ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НОВА СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ

  Бібліографічне посилання: Горобець В.М. НОВА СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nova_sotsialna (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НОВА СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ

"НОВА СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ" – один із найдинамічніших напрямів розвитку європ. та північноамер. історіографії 2-ї пол. 1960 – 1990-х рр. Ставить перед собою завдання пізнання історії як складного процесу соціальної взаємодії різних макро- і мікросоціальних груп. На відміну від традиційної соціальної історії, представники якої обмежувалися дослідженням великих соціальних груп (макроструктур), вміщуючи в центр свого вивчення проблеми існування класів, партій, соціальних рухів й інституцій і трактуючи поняття "соціальна структура" передовсім крізь призму класового чи майнового розшарування сусп-ва, "Н.с.і." під цим поняттям розуміє здебільшого систему ієрархічно взаємопов'язаних соціальних позицій, котрі фіксують сусп. положення, права й обов'язки індивідів, що володіють різним статусом і престижем, а також рольових обов'язків, які сусп-во ставить перед своїми членами, котрі поділяють ті чи ін. позиції. Тобто запозичує трактування, яке до цього часу використовувалося винятково у сфері структурно-функціональної соціології.

Історія розвитку напряму тісно пов'язана з ім'ям нім. історика і соціолога М.Вебера, котрий органічно поєднував істор. та соціологічні методи аналізу сусп. процесів, розглядаючи історію і соціологію не як різні дисципліни, а лише як окремі напрями єдиного наук. інтересу. Саме на ґрунті творчого переосмислення доробку М.Вебера в 2-й пол. 1960-х рр. і сформувалася парадигма "Н.с.і." У процесі розвитку "Н.с.і." має місце запозичення істориками методів і прийомів соціології економіки. Досить продуктивною виявилась інтеграція "Н.с.і." з антропологією та соціальною психологією, в результаті чого наприкінці 1970-х рр. на авансцену міждисциплінарної взаємодії вийшла культ. антропологія. Відбувається зміщення наук. інтересів соціальних істориків від вивчення об'єктивних структур і процесів до вивчення культури в її антропологічній інтерпретації, тобто реального змісту повсякденної свідомості людей минулих епох з їхніми ментальними уявленнями, символічними системами, звичаями й цінностями, психологічними установками, стереотипами сприйняття реалій і моделями поведінки. Пріоритетним стає розгляд минулого з точки зору самих істор. акторів, тобто задіяних у ньому осіб. Причому гол. акцент робиться на виявленні інакшості чужої к-ри, її неподібності, до якої належить дослідник. За таких підходів процес дослідження стає діалогом к-р, розділених часом і простором (А.Гуревич). Радикальний поворот проблематики досліджень "Н.с.і.", спрямований на з'ясування людського виміру історичного процесу, формує нову парадигму соціальної історії, що включає до свого предметного поля сферу людської свідомості як невід'ємну структуру соціального життя. Тобто, власне, спостерігається поворот до актуалізації такої істор. субдисципліни, як історія ментальностей. Але інтеграція останньої до предметного поля "Н.с.і." розглядалася лише в контексті визнання соціальної диференціації культ. поведінки, субординації ментальних комплексів, необхідності поєднання історії ментальностей з історією соціальних структур через пошук діалектичних зв'язків між об'єктивними умовами життя і способами їх усвідомлення (класична ж історія ментальностей, як правило, ці аспекти ігнорувала). Даний підхід поєднує в собі вивчення менталітету, матеріального життя, повсякденності навколо поняття антропології, моделюючи тим самим заг. глобальну концепцію історії (Ж. Ле Гофф). Визначальним для антропології історичної стає фокусування уваги дослідника на конкретних антропологічних об'єктах вивчення; цими самими конкретними об'єктами виступають, насамперед, "малі спільноти", тобто невеликі соціуми, вичленені за певними критеріями, але таким чином, аби можна було всебічно відобразити в них роль людини; опис механізмів соціальної взаємодії в цих соціумах здійснюється винятково в термінах, які позначають норми й категорії цих самих соціумів (П.Берк). Утвердження істор. антропології як одного з пріоритетних напрямів розвитку "Н.с.і." знаменує собою т. зв. антропологічний поворот, який позначав прорив у галузі вивчення індивідуальної і колективної поведінки й свідомості. Чи не найбільш вражаючих успіхів у цей час було досягнуто в дослідженні історії повсякдення, де в центр своєї уваги дослідники покладають життєві проблеми тих, хто залишався в основному безіменним в історії. Наук. інтерес обертається навколо саме їхніх повсякденних негараздів і проблем, вибухів невдоволення, радості, щастя, що час від часу проявляються в їхній поведінці.

