ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОЧАКІВ

  Бібліографічне посилання: Верменич Я.В., Вортман Д.Я., Середа О.Г. ОЧАКІВ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ochakiv_mst (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОЧАКІВ

ОЧАКІВ – місто Миколаївської області, райцентр. Розташов. на правому (пн.) березі Дніпровсько-Бузького лиману. Морський порт. Населення 17,1 тис. осіб (2005).

За припущенням деяких дослідників, на місці О. можна локалізувати укріплення Алектор, про яке згадує філософ Діон Хрисостом (відвідав Ольвію у 99).

Упродовж 2-ї пол. 13 і 14 ст. територія майбутнього міста належала Золотій Орді. Угодою, укладеною бл. 1428 між крим. ханом Хаджи-Гіреєм та вел. кн. литов. Вітовтом, було узаконено перехід чорномор. узбережжя між Дніпром і Дністром у володіння Великого князівства Литовського. Серед фортець, збудованих Вітовтом на цій території, був Дашев – попередник О. (уперше згадується під 1431). У 1492 крим. хан Менглі-Ґерей І на місці Дашева (який на той час припинив існування) заснував фортецю Джан-керман ("Нова фортеця"), яка мала стати опорним пунктом для походів проти ВКЛ.

Від часу заснування Джан-кермана відома його слов'ян. назва Очаків (Очаков, Oczaków), яка походить, можливо, від турец. "оджак" – вогнище.

1525 в О. був остаточно уведений османський гарнізон. 1538 О. був переданий Османській імперії й отримав турец. назву Озі (за тюркською назвою Дніпра). 1570 О. став центром санджаку, а 1599 – центром Очаківсько-Сілістрійського ейялету. Резиденція його губернатора, з огляду на воєнну небезпеку, містилася не в О., а в Сілістрі (нині місто в Болгарії) або ін. місті.

З активізацією укр. козацтва на О. було покладено завдання перешкоджати козац. флотиліям виходити із Дніпровського лиману в Чорне море. Очаківську твердиню не раз розширювали й модернізовували. До розташованої на пагорбі найдавнішої частини – Старої фортеці або цитаделі (Озі-кале; спочатку, можливо, була дерев'яною, після перебудови 1559 стала мурованою) – не пізніше 1627 було прибудовано Серединну фортецю (Орта-паланка) і Нову фортецю, названу на честь її будівничого Гасана-паші (Гасан-паша-паланка, Гасан-паша-і-джедід). За межами укріплень були розташовані передмістя, заселені, за відомостями Евлії Челебі, валахами, молдованами й ногайцями. На низькому мисі, окремо від згаданих трьох фортець, було збудовано Малу фортецю (Кючюк-Гасан-паша), а на протилежному березі Дніпровського лиману – фортецю Кильбурун (Кінбурн). Мала фортеця і Кильбурун тримали під прицілом гармат судна, що проходили лиманом. Для того ж були призначені галери, що стояли на рейді біля Очакова.

Укр. козаки не раз (1523, 1660, 1688, 1692, 1694) нападали на О., палили його передмістя, захоплювали бранців і худобу, громили залогу (якщо її вдавалося заманити в поле). 1556 похід на О. здійснив рос. загін на чолі з М.Ржевським (за участю кн. Д.Вишневецького).

Наприкінці 17 ст. для осман. Пн. Причорномор'я стала реаль-ною загроза рос. експансії, і відтепер О. мав витримати не лише козац. рейди, але й облогу і штурм регулярною армією. Бл. 1707 навколо комплексу Старої, Серединної й Нової фортець було споруджено земляні укріплення бастіонного типу. Під час російсько-турецької війни 1735–1739 рос. війська під командуванням генерал-фельдмаршала Б.-К.Мініха 13 (2) липня 1737 після дводенної облоги штурмом здобули О. і до 1738 його утримували, але за Бєлградським мирним договором 1739 фортеця лишилася за Осман. імперією.

У 1740–50-х та (за участі франц. інженерів) у 1780-х рр. було проведено масштабні реконструкції очаківських укріплень. У 2-й пол. 18 ст. з'явився вал навколо передмість. Описи й плани О. свідчать, що місто мало щільну забудову, мечеті, базари, крамниці. У 18 ст. О. був не лише фортецею, а й значним екон. осередком, який підтримував жваву торгівлю з навколишніми територіями, у т. ч. з Україною.

