ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

  Бібліографічне посилання: Кульчицький С.В. НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nova_ek_p_NEP (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА (неп) Кремля дістала таку назву від кер-ва РКП(б), особисто В.Леніна, щоб відрізнити її від попередньої політики "воєнного комунізму". Була започаткована в березні 1921 і тривала до запровадження надзвичайних заходів 1927–1928 у хлібозаготівлях. Як і "воєнний комунізм", неп виходив за межі екон. і соціальної політики. Якщо "воєнний комунізм" був спробою керівників РКП(б) втілити в життя утопічні ідеї "Маніфесту комуністичної партії" К.Маркса і Ф.Енгельса методом "червоногвардійської атаки", то епоха непу стала запереченням політики експропріацій і відмовою від сподівань на негайне розгортання світ. комуніст. революції. Вона характеризувалася відновленням ринкових відносин, відродженням і пошуками шляхів форсованої модернізації СРСР.

Як підкреслював Е.-Х.Карр, перехід до непу являв собою серію заходів, не відчутних спочатку, але таких, що виростали один з одного. Першим з них було принципове рішення Х з'їзду РКП(б) (березень 1921) замінити конфіскаційну продрозкладку із сел. госп-в фіксованим продовольчим податком. Одним з перших після з'їзду урядових декретів було ліквідовано главк доби "воєнного комунізму" – Головкомтруд з відповідними органами на місцях і мережею концентраційних таборів для "дезертирів трудового фронту". Процедура наймання "від воріт" і звільнення за бажанням знову стала нормальним методом формування робітн. колективів.

Словосполучення "нова економічна політика" уперше було використане на Всерос. партконференції (травень 1921). Декретом РНК РСФРР від 24 травня 1921 кооперативам та індивідуально господарюючим селянам надавалося право вільно продавати продукти, які залишалися після внесення натурального податку. Починаючи з липня 1921, усі бажаючі могли взяти ліцензію на торгівлю. Одночасно запроваджувалася держ. і кооп. торгівля, з'явилися товарні біржі, синдикати й оптові ярмарки.

Наказом РНК РСФРР "Про проведення в життя начал нової економічної політики" від 9 серпня 1921 д-ва не несла відповідальності за постачання націоналізованих підпр-в та їхніх працівників. Дрібні пром. заклади передавалися кооп. артілям або приватним особам, не виключаючи колиш. власників. Великі підпр-ва залишалися в держ. власності й об'єднувалися в трести, що працювали на засадах самоокупності (госп. розрахунку). Перші укр. трести з'явилися восени 1921 – Південсталь, Хімвугілля, Південнорудний, Коксобензол, Українліс, Укртекстильтрест, Цукротрест та ін. Трести радянські мали автономію в питаннях поточної діяльності, але залежали від негоспрозрахункових управлінських ланок. Останні від імені д-ви як власника засобів вир-ва приймали рішення, які впливали на вироб. процес, але не несли матеріальної відповідальності за можливі збитки і не одержували нічого від можливого прибутку. Ринок, в якому опинялися госпрозрахункові трести, був відрізаний від світ. ринку монополією зовн. торгівлі і майже або цілком монополізований, позбавлений конкуренції підпр-в ін. форм власності. Трестівський госпрозрахунок був тільки блідим відображенням реальної ринкової економіки.

Натомість екон. відносини між містом і селом складалися значною мірою на засадах вільного ринку, тобто за законом попиту і пропонування. Відмовившись від примусового вилучення продукції в дрібних товаровиробників (селян, кустарів, ремісників), д-ва старалася використати екон. можливості для відчуження їхнього прибутку. Будучи фактичним монополістом у вир-ві осн. видів пром. продукції і гол. покупцем с.-г. продукції, вона могла встановлювати продажні і закупівельні ціни, влаштовуючи вигідний для себе ціновий перепад ("ножиці цін").

