ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОБОРОННА ОПЕРАЦІЯ В ПІВНІЧНІЙ БУКОВИНІ ТА БЕССАРАБІЇ 1941

  Бібліографічне посилання: Грицюк В.М., Каркішко А.С. ОБОРОННА ОПЕРАЦІЯ В ПІВНІЧНІЙ БУКОВИНІ ТА БЕССАРАБІЇ 1941 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Oboronna_operatsiia_v_Pivnichnij_Bukovyni_j_Bessarabii_1941 (останній перегляд: 24.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОБОРОННА ОПЕРАЦІЯ В ПІВНІЧНІЙ БУКОВИНІ ТА БЕССАРАБІЇ 1941

ОБОРОННА ОПЕРАЦІЯ В ПІВНІЧНІЙ БУКОВИНІ ТА БЕССАРАБІЇ 1941 – операція військ Південного фронту під час Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941–45, проведена у взаємодії з Чорномор. флотом 2–21 липня 1941 з метою відбити вторгнення німецько-румун. військ.

Для наступу на пд. крилі німецько-рад. фронту командування противника задіяло частину сил групи армій "Південь" (генерал-фельдмаршал К.Рундштедт) у складі нім. 11-ї армії, румунських 4-ї і 3-ї армій (7 нім., 13 румун. д-зій, 9 румун. бригад, у т. ч. 1 танкова, – усього 500 тис. солдатів і офіцерів, 6 тис. гармат і мінометів, 60 танків і 600 бойових літаків). Це угруповання повинно було форсувати р. Прут і просуватися в напрямі Вінниці для з'єднання з німецькими 17-ю армією і 1-ю танк. групою, щоб оточити й знищити осн. сили рад. військ у Правобережній Україні. Наступ планувалося почати в разі сприятливого розвитку подій на ін. напрямках. Створений 25 червня 1941 на базі військ Одес. військ. округу й частини сил Київ. особливого військ. округу Пд. фронт (генерал армії І.Тюленєв) налічував 27 д-зій (у т. ч. 6 танкових і 3 механізовані), 4 укріплені райони, 5 авіац. д-зій та мав завдання силами Дев'ятої армії (генерал-полковник Я.Черевиченко) і Вісімнадцятої армії (генерал-лейтенант А.Смирнов) обороняти 700-кілометрову ділянку держ. кордону з Румунією від Ліпкан до гирла Дунаю. Йому підпорядковувалася Дунайська військова флотилія (контр-адмірал М.Абрамов). Кордон охороняли 6 прикордоних загонів Українського (генерал-майор В.Хоменко) і Молдавського (генерал-майор О.Нікольський) прикордонних округів. Співвідношення сил сторін у людях, артилерії й мінометах було приблизно рівним. У танках (743 одиниці) Пд. фронт мав абсолютну перевагу, а в літаках – більш як у 2 рази.

З початком війни румун. війська вели розвідку й намагалися обмеженими силами захопити плацдарми на лівому березі р. Прут, у смузі рад. 9-ї армії. Невеликий плацдарм їм удалося захопити в районі Скулян. З ранку 2 липня противник перейшов у наступ гол. силами, прорвав оборону рад. військ на бєльцькому і кам'янець-подільському напрямках і до кінця дня просунувся на 8–10 км. У зв'язку з відходом військ Південно-Західного фронту на рубіж укріплених районів старого держ. кордону й загрозою, що створилася, Пд. фронтові Ставка Гол. Командування дозволила відвести 18-ту армію на рубіж pічок Збруч і Дністер на одну лінію з Дванадцятою армією Пд.-Зх. фронту. Праве крило фронту було посилене 18-м механізованим корпусом 9-ї армії. Командувач 9-ї армії вирішив ліквідувати прорив противника на бєльцькому напрямку ударом 2-го механізованого корпусу і 74-ї стрілец. д-зії. Зосередження з'єднань у вихідних районах затяглося, у результаті противник просунувся 3 липня ще на 30 км. Контрудар, що почався 4 липня, не досяг поставленої мети. Наступного дня командування Пд. фронту, переоцінивши сили противника, вирішило відвести 18-ту армію і 9-ту армію за Дністер на позиції укріплених районів. 6 липня війська почали відхід, однак Ставка Гол. Командування не затвердила це рішення. 7 липня вона наказала відкинути противника за Прут і втримувати Бессарабію, щоб використати її територію як плацдарм для наступу в Румунію. Було наказано передати Пд.-Зх. фронту 1 стрілецький і 2 механізованих корпуси, а також 2 стрілец. д-зії й 1 протитанк. бригаду, що послабило можливості Пд. фронту у виконанні поставленого завдання.

