ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ГУРТОК

  Бібліографічне посилання: Ясь О.В. НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ГУРТОК [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Novhorod_hurtok (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ГУРТОК

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ГУРТОК – група укр. діячів патріотично-автономістського спрямування. Існувала на теренах Новгород-Сіверщини у 70–90-х рр. 18 ст. Однією з найважливіших соціокульт. передумов виникнення Н.-С.г. стало створення Новгород-Сіверського намісництва з центром у м. Новгород-Сіверський, що перетворило колишнє сотенне містечко на важливий осередок укр. громад. та культ. життя кінця 18 ст., зокрема, зумовило концентрацію в одному місці багатьох патріотів-автономістів, які служили там на різних посадах у місц. установах або мешкали. Крім того, учасники Н.-С.г. були пов'язані між собою родинними, службовими та особистими зв'язками. Багатьох з них об'єднувало навчання в Києво-Могилянській академії ( Варлаам Шишацький, М.Значко-Яворський, П.Коропчевський, О.Лобисевич, Г.Полетика та ін.). Припускають, що до Н.-С.г. належали чи були пов'язані з ним Варлаам Шишацький, А.Гудович, Г.Долинський, М.Значко-Яворський, Т.Калинський, В.Капніст, П.Коропчевський, О.Лобисевич, М.Миклашевський, Г.Полетика (Политика), А.Рачинський, Ф.Туманський, І.Халанський, А.Худорба, С.Ширай та ін. Кілька учасників Н.-С.г. (В.Капніст, О.Лобисевич, Г.Полетика, Ф.Туманський та ін.) певний час мешкали чи служили в Санкт-Петербурзі, а також мали розгалужені зв'язки з петерб. українцями, які перебували на рос. імперській службі. Інтелектуальна основа поглядів учасників Н.-С.г. спиралася на апологію традицій старої Гетьманщини. У політ. площині представники Н.-С.г. обстоювали ідеї широкої автономії України в Російській імперії, переважно в культурницькому, церк. та адм.-тер. плані, але не виключали й виходу укр. земель з її складу, спираючись на іноз. підтримку (Берлінська місія В.Капніста 1791 – вірогідно за дорученням новгород-сіверських автономістів, зносини з революц. Францією та ін.). Вони також боролися за визнання дворянських прав за козацько-старшинськими та шляхетськими родами в імперській становій ієрархії, зокрема, пропагували тезу про споконвічність укр. шляхетської верстви, що вища за рос. дворянство, та ін. В ідеологічному сенсі політ. концепція Н.-С.г. зорієнтована ретроспективно на традиції та інститути Гетьманщини, зокрема, простежується схильність до ідеалізації нац. історії: акцентування уваги на славетному й героїчному козац. минулому, військ. доблесті та звитязі, підкреслюються переваги, які здобула Москва з приєднанням укр. земель, тощо. Учасники Н.-С.г. дотримувалися думки, що гетьман є голова д-ви і суверен, козацька старшина прирівнюється як мінімум до рос. офіцерства, а іноді – й до боярства (Т.Калинський). У середовищі Н.-С.г. поширювалися ідеї про рівноправність міждерж. союзів з Польщею та Росією, прагнення продемонструвати порушення Москвою козац. прав і свобод тощо. Певний вплив на погляди учасників Н.-С.г. справили ідеї амер. та франц. революцій кінця 18 ст., хоча в цілому вони шукали політ. компромісу з рос. урядом у культурно-освіт. площині. Сфера діяльності Н.-С.г. здебільшого обмежувалася культурно-просвітницькими, освітніми (проекти заснування ун-ту І.Халанського, створення "Академічного зібрання" і книгарні Ф.Туманського у Глухові та ін.) і пропагандистськими акціями (поширення т. зв. промов І.Мазепи та П.Полуботка), а також реформістсько-адм. ініціативами й намірами (козац. проект В.Капніста 1788 про створення укр. карабінерських полків, плани Сави Пальмовського, Варлаама Шишацького про автокефалію Українсько-Білорус. правосл. церкви у Речі Посполитій та ін.). Мали місце також контакти представників Н.-С.г. з іноземцями, зокрема, вони надавали матеріали для праць Н.-Г.Леклерка, Й.-Б.Шерера та ін. Укр. діячі, які належали до Н.-С.г., активно займалися збиранням матеріалів та документів до історії, етнографії, госп-ва і статистики України-Гетьманщини 17–18 ст., а почасти їх виданням. Частина із зібраних матеріалів була використана в працях Я.М.Марковича "Записки о Малороссии" (1798), Г.Полетики "Записка, как Малая Россия во время владения польского разделена была и о образе ее управления", "Запись, что Малая Россия не завоевана, а присоединилась добровольно к России" та "Историческое известие, на каком основании Малая Россия была под Республикой польскою и на каких договорах поддалась Российскому государству без нарушения прав и вольностей", А.Пригари "Особое или топографическое описание города губернского Новгорода-Северского" (1786–87) та ін. Вважають, що імовірний автор "Історії Русів" належав або принаймні був пов'язаний з Н.-С.г. (О.Оглоблин). Окрім того, учасники Н.-С.г. працювали й на теренах укр. мовознавства, літератури, музики та мист-ва ("Вергилиевы пастухи…" О.Лобисевича, "Грамматика малороссийского наречия" О.Павловського, муз. твори А.Рачинського, словник "Изъяснение малороссийских речений в предшедших листах" Ф.Туманського (1793) та ін.). У цих творах простежуються патріотичні мотиви, підкреслення нац. самобутності укр. земель, а також впливи просвітницького раціоналізму. Учасники Н.-С.г. підтримували дружні стосунки з багатьма впливовими рос. сановниками, в т. ч. з генерал-фельдмаршалом П.Румянцевим-Задунайським, який був наближений до вел. кн. (пізніше – імп. Павла I) Павла Петровича. Вивчення Н.-С.г. започаткував О.Оглоблин, хоча М.Возняк та М.Грушевський ще раніше висловлювали думку, що певні постаті (О.Лобисевич) з новгород-сіверського середовища кінця 18 ст. належали до укр. гуртка в Лівобережній Україні. Діяльність деяких новгород-сіверських діячів студіювалася і раніше, але не розглядалася систематично в контексті побутування тодішніх укр. автономістів. Патріотично-автономістські традиції Н.-С.г. справили на поч. 19 ст. помітний вплив на багатьох тогочасних діячів як на теренах Новгород-Сіверщини, так і Лівобереж. України, зокрема на Малоросійське таємне товариство 1821.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Ohloblyn O. Ukrainian Autonomists of the 1780's and 1790's and Count P.A. Rumyantsev-Zadunaysky. "The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S." (New York), 1958, vol. 6, no. 3/4
  2. Шевельов Ю. Граматика, що належить до історії літератури ("Граматика малоросійського наріччя" Павловського та її автор). "Слово" (Нью-Йорк), 1964, зб. 2
  3. Оглоблин О. Опанас Лобисевич (1732–1805). Мюнхен, 1966
  4. Його ж. Берлінська місія Капніста 1791 року: історіографія і методологія. "Український історик", 1974, № 1/3
  5. Kohut Z. A gentry democracy within an autocracy: the politics of Hryhorii Poletyka (1723–1784). "Harvard Ukrainian Studies", 1980, vol. 3/4
  6. Дашкевич Я.Р. Берлін, квітень 1791 р.: Місія В.В. Капніста: її передісторія та історія. "Український археографічний щорічник: Нова серія" (К.), 1992, вип. 1, т. 4
  7. Хорунжий Ю. Злет і заземлення Григорія Полетики. К., 1994
  8. Федірко А.М. Діяльність Новгород-Сіверського патріотичного гуртка автономістів по піднесенню національної самосвідомості українського народу. В кн.: Сіверщина в долі істориків та в історичних дослідженнях. К., 1996
  9. Литвинова Т.Ф. Козацька проблематика у боротьбі Г.Полетики за українські історичні права. В кн.: Запорозьке козацтво в пам'ятках історії та культури. Запоріжжя, 1997
  10. Ільїн О. Невдачливий Федір Туманський. "Пам'ять століть", 1998, № 5
  11. Федірко А.М. Патріотична освічена еліта Новгород-Сіверького на рубежі XVIII–XIX ст. "УІЖ", 1998, № 2
  12. Воїнов С. Новгород-Сіверський: Нариси історії. Чернігів, 1999
  13. Коваленко О. Андрій Пригара та його "Особое или топографическое описание города губернского Новгорода-Северского". В кн.: Осягнення історії: Збірник наукових праць на пошану професора М.П. Ковальського з нагоди 70-річчя. Острог–Нью-Йорк, 1999
  14. Коваленко О. Невідома сторінка наукової діяльності Федора Туманського. "Сіверянський літопис", 2000, № 5
  15. Оглоблин-Мезько О. Люди Старої України та інші праці. Острог–Нью-Йорк, 2000.