10 жовтня 1921 Всерос. ЦВК прийняв декрет "Про заходи по впорядкуванню фінансового господарства" (4 січня 1922 його текст було продубльовано в постанові ВУЦВК під цією ж назвою). Рад. і госп. органам було наказано ощадливо витрачати кошти, щоб максимально скоротити емісію радзнаків. 12 жовтня був заснований Держ. банк з відділеннями в регіонах, у т. ч. в Україні. З 1 січня 1922 почалися деномінація радзнаків і вилучення з обігу старих грошей (думок, керенок тощо). Декретом РНК РСФРР від 25 липня Держ. банку було надано право випускати в обіг забезпечені золотом банкові білети. Перші червоні купюри вартістю 10 рублів (червонці) з'явилися в жовтні 1922 і спочатку використовувалися тільки в оптовому обороті або в розрахунках між держ. підпр-вами та установами. Завершилася грошова реформа в лютому 1924, коли в обіг увійшли казначейські білети і срібна монета.

Легалізація приватної ініціативи покликала до життя торговців-оптовиків, маклерів, комісіонерів, власників або орендаторів підпр-в. Влада користувалася їхніми послугами, але досить презирливо називала непманами. У березні 1922 В.Ленін підкреслював, що непмани потрібні, щоб знаходити ринкову змичку з сел. госп-вом. Будувати комуніст. сусп-во руками комуністів, заявив він, це – дитяча ідея, тому що комуністи – крапля в нар. морі. Установка на побудову комунізму некомуніст. руками вимагала застосування насильства більшовиків. "Величезна помилка думати, – писав В.Ленін у листі до Л.Каменєва (3 березня 1922), – що неп поклав край теророві. Ми ще повернемося до терору, і до терору економічного".

Наступ на непманів розпочався після проголошення ХIV з'їздом ВКП(б) (грудень 1925) курсу на індустріалізацію. Зростаючі з 1926 капітальні вкладення в пром-сть створили на ринку ситуацію товарного голоду. У зв'язку з немотивованими економічно заходами уряду щодо зниження цін, яким мусили підпорядковуватися всі господарюючі суб'єкти, почалося згортання пром. і торг. діяльності приватного капіталу. У червні 1926 було запроваджено одноразовий податок на непманів. Через деякий час його повторили з вищими ставками обкладання. 1927 наступ на непманів тривав, що призвело до зникнення приватного капіталу з легальних форм підприємницької діяльності. За справу взялося ДПУ, яке вилучало в приватних підприємців валюту та коштовності.

Припинення непу слід пов'язувати з директивами політбюро ЦК ВКП(б) від 14 і 24 грудня 1927. У першій з них ЦК ВКП(б) запропонував парт. к-там хлібовиробних регіонів вжити силові засоби для форсування хлібозаготівель. Друга директива зобов'язувала керівників парткомів і виконкомів особисто очолити хлібозаготівлі у своїх районах. Згідно зі статтями 107 Кримінального кодексу РСФРР і 127 Кримінального кодексу УСРР, внесеними до кримінальних кодексів 1927, особи, які були винні "у злісному підвищенні цін на товари шляхом скуповування, приховування або невипуску їх на ринок", за вироком суду позбавлялися волі на строк до 1 року з частковою конфіскацією майна. На периферію виїхали й члени політбюро ЦК ВКП(б). У виступах у Сибіру в січні 1928 Й.Сталін розгорнув перед місц. функціонерами програму дій парт. кер-ва на найближчу перспективу: застосувати надзвичайні заходи до "куркулів", які не здають хліб за держ. цінами, здійснити спочатку часткову, а потім – суцільну колективізацію сільського господарства. Й.Сталін потурбувався про те, щоб цю радикальну зміну політики щодо селянства не зрозуміли завчасно як повернення до політики, засудженої В.Леніним 1921–22. У таємному циркулярі до місц. парт. орг-цій, розісланому за підписом генсека 13 лютого 1928, підкреслювалося: "Розмови про те, що ми нібито скасовуємо неп, запроваджуємо продрозкладку, розкуркулювання і т. д., є контрреволюційним базіканням". В серпні 1929 була знову запроваджена продрозкладка, замаскована під контрактаційний договір д-ви з колективами або одноосібними сел. госп-вами. У грудні цього року комісія ЦК ВКП(б) під кер-вом наркома землеробства СРСР Я.Яковлєва ухвалила перейти від політики обмеження і витіснення капіталіст. елементів села до політики ліквідації куркульства як класу. Після цього Й.Сталін у статті "До питань аграрної політики в СРСР", опубл. у газ. "Правда" 29 грудня 1929, заявив: "Нам потрібен не всякий зв'язок між містом і селом. Коли він перестане служити справі соціалізму, ми його відкинемо к чорту".

