ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ У ПОЛЬЩІ

  Бібліографічне посилання: Антипова О.М. ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ У ПОЛЬЩІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Obiednannia_ukraintsiv (останній перегляд: 23.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ У ПОЛЬЩІ

ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ У ПОЛЬЩІ (ОУП) – громадсько-політ. орг-ція українців у Польщі, утворена в лютому 1990 на основі Укр. суспільно-культ. т-ва (УСКТ). Новостворена орг-ція продовжила традиції УСКТ, вбачаючи осн. мету своєї діяльності у збереженні й розвитку нац. свідомості українців у Польщі шляхом духовного єднання, плекання рідної мови й національно-культ. традицій, сприяння розвиткові освіти й к-ри, зміцнення істор. пам'яті та формування нац. гідності. УСКТ виникло на хвилі оновлення політ. життя в Польщі після ХХ з'їзду КПРС. Гол. роль у його створенні й визначенні напрямів діяльності відіграли колишні члени Комуністичної партії Західної України: Адріан Гошовський, Микола Щирба, Степан Макух. 1-й установчий з'їзд УСКТ відбувся у Варшаві 15–17 червня 1956. У ньому взяли участь 239 делегатів, із них 174 представляли зх. і пн. воєводства Польщі, в які були переселені українці після "Вісла" акції 1947. У роботі з'їзду взяли участь міністр освіти, член ЦК Польс. об'єднаної робітн. партії (ПОРП) В.Яросинський і віце-міністр внутр. справ Польс. Нар. Республіки (ПНР) З.Шнек.

Більшість виступів делегатів з'їзду торкалася акції "Вісла" 1947, проблем повернень українців на рідні місця та матеріального становища укр. населення. Також було порушено питання політ. і нац. дискримінації українців у Польщі. З'їзд прийняв 3 рішення: опублікувати виступи (вітальний й прикінцевий) В.Яросинського в польс. ("Trybuna Ludu") і укр. пресі; заборонити вживання визначення "акція Вісла" як символ дискримінації українців, і зобов'язав Гол. правління УСКТ запропонувати уряду й партії всі виголошені пропозиції.

На з'їзді був обраний керівний склад УСКТ: Гол. правління (39 осіб) на чолі зі Степаном Макухом, а також ревізійна комісія (5 осіб), керівник – Михайло Москалик. Розпочалася робота зі створення регіональних структур УСКТ. До кінця 1956 постало 8 воєводських правлінь, 63 повітові і 119 кіл, які охоплювали 3 тис. членів, а до кінця 1958 існувало вже 74 повітові правління і 270 кіл, що охоплювали 7 тис. осіб. 15 червня 1956 з'явилося перше число тижневика УСКТ "Наше слово". Із 1957 друкувався щорічник УСКТ "Український календар".

У лютому 1957 Президія Гол. правління УСКТ підготувала доповідну записку для Комісії ЦК ПОРП в нац. справах, в якій вимагала: реабілітації тієї частини укр. населення, котра не співробітничала з Українською повстанською армією; створення центр. партійно-урядової комісії, яка б у співпраці із представниками УСКТ опрацювала план повернень укр. населення на давні місця проживання, а також представила пропозиції стосовно анулювання декрету 1949; заборонити самовільні й безправні розбори вільних будинків, про які клопотали українці; надати права власності особам, що не отримали жодного еквіваленту за одібране майно; дозволити повернення вільних об'єктів колиш. власникам; надати матеріальну допомогу на буд-во й надати вільну землю з держ. фонду землі тим українцям, котрі повернулися або висловили бажання повернутися; перенесення пед. ліцею для укр. молоді з Бартошиц до Пшемисля; створення середніх шкіл з інтернатами в Пшемислі, Легніці і Кошалині; створення укр. театру; організації під час канікул екскурсій до СРСР для укр. молоді; видання суспільно-літ. місячника з додатком для дітей і молоді; надання можливості проводити реліг. служби за греко-катол. обрядом; проведення роз'яснювальної роботи серед польс. й укр. населення для результативної боротьби з польс. і укр. націоналізмом; репрезентувати діяльність укр. громади в "Trybuna Ludu" та ін. центр. газетах; швидко реагувати на факти дискримінації укр. населення в Польщі.

