Бібліографічне посилання: Вортман Д.Я. НОВОГРУДОК - НОВГОРОД ЛИТОВСЬКИЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Novohrudok_mst (останній перегляд: 23.05.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НОВОГРУДОК (білорус. Навагрýдак, у середньовіччі – Новгород Литовський, Новгородок; сучасна назва – від польс. Nowogródek) – місто Гродненської обл. Республіки Білорусь, райцентр. Населення 29,2 тис. осіб (2010). За археол. даними, давньорус. поселення виникло наприкінці 10 ст. і на серед. 12 ст. перетворилося на значний торгово-ремісничий осередок. Воно мало 2 укріплені частини (дитинець/замок та окольне місто) заг. площею 2,7 га. До них прилягав посад, на території якого виявлено рештки мурованої Борисоглібської церкви серед. 12 ст.

Н. уперше згадується в Галицько-Волинському літописі в розповіді про події 1249. Період історії міста до 2-ї пол. 13 ст. не висвітлений писемними джерелами. Зокрема, не відомо про належність території навколо Н. якійсь із земель Київської Русі (гіпотетично це могли бути Волинська земля, Туровське князівство або Полоцька земля).

У 1240-ві рр. Н. захопив вел. кн. литов. Міндовг, який посадив тут свого сина Войшелка. Із 1254 (після укладення миру між кн. Данилом Галицьким та Міндовгом) і до 1258–59 тут князював Роман Данилович (на думку деяких дослідників, як васал Міндовга), а 1265 – Шварно Данилович (як співправитель Войшелка – на той час великого князя литовського). До 1392 Н. був центром удільного князівства у складі Великого князівства Литовського, а потім – одним із центрів великокнязівського домену. 1507 став центром Новгород. воєводства. 1511 отримав магдебурзьке право. 1581–1775 Н. входив до числа міст, в яких відбувалися засідання Головного Литовського трибуналу. Після 1795 – у складі Російської імперії.

15 листопада 1415 в Н. відбувся собор правосл. церкви, який висвятив на митрополита Григорія Цамблака. Після відокремлення Моск. митрополії й висвячення на митрополита Григорія Болгарина (1458) Н. став місцем перебування київ. митрополитів (див. Київські ієрархи), які мали тут свою резиденцію аж до кін. 16 ст. Митрополича кафедра містилася в церкві святих Бориса і Гліба (існуюча нині пам'ятка збудована в 16 ст. на місці давньорус. храму).

В історіографії склалася традиція вважати Н. першою столицею ВКЛ, однак підставою для цього є лише повідомлення Биховця хроніки, укладеної в 1-й третині 16 ст.