Бібліографічне посилання: Вирський Д.С. НОВОАЙДАР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Novoajdar (останній перегляд: 19.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НОВОАЙДАР – с-ще міськ. типу Луганської області, райцентр. Розташов. на р. Айдар (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону). Населення 9 тис. осіб (2005).

Як і більшість степових поселень, Н. залюднювався не раз і мав великі перерви в істор. існуванні (перші поселення на цьому місці археологи пов'язують із салтівсько-маяцькою культурою серед. 8 – поч. 10 ст., часів хозар. домінування в регіоні; назва Айдар може бути пов'язана з іменем болг. хана). Проте перше відоме укріплення на правому боці р. Айдар збудоване вже під егідою Всевеликого Війська Донського бл. 1687 (вірогідно, у зв'язку з напругою на кордоні під час Кримських походів 1687 і 1689), хоча укр. та донські козаки-промисловики відвідували ці місця й раніше (згадки Айдарської станиці, де отаманом був Яким Кузовченко, є з-перед 1686; офіц. датою заснування Н. визнають 1685), а поруч із сусіднім Старим Айдаром існував давній татар. "перелаз" через річку. У переписному листі козац. містечок за 1707 вказано: "тому 20 років збудовано Новоайдарський городок і в ньому 70 мешканців". Мешканців Н. звали "новодонцями", і серед них значну частку складали особи, яких царський уряд трактував як утікачів (а ще й розкольників-старообрядців), котрих треба повернути до старих осель. Відтак новоайдарці активно підтримали Булавінське повстання 1707–1709. Царські карателі знищили містечко, а землі по р. Айдар у винагороду за участь у придушенні повстання передали Острогозькому полку слобідських козаків.

1719 Старий і Новий Айдари зараховують до міст Бахмутської провінції Азовської губернії і укріплюють за наказом царського уряду. Згодом Н. підпорядковувався Старобільському пов. Харківської губернії. До 1800 населення Н. мало статус козаків (з переведенням його на становище однодвірців бл. 400 козаків-чоловіків, аби не позбутися свого статусу, переселилися на Кубань). Перед 1862 в містечку налічувалося 2 церкви та 500 дворів, в яких мешкало 3886 жителів, щорічно відбувалося 3 ярмарки.

Під час революц. подій 1917–20 осн. опонентами в регіоні були більшовики та білогвардійці з Дону. З 1923 Н. стає райцентром (ліквідований 1962 та знову відновлений 1965). Від 12 липня 1942 по 21 січня 1943 окупований гітлерівською Німеччиною. Статус с-ща міськ. типу одержав 1957.

Сучасна економіка регіону сфокусована на с.-г. заняттях і видобутку газу та вугілля.

На території Новоайдарського р-ну розташовані заповідні землі Стрілецького степу.

Гол. засіб масової інформації – газ. "Вісник Новоайдарщини".