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Венедиктов А.В. Организация государственной промышленности в СССР, т. 1. Л., 1957
  2. Gerschenkron A. Economic Backwardness in Historical Perspective: a Book of Essays. Cambridge, Massachusetts, 1962
  3. Историческое значение новой экономической политики (в связи с 50-летием перехода к непу). М., 1971
  4. Ball A. Russia's last capitalists: the nepmen: 1921–1929. Berkely, 1987
  5. Коэн С. Бухарин: Политическая биография: 1888–1938. М., 1988
  6. Историческое значение непа. М., 1990
  7. Карр Э. История Советской России, т. 1–2: Большевистская революция: 1917–1923. М., 1990
  8. Пути развития: Дискуссия 20-х годов: Е.А. Преображенский, Н.И. Бухарин. Л., 1990
  9. Валентинов (Вольский) Н.В. Новая экономическая политика и кризис партии после смерти Ленина. М., 1991
  10. Лантух В.В. Становление и развитие торговли на Украине в 1921–1932 гг. Х., 1992
  11. Мау В. Реформы и догмы: 1924–1929. М., 1993
  12. Лобач К. Непмани на споживчому ринку України (20-ті роки). К., 1994
  13. Нэп: Приобретения и потери. М., 1994
  14. Кульчицький С.В. УСРР в добу нової економічної політики (1921–1928 рр.): Спроба побудови концептуальних засад реальної історії. К., 1995
  15. Виноградов С.В. Нэп: Опыт создания многоукладной экономики. М., 1996
  16. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). К., 1996
  17. Гринчуцький В. Промислові трести України в 20-ті роки. К., 1997
  18. Калініченко В.В. Селянське господарство України в період непу: Історико-економічне дослідження. Х., 1997
  19. Нэп: завершающая стадия: Соотношение экономики и политики. М., 1998
  20. Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.). К., 1999
  21. Орлов И.Б. Новая экономическая политика: история, опыт, проблемы. М., 1999
  22. Сычев Н.В. Многоукладная экономика: Политико-экономическое исследование. М., 1999
  23. Бут А.Н., Добров П.В. "Экономическая контрреволюция" в Украине в 20–30-е годы ХХ века: от новых источников к новому осмыслению. Донецк, 2000
  24. Гимпельсон Е.Г. Нэп и советская политическая система: 20-е годы. М., 2000
  25. Как ломали нэп: Стенограммы пленумов ЦК ВКП(б) 1928–1929 гг., т. 1–5. М., 2000
  26. Назаров О.Г. Сталин и борьба за лидерство в большевистской партии в условиях нэпа. М., 2000
  27. Сутність і особливості нової економічної політики в українському селі (1921–1928 рр.). К., 2000
  28. НЭП в контексте исторического развития России ХХ века. М., 2001
  29. Пиріг О.А. НЕП: більшовицька політика імпровізації. К., 2001
  30. Волосник Ю.П. Нова буржуазія України та розвиток приватнопідприємницької діяльності на фінансовому ринку в роки непу. Х., 2002
  31. Литвин В. Україна: міжвоєнна доба (1921–1938). К., 2003
  32. Фролов М.О. Компартійно-радянська еліта в УСРР (1917–1922 рр.): становлення і функціонування. Запоріжжя, 2003
  33. Його ж. Компартійно-радянська еліта в Україні: особливості існування та функціонування в 1923–1928 рр. Запоріжжя, 2004
  34. НЭП: экономические, политические и социокультурные аспекты. М., 2006
  35. Кульчицький С. Голодомор 1932–1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. К., 2007, 2008.