Влада не забажала реалізувати більшість вимог українців і від часу існування УСКТ обмежувала її діяльність. МВС ПНР встановило нагляд за т-вом, серед кер-ва влада воліла бачити членів ПОРП. Після жовтня 1956 окреслилося прагнення варшавських керівників відмовитися від поступок укр. людності (вірогідно, пов'язане це з тим, що тогочасний лідер ПОРП В.Гомулка 1947 очолював мін-во повернутих земель (Ministerstwo Ziem Odzyskanych), що значною мірою забезпечувало розселення українців на зх. і пн. землях Польщі в перебігу акції "Вісла" і впливало на вироблення політики щодо них). 1958 польс. влада перейшла в контрнаступ – із посади голови УСКТ звільнили С.Макуха (офіційно – "за станом здоров'я", насправді – за занадто самостійне кер-во орг-цією); з урядництв усунуто ін. діяльних членів УСКТ – С.Сосну (МВС), у Вроцлаві – В.Шоста (освіта) й М.Трухана (прокуратура).

Із часом діяльність УСКТ була зведена до культурно-освіт. роботи. Діяли аматорські колективи: чол. хор "Журавлі", ансамбль пісні і танцю "Ослав'яни". Виходили радіопрограми укр. мовою (Жешув, Люблін, Ольштин, Кошалін, Щецін). Створено кілька укр. шкіл (Білий Бор і ліцей у Легніці) й пункти навчання укр. мови.

З метою асиміляції українців у 1960-х рр. розвиток УСКТ влада загальмувала. Було зменшено кількість шкіл і пунктів навчання укр. мови, обмежено й культ. діяльність. Непокірних діячів ув'язнювали, звільняли з роботи, а саме т-во перманентно перебувало під наглядом польс. спецслужб.

У 1980-х рр., на хвилі демократ. змін у Польщі, зросла сусп. активність укр. нац. меншини, почали створюватися нові орг-ції, налагодилися зв'язки з польс. опозицією. Укр. меншина сподівалася на розуміння своїх потреб польс. спільнотою: ліквідаціі наслідків акції "Вісла" 1947, надання права на свого представника в парламенті, постійної підтримки з боку польс. д-ви, сприяння при створенні укр. установ к-ри та розвитку укр. шкільництва, більшої уваги до охорони пам'яток укр. матеріальної і духовної к-ри, підтримки видавничого процесу тощо. У лютому 1990 УСКТ було перетворене на ОУП. Вищі органи управління ОУП – Гол. управа та Гол. рада. Орг-ція поділяється на 10 регіональних відділів (кошалінський, слупський, сяноцький, пшемисльський, мазурський, любуський, ельблонзький, лігніцький, ольштинський, щецинський), що згуртовують бл. 7 тис. осіб. Діють понад 100 місц. осередків т-ва та 7 самостійних гуртків (Варшава, Катовіце, Люблін, Вроцлав, Краків, Лодзь, Познань). У різний час очільниками т-ва були – УСКТ: С.Макух, Г.Боярський, М.Королько, К.Лащук, Є.Кохан, М.Вербовий, ОУП: Ю.Рейт, М.Кертичак, П.Тима. Упродовж 1990-х рр. ОУП налагодило контакти з держ. інституціями України й Польщі, громад., неурядовими орг-ціями, низкою укр. т-в у Польщі. Сьогодні під егідою ОУП згуртовані такі т-ва українців у Польщі: Союз незалежної укр. молоді (створений 1989), Союз українок (1990), Союз укр. лікарів (1990), Т-во любителів матеріальної к-ри Холмщини і Підляшшя (1990), т-во "Український народний дім" у Пшемислі (1990), Укр. скаутська орг-ція "Пласт" (1990), Союз укр. підприємців (1991), Т-во ім. Б.Лепкого (1991), Учительське т-во (1991), Клуб правників (1991), Наук. т-во ім. єпископа Григорія Лакоти (1992), Т-во українців – політ. в'язнів сталінської доби (1992) та ін.

