ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОДЕСЬКЕ БОЛГАРСЬКЕ НАСТОЯТЕЛЬСТВО

  Бібліографічне посилання: Павленко В.В. ОДЕСЬКЕ БОЛГАРСЬКЕ НАСТОЯТЕЛЬСТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Odeske_bolharske (останній перегляд: 21.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОДЕСЬКЕ БОЛГАРСЬКЕ НАСТОЯТЕЛЬСТВО

ОДЕСЬКЕ БОЛГАРСЬКЕ НАСТОЯТЕЛЬСТВО (Одеското българско настоятелство) – орг-ція болгар, які переселилися на пд. Російської імперії, рятуючись від осман. ярма. О.б.н. засноване 1854 відомим болг. освітянином Миколою Палаузовим, проіснувало до 1917. Його гол. метою була підтримка культурно-освіт. справи в Болгарії. Осн. кошти надходили від пожертвувань. На поч. 1880-х рр. мало капітал в 300 тис. рублів. Найактивнішу діяльність розгорнуло в 1850– 70-ті рр., допомагаючи матеріально національно-визвол. боротьбі болг. народу. Надсилало в Болгарію книги для болг. шкіл і правосл. монастирів, субсидіювало навчання болг. молоді в Рос. імперії, переважно в Новорос. ун-ті, болг. уч-щах у Комраті і Преславі, південнослов'ян. пансіоні в Миколаєві.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Генчев Н. Одеското настоятелство (1854–1860). "Годишник на Софийския университет: Философско-исторически факултет, серия история", 1970, № 3, т. 40
  2. Забунов И.Д. Болгары юга России и национальное болгарское возрождение в 50–70-х гг. ХIХ в. Кишинев, 1981
  3. Хаджиниколова Е. Българските преселници в южните области на Русия: 1856–1877. София, 1987.

Посилання:
  • МИКОЛАЇВ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУБЛЬ

  • Пов'язані терміни:
  • ОДЕСА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)