Посилання:
  • ЧЕРВОНЕЦЬ
  • ЕКСПРОПРІАЦІЯ
  • ЕНГЕЛЬС (ENGELS) ФРІДРІХ
  • ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ, СРСР, ЛІВОБЕРЕЖНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ, УРСР
  • КАРЛ Х ГУСТАВ
  • КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УСРР/ УРСР
  • КОНЦЕНТРАЦІЙНІ ТАБОРИ БІЛЬШОВИЦЬКОГО ТА НАЦИСТСЬКОГО ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ НА ТЕРИТОРІЇ УСРР–УРСР
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • ЛІКВІДАЦІЯ КУРКУЛЬСТВА ЯК КЛАСУ
  • МАРКС К.
  • НАДЗВИЧАЙНІ ЗАХОДИ (1927-1928)
  • ПРОДОВОЛЬЧИЙ ПОДАТОК
  • ПРОДРОЗКЛАДКА
  • РУБЛЬ
  • СЕЛЯНСТВО
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ТРЕСТИ РАДЯНСЬКІ
  • ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ
  • ЯКОВЛЄВ (ЕПШТЕЙН) ЯКІВ

  • Пов'язані терміни:
  • ЕКОНОМІКА ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ ВІД КАПІТАЛІЗМУ ДО СОЦІАЛІЗМУ
  • ЕКСПОРТ РЕВОЛЮЦІЇ
  • ЕКСПРОПРІАЦІЯ ЕКСПРОПРІАТОРІВ
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ГЛАВКІЗМ
  • ГРОМАДСЬКІ ТОВАРИСТВА І ОБ'ЄДНАННЯ УРСР
  • ГРОШОВА РЕФОРМА 1922–1924
  • ІНТЕРНАЦІОНАЛ КОМУНІСТИЧНИЙ, ТРЕТІЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛ, КОМІНТЕРН
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КОДИФІКАЦІЙНІ РОБОТИ В УСРР, ПЕРША КОДИФІКАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО РАДЯНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
  • КОЛГОСПИ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
  • КОМІСІЯ ВУАН ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ РАДЯНСЬКОГО ПРАВА
  • КОМІТЕТИ НЕЗАМОЖНИХ СЕЛЯН, КОМНЕЗАМИ
  • КОМПАРТІЙНО-РАДЯНСЬКА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В СРСР: ТВОРЕННЯ, ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ, КРАХ
  • КОМУНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА
  • КОНДРАТЬЄВ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ
  • КООПЕРАТИВНИЙ РУХ В УКРАЇНІ
  • КООПЕРАТИВНОГО СОЦІАЛІЗМУ КОНЦЕПЦІЯ
  • КОРЕЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • КРЕДИТНА КООПЕРАЦІЯ В УКРАЇНІ
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • КУЛЬЧИЦЬКИЙ СТАНІСЛАВ ВЛАДИСЛАВОВИЧ
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • ЛІКВІДАЦІЯ КУРКУЛЬСТВА ЯК КЛАСУ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • МАРТОВ ЮЛІЙ ЙОСИПОВИЧ
  • МІСТО
  • МОДЕРНІЗАЦІЇ ТЕОРІЇ
  • НАДЗВИЧАЙНІ ЗАХОДИ (1927-1928)
  • НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ
  • НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ УКРАЇНИ
  • НІМЦІ В УКРАЇНІ
  • НОВІТНЯ ІСТОРІОГРАФІЯ
  • ОДЕСА
  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
  • ПІДПРИЄМНИЦТВО В УКРАЇНІ
  • ПОЛІТИЧНІ В'ЯЗНІ
  • ПРОФЕСІЙНІ СПІЛКИ В УКРАЇНІ
  • РАДА З'ЇЗДУ ГІРНИЧОПРОМИСЛОВЦІВ ПІВДНЯ РОСІЇ
  • РАДГОСПИ
  • РОСІЯ
  • РОЗКУРКУЛЕННЯ ПОЛІТИКА
  • СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КООПЕРАЦІЯ
  • СОЦІАЛІСТИЧНЕ ЗМАГАННЯ
  • СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ УКРАЇНИ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • СТАЛІНІЗМ
  • ТЕРОР І ТЕРОРИЗМ
  • ТРЕСТИ РАДЯНСЬКІ
  • ВСЕСОЮЗНА ЛЕНІНСЬКА КОМУНІСТИЧНА СІЛКА МОЛОДІ (ВЛКСМ)
  • ЗАПОРІЖЖЯ
  • ЗЕМЕЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ 1917–1920
  • ЖИТТЯ Й РЕВОЛЮЦІЯ
  • ЗМІНОВІХІВСТВО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)