ОУП займається всебічною діяльністю в різних сферах життя укр. громади: культ., освіт., громад., політ., економічній. ОУП значну увагу приділяє вирішенню проблем, пов'язаних з істор. минулим українців у Польщі, відновленню місць нац. пам'яті, зокрема військ. цвинтарів Армії Української Народної Республіки, Української Галицької армії, УПА. Гол. управа ОУП не раз зверталася до вищих органів влади Польщі й України, міжнар. інституцій із вимогами ліквідувати правові й матеріальні наслідки акції "Вісла" 1947. За час свого існування ОУП серйозно заявило про себе серед світ. українства (Світ. конгрес українців, Європ. конгрес українців).

Серед реалізованих заходів були й міжнар. проекти, такі як "Лемківська академія", табори скаутської орг-ції "Пласт", концерти церк. музики, фестивалі укр. к-ри, дитячі фестивалі, істор. семінари (напр. "Польща–Україна: Важкі питання"), а також заходи, що показують к-ру українсько-польс. пограниччя. Організовувалися семінари, які пропагували співпрацю польс. і укр. орг-цій, мас-медіа. Із 1990 ОУП є видавцем тижневика "Наше слово" і багатьох ін. книг та часописів, виданих укр. і польс. мовами, як, напр., річника "Український альманах" (раніше – "Український календар"). Об'єднання є співорганізатором телевізійної програми "Теленовини", що виходить на регіональному телебаченні TVP-3; співпрацює з Польс. радіо, яке реалізовує україномовні програми (Кошалін, Ольштин, Вроцлав, Краків). Найбільш значущі культ. заходи укр. спільноти в Польщі: "Фестиваль української культури" в Сопоті, "Молодіжний ярмарок" у Гданську, "На Івана на Купала" в Дубичах Церковних, Фестиваль української культури на Підляшші "Підляська осінь", "Лемківська ватра" в Ждині, "Дні української культури" – Гіжицко, Щецін, "Битівська ватра" в Битові.

Створення УСКТ (ОУП) зробило можливим відновлення укр. шкільництва в Польщі. У сучасній Польщі навчання укр. мови відбувається в 106 школах і пунктах навчання, де вчаться бл. 2700 учнів. Діє 4 загальноосвіт. ліцеї.

Друкований орган ОУП (УСКТ) – газ. "Наше слово", створена за ініціативою відділу пропаганди і агітації ЦК ПОРП, перший номер вийшов 15 червня 1956, першим гол. редактором став Микола Щирба (на той час – працівник ЦК ПОРП). Осн. напрям "Нашого слова" – висвітлення культ. життя українців у Польщі. Щотижневик подавав інформаційні матеріали про УРСР, культ. і літ. події. Незважаючи на утиски цензури, "Наше слово" намагалося впливати на збереження українцями Польщі їхньої нац. тотожності. Від 1990 тижневик видає ОУП, якому також належить видавничий заклад "Tyrsa". "Наше слово" з увагою ставиться до проблем Української греко-католицької та православної церков, стежить за функціонуванням укр. шкільництва в Польщі тощо. Одна зі сторінок тижневика присвячується лемківській проблематиці.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. "Наше слово", 1956, № 1, № 2–3; 1957, № 8
  2. Трухан М. Українці в Польщі після Другої світової війни 1944–1984. Нью-Йорк–Париж–Торонто–Сидней, 1990
  3. Дзюбина С., отець митрат. І стверди діло рук наших: Спогади. Варшава, 1995
  4. Сергійчук В. Трагедія українців Польщі. Тернопіль, 1997
  5. Berdychowska B. Mniejszość ukraińska. В кн.: Mniejszości narodowe w Polsce: Praktyka po 1989 roku. Warszawa, 1998
  6. Drozd R. Polityka władz wobec ludności ukraińskiej w Polsce w latach 1944–1989. Warszawa, 2001
  7. Hałagida I. Ukraińcy na Zachodnich i Północnych Ziemiach Polski 1947–1957. Warszawa, 2003. Український альманах. Варшава, 2006
  8. Середницький А. Початки організаційного життя українців. "Наше слово", 2008, № 11–13.

Посилання:
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
  • КРАКІВ
  • НАЦІОНАЛІЗМ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ (УГА)
  • УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА)
  • ВАРШАВА
  • ВІСЛА, АКЦІЯ 1947

  • Пов'язані терміни:
  • ХОЛМЩИНА
  • ПІДЛЯШШЯ
  • ВАРШАВА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)