром. За переписом 1883–85, в містечку було 9397 мешканців і 1897 дворів. Із 2-ї пол. 19 ст. поселення пере-творюється на один із пунктів найму с.-г. робітників. Із 1885 в містечку працював паровий млин. 1884 була відкрита земська лікарня, в якій більше 30-ти років працював лікар П.Востріков.

1888 в с-щі проводилися військ. маневри частин рос. армії, на яких був присутній рос. імп. Олександр ІІІ. Земство відзначило цю подію, спорудивши меморіальну колону з назвою частин, які брали участь у маневрах (1888–93, архіт. О.Бернардацці; нині пам'ятник у напівзруйнованому стані).

1917–20 влада в с-щі належала Українській Народній Республіці (листопад 1917 – січень 1918, березень–квітень 1918, грудень 1918 – лютий 1919), більшовикам (січень–березень 1918, лютий–серпень 1919), Українській Державі (квітень–листопад 1918), денікінцям (серпень 1919 – січень 1920). У березні–листопаді 1918 с-ще було під контролем австро-нім. військ. Остаточно рад. владу тут встановлено у січні 1920.

Із 1921 – у складі Кременчуцької губернії, із 1922 – Катеринославської губернії, 1923–25 – райцентр Олександрійської округи, 1925–30 – райцентр Зінов'євської округи. Від 1932 – у складі Дніпропетровської області, із січня 1939 – Кіровогр. обл.

Від 6 червня 1941 до 7 грудня 1943 окупована гітлерівцями. Із середини грудня 1943 до 8 січня 1944 в Н.П. розташовувався штаб Другого Українського фронту під командуванням генерала армії І.Конєва.

1962 Новопразький р-н ліквідовано.

Уродженцями Н.П. є академік Всесоюзної академії с.-г. наук І.Бузанов (1903–84), істо-рик і етнограф О.Попільниць-кий (1850–1929).

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. ІМіС УРСР: Кіровоградська область. К., 1972
  2. Оксанич Ф. Нова Прага – селище хліборобів: Короткий історико-краєзнавчий нарис. Кіровоград, 1987
  3. Плотнір Ф. Новопразький літопис. Кіровоград, 2002
  4. Державний архів Кіровоградської області: Анотований реєстр описів: Довідник. Кіровоград, 2008
  5. Никифоров В. Очерки Александрийского уезда Херсонской губернии. Александрия, 2008
  6. Кіровоградщина: Історія. Традиції. Сучасність: До 70-ї річниці утворення Кіровоградської області. Кіровоград, 2009.

Посилання:
  • БЕРНАРДАЦЦІ ОЛЕКСАНДР ЙОСИПОВИЧ
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ДЕРЖАВНІ СЕЛЯНИ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • КАНТОНІСТИ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХУТІР
  • КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ
  • КОНЄВ ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • КРЕМЕНЧУЦЬКА ГУБЕРНІЯ
  • МІЩАНИ
  • НОВА СЕРБІЯ
  • ОЛЕКСАНДР ІІІ
  • ПОМІЩИКИ
  • ПОСАД
  • РАТУША
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ
  • ЗЕМСТВА
  • ЗІНОВ'ЄВСЬКА ОКРУГА
  • ЗИМІВНИК

  • Пов'язані терміни:
  • КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВЕГЕЛІН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)