ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОДЕСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944

  Бібліографічне посилання: Грицюк В.М., Лисенко О.Є. ОДЕСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Odeska_operatsiia_1944 (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОДЕСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944

ОДЕСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944 – наступальна операція військ Третього Українського фронту (команд. – генерал армії Р.Малиновський) за підтримки сил Чорномор. флоту (команд. – адмірал П.Октябрьський) та у взаємодії з Другим Українським фронтом (команд. – маршал Рад. Союзу І.Конєв) під заг. кер-вом представника Ставки Верховного головнокомандування маршала Рад. Союзу О.Василевського, що проходила з 26 березня до 14 квітня 1944. Одна із завершальних фронтових операцій стратегічного наступу в Правобережній Україні. Мета – розгромити нім. та румун. війська групи армій "А" (з 5 квітня – "Південна Україна") та з рубежу р. Пд. Буг вийти на р. Дністер.

Завдання щодо визволення Одеси 3-му Укр. фронту було визначено директивою Ставки Верховного головнокомандування ще 11 березня. За планом командування 3-го Укр. фронту операція мала розпочатися з 20 березня відразу після Березнегувато-Снігурівської наступальної операції 1944 та виходу рад. військ на рубіж р. Пд. Буг. Однак через опір противника, важкі погодні умови, складності в забезпеченні й відсутність засобів переправи війська 3-го Укр. фронту розпочали операцію 26 березня. Відповідно до стратегічної обстановки Ставка Верховного головнокомандування з 22 березня гол. сили 2-го Укр. фронту спрямувала на пд. для наступу з рубежу Клима–Первомайськ по правому і лівому берегах Дністра для того, щоб з виходом до узбережжя Чорного моря оточити німецькі 8-му армію, 6-ту армію та румун. 3-тю армію й у взаємодії із 3-м Укр. фронтом знищити їх (див. Умансько-Ботошанська наступальна операція 1944). Проте повністю виконати поставлені завдання не вдалося: війська 2-го Укр. фронту в першій декаді квітня були зупинені противником та перейшли до оборони на рубежі Солька–Кристешти–Оргеєв–Дубоссари–Ташлик.

До початку О.н.о. війська 3-го Укр. фронту (П'ята ударна армія, Восьма гвардійська армія, Шоста армія, Двадцять восьма армія, Тридцять сьома армія, Сорок шоста армія, П'ятдесят сьома армія, 23-й танк. корпус, 4-й гвард. механізований корпус та 4-й гвард. кавалерійс. корпус (кінно-механізована група), Сімнадцята повітряна армія) налічували 57 стрілец. д-зій, 1 танк., 1 механізований та 1 кавалерійський корпуси, бл. 528 тис. осіб, 6,4 тис. гармат і мінометів, 415 танків і самохідних артилерійс. установок, 540 літаків. Їм на 170-кілометровій ділянці фронту від Костянтинівки до Дніпровсько-Бузького лиману протистояли 6-та нім. армія і румун. 3-тя армія – 21 д-зія та 8 дивізіонів штурмових гармат, бл. 200 тис. осіб, 2 тис. гармат і мінометів, 160 танків і штурмових гармат, 620 літаків. Перевага рад. військ над противником становила в людях – у 2,6 раза, артилерії – 3,2, по танках – 2,6.

