ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НОВОРОСІЙСЬКЕ І БЕССАРАБСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО

  Бібліографічне посилання: Шандра В.С. НОВОРОСІЙСЬКЕ І БЕССАРАБСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Novorosijske_besarabske (останній перегляд: 20.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НОВОРОСІЙСЬКЕ І БЕССАРАБСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО

НОВОРОСІЙСЬКЕ І БЕССАРАБСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО – адм.-тер. і політ. одиниця Російської імперії, створена 1822 для інкорпорації та інтеграції Півдня в склад Рос. імперії. До нього входили Одеське, Таганрозьке, Феодосійське і Керч-Єнікальське градоначальства, Херсонська губернія, Катеринославська губернія і Таврійська губернія. Очолювалося генерал-губернатором, довіреним сановником верховної влади, якому імператор делегував частину своїх владних повноважень. За штатними розписами 1822, 1834 і 1846, установа складалася з управління з чиновниками для особливих, мед., дипломатичних та військ. доручень і канцелярії як виконавчої структури з функціональними від-нями. Генерал-губернатор здійснював управління краєм одноосібно, зосереджуючи всю повноту адм. влади: наділявся правом законодавчої ініціативи, визначав ступінь поширення в генерал-губернаторстві загальнорос. законів, контролював діяльність установ і посадових осіб, у т. ч. судових, призначав чиновників на перші посади в губернських присутствених місцях. Зосереджував осн. діяльність на організації і контролі за веденням сухопутної та мор. торгівлі і карантинним станом у генерал-губернаторстві, відповідно до міжнар. конвенцій. Здійснював переведення іноз. колоністів краю та місц. населення в загальноімперську систему, рахуючися з особливостями їхнього попереднього укладу життя з вільнонайманою працею та надаючи пільги, що значно стимулювало освоєння пд. регіону Рос. д-ви і сприяло утвердженню капіталіст. відносин. Генерал-губернатор визначав ступінь і міру поширення держ. оподаткування на різні категорії населення, встановлював лінію порто-франко, контролював заснування нових компаній і експедицій, т-в для видобутку корисних копалин. Генерал-губернатор наділявся і дипломатичними повноваженнями, коли укладалася Бухарестська конвенція (1826). З 1862 він був також головнокомандуючим Одеським військовим округом. Здійснював проведення земської реформи 1864, з урахуванням особливостей пд. регіону д-ви. Генерал-губернаторство було ліквідоване 1874.

Серед найвизначніших генерал-губернаторів краю – кн. М.Воронцов (1823–54) та О.Строганов (1854–64).

дата публікації: 2010 р.

Посилання:
  • ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА
  • ІМПЕРАТОР
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ОДЕСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ВОРОНЦОВ МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ
  • ЗЕМСЬКА РЕФОРМА 1864

  • Пов'язані терміни:
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ОЛЕКСАНДР ІІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)