Бібліографічне посилання: Крижановська О.О. НОВІКОВ Михайло Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Novikov_M (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НОВІКОВ Михайло Миколайович (1777–10.11.1824) – суспільно-політ. діяч, активний учасник масонського руху. Родич відомого просвітителя М.Новікова. 1782 записаний на службу в лейб-гвардії Ізмайловський полк; реальну службу розпочав 1793 підпоручиком Київ. гренадерського полку. 1802 вийшов у відставку в чині штабс-капітана. 1803 перейменований на титулярного радника й призначений пензенським поліцмейстером; 1804 отримав чин колезького радника. Звільнений від служби 1807. 1807–10 – мокшанський повітовий предводитель дворянства. Учасник закордонних походів рос. армії (Дрезден, Гамбург); відправлений до імп. Олександра з донесенням про взяття Дрездена. 1815 вступив на службу в департамент мін-ва юстиції Рос. імперії. Нач. одного з відділень (з серпня 1816) канцелярії малорос. генерал-губернатора кн. М.Рєпніна, згодом (з березня 1817) – нач. канцелярії. Активний учасник декабристів руху. Член попередника декабристських організацій – таємного "Ордену російських рицарів", а пізніше – й "Союзу порятунку" (1816). Автор першої з конституцій, створених учасниками руху, котра мала респ. спрямування. Засновник та управляючий майстер полтав. масонської ложі "Любов до істини" (1818–19). З 1818 – чл.-кор. Вільного т-ва любителів рос. словесності. Вийшов у відставку 1820.