Гол. удар завдавали війська правого крила 3-го Укр. фронту в напрямку Вознесенськ–Березівка–Роздільна–Тирасполь, охоплюючи Одесу з півночі. Другий удар здійснювався в напрямку Миколаїв–Одеса. Розпочалась операція форсуванням р. Пд. Буг силами військ правого крила фронту – 57-ї армії (команд. – генерал-лейтенант М.Гаген), 37-ї армії (команд. – генерал-лейтенант М.Шарохін), 46-ї армії (команд. – генерал-лейтенант В.Глаголєв), 8-ї гвард. армії (команд. – генерал-полк. В.Чуйков); на лівому крилі війська 6-ї армії (команд. – генерал-лейтенант І.Шльомін), 5-ї ударної армії (команд. – генерал-лейтенант В.Цвєтаєв), 28-ї армії (команд. – генерал-лейтенант О.Гречкін) вели бої за Миколаїв. Після того, як позначився успіх у смугах 37-ї та 57-ї армій, з 29 березня в дію були введені рухомі сили фронту – кінно-механізована група (команд. – генерал-лейтенант І.Плієв) та 23-й танк. корпус (команд. – генерал-майор О.Ахманов). У той же час наступ військ 2-го Укр. фронту в напрямках Ясс і Кишинева створював загрозу оточення групи армій "А", що діяла в межиріччі Дністра і Пд. Бугу, тому 28 березня розпочалося термінове відведення нім. 6-ї армії і румун. 3-ї армії з рубежів на р. Пд. Буг до р. Дністер.

Розвиваючи наступ, війська 3-го Укр. фронту 31 березня оволоділи м. Березівка, а 4 квітня – ст. Роздільна, 5 квітня зайняли Кучурган і Страсбург, вороже угруповання було розсічене на 2 частини. Кінно-механізованій групі було поставлене завдання 9 квітня відрізати шляхи відступу противника на Овідіополь, а 8-й, 6-й і 5-й ударній арміям – оточити й знищити противника в районі Одеси. Проте через затримку кінно-механізованої групи частині військ 72-го та 44-го армійських корпусів противника вдалося уникнути оточення і відійти за Дністер. Рад. війська 10 квітня звільнили Одесу та до 14 квітня вийшли на р. Дністер і з ходу захопили кілька плацдармів на протилежному березі, з яких літом 1944 почався наступ на Кишинів (Яссько-Кишинівська наступальна операція 1944).

За 17 днів О.н.о. війська 3-го Укр. фронту за складних погодних умов подолали більш як 160 км, звільнили Миколаївську область та Одеську область. Сили Чорномор. флоту отримали можливість базуватися в Одесі, Миколаєві, Очакові.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Операции Советских Вооруженных сил в Великой Отечественной войне, 1941–1945, т. 3. М., 1958
  2. Стратегический очерк Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. М., 1961
  3. Сборник документов Верховного главнокомандования за период Великой Отечественной войны, вып. 4 (январь 1944 – август 1945 года). М., 1968
  4. История Второй мировой войны 1939–1945, т. 8. М., 1977
  5. Василевский А.М. Дело всей жизни. М., 1978
  6. Одесский Краснознаменный. Кишинев, 1985
  7. Безсмертя: Книга Пам'яті України 1941–1945. К., 2000
  8. Безродний Є.Ф. Одеська наступальна операція 1944 року. В кн.: Україна в полум'ї війни: 1941–1945. К., 2005.

Посилання:
  • БЕРЕЗНЕГУВАТО-СНІГІРІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944 Р.
  • ЧУЙКОВ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
  • ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА АРМІЯ
  • КОНЄВ ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МАЛИНОВСЬКИЙ РОДІОН ЯКОВИЧ
  • МИКОЛАЇВ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ОЧАКІВ
  • ОДЕСА
  • ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ОКТЯБРСЬКИЙ ПИЛИП СЕРГІЙОВИЧ
  • ОВІДІОПОЛЬ
  • ПЕРВОМАЙСЬК
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • ТРЕТІЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • УМАНСЬКО-БОТОШАНСЬКА ОПЕРАЦІЯ (1944)
  • ВАСИЛЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • ВОСЬМА ГВАРДІЙСЬКА АРМІЯ
  • ВОЗНЕСЕНСЬК
  • ЯССЬКО-КИШИНІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944

  • Пов'язані терміни:
  • БЕРЕЗНЕГУВАТО-СНІГІРІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944 Р.
  • МАЛИНОВСЬКИЙ РОДІОН ЯКОВИЧ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕСАНТ 1944
  • ОДЕСА
  • ТРЕТІЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • УМАНСЬКО-БОТОШАНСЬКА ОПЕРАЦІЯ (1944)
  • ВОСЬМА ГВАРДІЙСЬКА АРМІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)