Скориставшись відходом військ рад. 9-ї армії, німецько-румун. війська прорвалися в смузі рад. 48-го стрілец. корпусу і до кінця 6 липня захопили Бєльці, а наступного дня в стику між радянськими 9-ю та 18-ю арміями противник вийшов до Могилева-Подільського. Побоюючись його наступу уздовж Дністра в тил рад. військ, командувач 9-ї армії розгорнув механізований корпус для оборони фронтом на пн. сх., а для ліквідації вклинення противника в районі Бєльць вирішив залучити 2-й кавалерійс. корпус. Наступ 2-го кавалерійс. корпусу почався 8 липня за підтримки 48-го і 35-го стрілецьких корпусів. Контрудар військ 9-ї армії тривав до 10 липня. У результаті цього наступ нім. 11-ї армії і румун. 4-ї армії було зупинено. Командуючий групою армій "Південь" наказав направити нім. 54-й армійський корпус на допомогу румун. 4-й армії, яка не могла захопити Кишинів. Нім. 11-та армія мала відновити наступ не раніше 16 липня. Становище на Пд. фронті тимчасово стабілізувалося. 18-та армія відійшла на рубіж Ямпільського укріпленого району. 9-та армія закріпилася в 40–50 км західніше Дністра, з'єднання її 2-го ешелону зайняли оборону в Рибницькому укріпленому районі на сх. березі Дністра. Примор. група військ, створена 6 липня, утримувала позиції вздовж кордону по Пруту й Дунаю. Разом з Дунайською військ. флотилією вона висадила десанти на румун. п-ів Сатул-Ноу й зх. берег Дунаю від Ізмаїла до Чорного моря, локалізувавши дії румун. флоту на Дунаї. Скориставшись паузою, командувач рад. 9-ї армії переправив 2-й механізований корпус на сх. берег Дністра, давши йому можливість поповнити запаси пального й боєприпасів. Це також створювало сприятливі умови для відбиття спроб противника вийти в тил армії з району Могилева-Подільського вздовж сх. берега ріки. Гол. сили армії перегруповувалися, вели бої місц. значення для поліпшення становища й закріплювалися на рубежі в 40–50 км від Дністра (48-й стрілец. і 2-й кавалерійс. корпуси).

16 липня противник відновив наступ і до кінця дня опанував Кишиневом, але подальше його просування було зупинене 35-м стрілец. корпусом. На бєльцькому напрямку 17 липня війська 9-ї армії завдали контрудару і протягом дня потіснили противника в смугах 48-го стрілец. і 2-го кавалерійс. корпусів. Готувався до переходу в наступ з ранку 18 липня й 35-й стрілец. корпус на кишинівському напрямку. Однак подальший відхід військ Пд.-Зх. фронту змусив Ставку Верховного Головнокомандування ухвалити рішення про залишення Бессарабії. Ранком 18 липня 9-та армія і Примор. група військ одержали наказ відійти до 21 липня на сх. берег Дністра. Відхід і переправа через Дністер пройшли організовано. Війська Пд. фронту відійшли на 100–200 км, за територію Пн. Буковини й Бессарабії. У складі фронту, який діяв у смузі бл. 500 км, залишилося всього 16 д-зій. Його ослаблення стало наслідком не стільки бойових втрат, скільки передачі значної частини військ до складу Пд.-Зх. фронту. Втрати рад. сторони в операції: безповоротні – 8519 осіб, санітарні – 9374 особи, середньодобові – 688 осіб.