Під час російсько-турецької війни 1787–1791 рос. війська на чолі з генерал-фельдмаршалом кн. Г.Потьомкіним наприкінці червня 1788 почали облогу О. Осман. кораблі, які прикривали фортецю з моря, зазнали поразки від рос. ескадри й були змушені відійти. Г.Потьомкін розраховував оволодіти О. у спосіб "правильної облоги", але його сподівання не справдилися; із настанням зими зволікати стало неможливо, і 17 (6) грудня 1788 було здійснено успішний штурм. Рос. війська зазнали при цьому великих втрат, а осман. гарнізон і населення міста були знищені майже цілком. За наказом Г.Потьомкіна фортецю й місто зрівняли із землею (вціліли Мала фортеця і розташована в ній мечеть, а також правосл. церква, яку знесли 1808). У мор. боях у лимані та у штурмі фортеці брали участь "вірні козаки" (див. Чорноморське козацьке військо) на чолі з С.Білим, З.Чепігою, А.Головатим.

За Ясським мирним договором 1791 територія, на якій стояв О., перейшла до Російської імперії. 1792 на руїнах О. заклали нове місто, приписане 1795 до Вознесенського намісництва. Із 1797 О. входив до Новоросійської губернії, із 1802 – до Миколаївської губернії, із 1803 – до Херсонської губернії. Від 1803 – заштатне місто. Із 1825 – у складі Одес. пов. Херсон. губ.

Під час Кримської війни 1853–1856 англо-франц. флот двічі бомбардував О.

Із буд-вом Одеси О. втратив значення торг. порту й перетворився на невеличке місто, до пристані якого заходили лише риболовецькі судна. Деяке екон. пожвавлення настало в 1870-ті рр., коли з'явилося кілька пром. підпр-в.

Наприкінці 1870-х – на поч. 1880-х рр. у районі О. спорудили кілька берегових артилер. батарей, у т. ч. Миколаївську бата-рею на штучному о-ві між О. і Кінбурнською косою (із 1921 – о-в Первомайський). У місті з'явився великий гарнізон. Від цього часу і аж до сьогодення військові є помітною частиною населення О. У лютому 1906 в О. проходив суд над П.Шмідтом та ін. учасниками повстання на крейсері "Очаків".

1917–20 влада в місті належала Українській Народній Республіці (листопад 1917 – січень 1918, березень – квітень 1918), більшовикам (січень–березень 1918, березень–серпень 1919), Українській Державі (квітень – листопад 1918), Збройним силам Півдня Росії (серпень 1919 – лютий 1920). У березні–листопаді 1918 О. був під контролем австро-нім. військ, потім – військ Антанти. Рад. гарнізон Очаківської фортеці двічі відбивав спроби кораблів противника ввійти в Дніпровський лиман: влітку 1919 – англо-франц. флоту, влітку 1920 – флоту П.Врангеля.

1920–21 О. входив до складу Одеської губернії, із березня 1921 – Миколаїв. пов. Миколаїв. губ., із 1923 – райцентр Миколаївської округи, із 1932 – Одеської області, із 1937 – Миколаїв. обл.

Під час Другої світової війни 21 серпня 1941 О. був окупований румун. військами і увійшов до Трансністрії. 31 березня 1944 О. визволили війська Третього Українського фронту.

У повоєнний час О. став курортом.

Пам'ятка арх-ри: Свято-Миколаївська церква (колишня мечеть; 17–19 ст.). Численні пам'ятники, у т. ч. О.Суворову (1907), П.Шмідту (1982). Худож. музей ім. Р.Судковського, Військово-історичний музей О.Суворова.

В О. народилися: художник-мариніст Р.Судковський, Є.Бош.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Біляєва С.О. Османський будівельний період у Північному Причорномор'ї (деякі аспекти історико-археологічних досліджень). "Східний світ", 2003, № 1
  2. Єрмолов В.С. Курорт Очаків: Краєзнавчі і курортологічні нариси. К., 2003
  3. Якубова Т.А. Участь українського козацтва в осаді фортеці Очаків (1788 рік). В кн.: Культура і мистецтво у сучасному світі, вип. 5. К., 2004
  4. Її ж. Місто-фортеця Очаків та його стратегічне значення в російсько-українсько-турецькому протистоянні ХVIII ст.: Автореферат дис. … канд. істор. наук. К., 2006
  5. Мельник М.А. История Очаковского Свято-Николаевского военного собора. Web: http://mk.archives.gov.ua/public/melnik/11.php.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АНТАНТА
  • БЄЛГРАДСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1739 Р.
  • БІЛЬШОВИКИ
  • БІЛИЙ САВА
  • БОШ ЄВГЕНІЯ БОГДАНІВНА
  • ЧЕПІГА ЗАХАР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ДІОН ХРИСОСТОМ (40–115)
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ЕВЛІЯ ЧЕЛЕБІ
  • ГАЛЕРА
  • ГОЛОВАТИЙ АНТОН АНДРІЙОВИЧ
  • ХАДЖИ-ҐЕРЕЙ
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КІНБУРН
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • МЕНГЛІ-ҐЕРЕЙ I
  • МІНІХ БУРГАРД-КРІСТОФ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОКРУГА
  • НОВОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ОЧАКІВСЬКО-СІЛІСТРІЙСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ
  • ОДЕСА
  • ОДЕСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ОЛЬВІЯ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПОТЬОМКІН ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1735–1739
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787–1792
  • САНДЖАК
  • ШМІДТ ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • СУВОРОВ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ
  • ТРАНСНІСТРІЯ
  • ТРЕТІЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ О.В.СУВОРОВА В ОЧАКОВІ
  • ВІТОВТ (ВІТАУТАС)
  • ВОЗНЕСЕНСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • ВРАНГЕЛЬ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ
  • ВИШНЕВЕЦЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ЯССЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1792 (1791)
  • ЗБРОЙНІ СИЛИ ПІВДНЯ РОСІЇ (ЗСПР)
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ

  • Пов'язані терміни:
  • АБАЗИН (АБАЗИНЕЦЬ) АНДРІЙ
  • АБДУЛ-ГАМІД І
  • БАРКЛАЙ ДЕ ТОЛЛІ МИХАЙЛО БОГДАНОВИЧ
  • БЕРЕЗАНЬ, ОСТРІВ
  • БЕРЕЗАНСЬКОЇ ФОРТЕЦІ ШТУРМ 1788
  • БІЛГОРОДСЬКА ОРДА
  • БІЛОГОРОДСЬКИЙ ШЛЯХ
  • БІЛИЙ САВА
  • БІЛИЙ СИДІР ГНАТОВИЧ
  • БОШ ЄВГЕНІЯ БОГДАНІВНА
  • БРАНИЦЬКИЙ ФРАНЦИСК-КСАВЕРІЙ
  • БРАЦЛАВСЬКИЙ ПОЛК
  • БУРСАК ФЕДІР ЯКОВИЧ
  • БУЗЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ЧОРНОМОРСЬКА ГРЕБНА ФЛОТИЛІЯ
  • ДАШІВ
  • ДНІПРОВСЬКА (БРЯНСЬКА) ФЛОТИЛІЯ
  • ЄДИСАНСЬКА ОРДА
  • ЕВЛІЯ ЧЕЛЕБІ
  • ГАЛІЛЬ-ПАША
  • ГАНГЕБЛОВ (ГАНГЕБЛІДЗЕ) СЕМЕН ГЕОРГІЙОВИЧ
  • ГАРКУША (МИКОЛАЄНКО) СЕМЕН ІВАНОВИЧ
  • ГУЛИК МОКІЙ СЕМЕНОВИЧ
  • КАДИЛИК
  • КАМ'ЯНСЬКА СІЧ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • ХЕРСОНСЬКІ ЄПАРХІАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
  • КІНБУРН
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1700
  • КОСТЕНЕЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774
  • ЛІНЬ ШАРЛЬ-ЖОЗЕФ ДЕ
  • ЛОБАНОВ-РОСТОВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ЛЯНЦКОРОНСЬКИЙ ПРЕЦЛАВ
  • МАЛИНОВИЙ КЛИН
  • МАСАНДРА
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МАЗЕПИНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ
  • МЕХМЕД ІІ (МАГМЕД II) АЛЬ ФАТИХ
  • МЕНГЛІ-ҐЕРЕЙ I
  • МІНІХ БУРГАРД-КРІСТОФ
  • МИКОЛАЇВ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • НАССАУ-ЗІГЕН ШАРЛЬ-АНРІ-НІКОЛЯ-ОТТО ДЕ
  • ОЧАКІВСЬКО-СІЛІСТРІЙСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ
  • ОДЕСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • ПАЛАНКА
  • ПОТОЦЬКА СОФІЯ КОСТЯНТИНІВНА
  • ПРЕТВИЧ БЕРНАРД
  • ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  • РАБСТВО В УКРАЇНІ
  • РЄПНІН (РЕПНІН) МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • РІБАС ЙОСИФ-ПАСКУАЛЬ-ДОМІНІК-ХОСЕ ДЕ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787–1791
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1686–1700
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1735–1739
  • САНДЖАК
  • СЕМЕН ОЛЕЛЬКОВИЧ
  • ШМІДТ ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • СУХОБОКОВ ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ
  • СУЛЕЙМАН I КАНУНІ
  • СУВОРОВ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ
  • СИНЕЛЬНИКОВ ІВАН МАКСИМОВИЧ
  • ТАРНОВСЬКИЙ ЯН
  • ТЯГИН, МІСЦЕВІСТЬ НА НИЖНЬОМУ ДНІПРІ
  • ТОТТ ФРАНСУА ДЕ
  • ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ О.В.СУВОРОВА В ОЧАКОВІ
  • ВОЙНОВИЧ МАРКО ІВАНОВИЧ
  • ВОЛКОНСЬКИЙ СЕРГІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • ВОЗНЕСЕНСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • ЯНИЧАРИ
  • ЯСИР
  • ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
  • ЖДАХА АМВРОСІЙ АНДРІЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)