Посилання:
  • АВТОНОМІЯ
  • ДОЛИНСЬКИЙ Г
  • ДВОРЯНСТВО
  • ГЕТЬМАН
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ГУДОВИЧ АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ІСТОРІЯ РУСІВ, ИСТОРІЯ РУСОВЪ
  • КАЛИНСЬКИЙ ТИМОФІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • КАПНІСТ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ХАЛАНСЬКИЙ ІВАН
  • ХУДОРБА АРХИП
  • КОРОПЧЕВСЬКИЙ ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
  • ЛЕКЛЕРК НІКОЛЯ-ГАБРІЕЛЬ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • ЛОБИСЕВИЧІ
  • МАЛОРОСІЙСЬКЕ ТАЄМНЕ ТОВАРИСТВО
  • МАРКОВИЧ ЯКІВ МИХАЙЛОВИЧ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МИКЛАШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО ПАВЛОВИЧ
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ
  • ОГЛОБЛИН ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
  • ПАВЛО І ПЕТРОВИЧ
  • ПАВЛОВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ПАВЛОВИЧ
  • ПОЛИТИКА (ПОЛЕТИКА) ГРИГОРІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • ПОЛУБОТОК ПАВЛО ЛЕОНТІЙОВИЧ
  • ПРИГАРА АНДРІЙ
  • РАЧИНСЬКИЙ АНДРІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУМЯНЦЕВ-ЗАДУНАЙСЬКИЙ ПЕТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕРЕР ЖАН-БЕНУА
  • ШИШАЦЬКИЙ ВАРЛААМ
  • ТУМАНСЬКИЙ ФЕДІР ОСИПОВИЧ
  • ВОЗНЯК МИХАЙЛО СТЕПАНОВИЧ
  • ЗНАЧКО–ЯВОРСЬКИЙ МЕЛЬХІСЕДЕК

  • Пов'язані терміни:
  • АВТОНОМІЯ
  • ІСТОРІЯ РУСІВ, ИСТОРІЯ РУСОВЪ
  • КОРОПЧЕВСЬКИЙ ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ
  • ЛОБИСЕВИЧ ОПАНАС КИРИЛОВИЧ
  • МАКСИМОВИЧІ
  • НАУКОВІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ, ТЕЧІЇ, ГУРТКИ
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКА ДУХОВНА СЕМІНАРІЯ
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ
  • ПРИГАРА АНДРІЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)