ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НУНЦІЙ

  Бібліографічне посилання: Рубльова Н.C. НУНЦІЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nuntsij (останній перегляд: 24.02.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НУНЦІЙ

НУНЦІЙ (Апостольський нунцій; від лат. nuntius – оповісник, глашатай) – постійний дипломатичний представник Папи Римського в д-ві, з якою найвищий орган Катол. церкви – Апостольська Столиця (Святий Престол) – підтримує офіц. дипломатичні відносини; керівник нунціатури – постійного дипломатичного представництва Апостольської Столиці. У дипломатичній практиці Папської д-ви термін "нунцій" став вживатися за понтифікату Папи Римського Лева IХ (1049–54), проте перші нунціатури було засновано наприкінці 15 – 1-й пол. 16 ст. – в Іспанії, Венеції, Франції і Португалії.

Юрид. статус нунція, згідно з чинними нормами дипломатичного права, відповідає рангові дипломатичного представника 1-го класу – надзвичайного і повноважного посла. Нунції акредитуються при главах д-в і користуються тими самими привілеями й імунітетами, що й світські дипломати. Згідно з давньою традицією в більшості країн Н. надається посада дуайєна (декана) дипломатичного корпусу.

Працівники дипломатичної служби Апостольської Столиці походять із різних країн, їхня фахова підготовка здійснюється в Папській церк. академії (Pontificia Accademia ecclesiastica). На період виконання функцій Н. папські дипломати отримують громадянство Ватикану і дипломатичний паспорт. Зважаючи на особливості дипломатичної служби Святого Престолу, в основу якої покладено принцип захисту свободи і незалежності Церкви, нунції, згідно із церк. правом, діють не у сфері міждерж. відносин, а в етичній сфері, трансцендентній людській природі. До компетенції нунціїв входить не тільки функція підтримування дипломатичних відносин з урядами різних країн, вони також представляють понтифіка при місц. катол. церквах. Дуалізм повноважень Н., який одночасно є дипломатом і священиком, забезпечує його всебічну поінформованість про політ., соціальне, екон. і культ. життя країни перебування.

Станом на 2009 Апостольська Столиця, підтримуючи дипло-матичні відносини зі 179 країнами, а також з Європейським Союзом і Мальтійським орденом, має понад 100 нунціатур.

Перший Апостольський нун-цій в Україні був призначений Папою Римським Іоанном Павлом II після налагодження відносин між Святим Престолом і Україною (8 лютого 1992). Ним став архієпископ Антоніо Франко (1992–99). Його наступники – архієпископи Нікола Етерович (1999–2004) та Іван Юркович (від 22 квітня 2004).


Література:
  1. Oliveri M. Natura e funzioni dei legati pontifici nella storia e nel contesto ecclesiologico del Vaticano II. Cittá del Vaticano. 1984
  2. Зонова Т. Дипломатия Ватикана в контексте эволюции европейской политической системы. М., 2000
  3. Етерович М., архієп. Дорогами України. Пасторальна діяльність Апостольського Нунція в Україні Миколи Етеровича 1999–2004. Львів, 2007.

Посилання:
  • ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ, ЄС
  • ІОАНН ПАВЛО ІІ
  • ВАТИКАН

  • Пов'язані терміни:
  • ФРАНЦИСКАНЦІ
  • ХИНЧЕВСЬКА-ГЕННЕЛЬ ТЕРЕЗА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)