Хід оборонних дій на Пд. фронті багато в чому визначався розвитком подій на Пд.-Зх. фронті, у смузі якого наступали гол. сили нім. групи армій "Південь". Бойові дії Пд. фронту підтвердили, що його створення було необхідністю, але проведене із запізненням. Лише пасивні дії противника на радянсько-румун. кордоні дали можливість вирішити це завдання в цілому успішно. Не зовсім вдалим стало утворення нового фронтового управління на базі Моск. військ. округу, командування і штаб якого із прибуттям у район оперативного призначення не володіли обстановкою, що, у цілому, негативно позначилося на діях фронту в перші дні війни. Невисока ефективність дій військ Пд. фронту значною мірою була викликана недостовірними даними розвідки щодо визначення складу, чисельності, угруповання військ противника та планів їх дій. Неправильна оцінка його сил не дала змоги ухвалювати адекватні рішення на створення стійкої оборони й розгром угруповання агресора в ході ведення оборонної операції. Разом з тим прагнення командувача військ Пд. фронту відвести війська із Пруту на рубіж укріплених районів по Дністру значно підсилювало оборонні можливості рад. військ. Кожне вклинення противника командувачі (командири) намагалися ліквідувати шляхом проведення контрударів і контратак, маневруючи силами й засобами як уздовж фронту, так і з глибини. Усе це дало можливість військам Пд. фронту уникнути охоплення й оточення, що планувалося противником. Командувачам і їхнім штабам удалося зберегти надійне управління підлеглими військами як при створенні контрударних угруповань, так і при відході та зайнятті нових рубежів.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Сборник боевых документов Великой Отечественной войны, вып. 36 (22 июня – 11 июля 1941 года). М., 1958; Те саме, вып. 38 (11–22 июля 1941 года). М., 1959; Сборник документов Верховного главнокомандования за период Великой Отечественной войны, вып. 1 (июнь–декабрь 1941 года). М., 1968.
  2. Стратегический очерк Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. М., 1961
  3. Грецов М.Д. На юго-западном направлении. М., 1965
  4. Жуков Г.К. Спогади і роздуми. К., 1985
  5. Одесский Краснознаменный. Кишинев, 1985
  6. Штеменко С.М. Генеральний штаб у роки війни. К., 1987
  7. Гуров А.А. Боевые действия советских войск на юго-западном направлении в начальном периоде войны. "ВИЖ", 1988, № 8
  8. Киселев В.Н., Раманичев Н.М. Последствия оценок (действия войск Южного фронта в начальном периоде Великой отечественной войны). Там само, 1989, № 7
  9. 1941 год – уроки и выводы. М., 1992
  10. Великая Отечественная война, 1941–1945: Военно-исторические очерки, кн. 1: Суровые испытания. М., 1995
  11. Типпельскирх К. История Второй мировой войны. М., 1995
  12. Гуркин В.В. Людские потери Советских Вооруженных сил в 1941–1945 гг.: новые аспекты. "ВИЖ", 1999, № 2
  13. Безсмертя: Книга Пам'яті України 1941–1945. К., 2000.

Посилання:
  • БЕССАРАБІЯ
  • ЧЕРЕВИЧЕНКО ЯКІВ ТИМОФІЙОВИЧ
  • ДЕВ'ЯТА АРМІЯ
  • ДУНАЙСЬКА ВІЙСЬКОВА ФЛОТИЛІЯ
  • ДВАНАДЦЯТА АРМІЯ
  • ІЗМАЇЛ
  • МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • ПІВДЕНЬ, ГРУПА АРМІЙ
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ - 1-Й УКРАЇНСЬКИЙ
  • ПІВДЕННИЙ ФРОНТ (ВЕЛ. ВІТЧИЗН. ВІЙНА)
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • СМИРНОВ АНДРІЙ КИРИЛОВИЧ
  • ТЮЛЕНЄВ ІВАН ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • УКРІПЛЕНИЙ РАЙОН (УР)
  • ВІННИЦЯ
  • ВІСІМНАДЦЯТА АРМІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)