Рух за розвиток історії знизу привів до виділення таких нових субдисциплін "Н.с.і.", як: нова робітн. історія, історія жінок, сел. дослідження. Процеси подальшого поглиблення дослідницьких інтересів, розширення предметного поля, урізноманітнення способів збирання й оброблення джерельних відомостей і синтезування результатів дослідів приводять до виділення нових і нових напрямів: культ. і соціальна антропологія, етноісторія, локальна історія, демографія історична, усна історія, істор. екологія, історія сім'ї, історія сексуальності, історія злочинності, історія дозвілля, історія дитинства, соціальна історія релігії, гендерна історія тощо, що у своїй сукупності формують галузь "Н.с.і.". Загалом "Н.с.і." наприкінці 1970 – поч. 1980-х рр. перетворилася на становий хребет європ. історичної науки, що зв'язує та поєднує ін. її галузі. У контексті цієї динаміки історія людства розуміється не інакше, як історія людини в сусп-ві, тобто мова ведеться про тотальну соціальну історію. Разом з тим процеси поглиблення спеціалізації досліджень, дроблення "Н.с.і." на окремі субдисципліни, за відсутності теоретично відпрацьованої заг. методології узагальнень набутих знань, отриманих при дробленні нових міждисциплінарних об'єктів, роблять дедалі більш проблематичними перспективи синтезу результатів дослідів. Непокоїть також небезпека повної автономізації окремих субдисциплін "Н.с.і.", так як це вже сталося століттями раніше з науками про фізичний світ. І досі відсутнє солідарне трактування самого поняття "Н.с.і.", навіть у межах самої дисципліни. Так само й ідейна перемога, здобута представниками "Н.с.і." в суперництві з позитивістською соціально-структурною історіографією, яка ігнорувала суб'єктивний фактор, абсолютизуючи об'єктивні передумови, не привела до пізнання цілісності істор. реальності, а нерідко призводила лише до її підміни такою ж однобокою за своєю суттю феноменологічною соціально-культ. історією, котра, хоч і декларує включення об'єктивної реальності в реальність суб'єктивну, але, як правило, обмежується аналізом останньої.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Гуревич А.Я. Историческая наука и историческая антропология. "Вопросы философии", 1988, № 1
  2. Зелдин Т. Социальная история как история всеобъемлющая. "THESIS", 1993, т. 1, вып. 1
  3. Лепти Б. Общество как единое целое: О трех формах анализа социальной целостности. В кн.: Одиссей: Человек в истории. Культурно-антропологическая история сегодня. М., 1996
  4. Ревель Ж. Микроисторический анализ и конструирование социального. Там само
  5. Репина Л.П. Смена познавательных ориентаций и метаморфозы социальной истории. В кн.: Социальная история: Ежегодник, 1997. М., 1998
  6. Її ж. "Новая историческая наука" и социальная история. М., 1998
  7. Людтке А. Что такое история повседневности?: Ее достижения и перспективы в Германии. В кн.: Социальная история: Ежегодник, 1998/99. М., 1999
  8. Историческая наука в ХХ веке: Историография истории нового и новейшего времени стран Европы и Америки. М., 2002.

Посилання:
  • АНТРОПОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА
  • ДЕМОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА
  • ІСТОРИЧНІ НАУКОВІ ТОВАРИСТВА
  • ІСТОРІЯ ПОВСЯКДЕННЯ
  • ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС
  • КУЛЬТУРА В РОЗМАЇТОСТІ ПОНЯТЬ, ЯВИЩ І СХЕМ ПОСТУПУ
  • МЕНТАЛЬНІСТЬ, МЕНТАЛІТЕТ
  • СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ
  • ВЕБЕР МАКС

  • Пов'язані терміни:
  • МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРІЇ, МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
  • НОВА ІСТОРИЧНА НАУКА
  • НОВІТНЯ ІСТОРІОГРАФІЯ
  • СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ
  • СОЦІУМ: АЛЬМАНАХ СОЦІАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)