ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ

  Бібліографічне посилання: Хмарський В.М. ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Odeske_tovarystvo (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ

ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ – перше на пд. України наук. т-во, що займалося вивченням історії та охороною пам'яток майже на всьому європ. пд. Російської імперії; діяло з 1839 по 1922. Виникло за сприятливих соціокульт. умов, які склалися на пд. України в 1-й пол. 19 ст. Разом із тим, виникнення наук. установи відобразило одну з тенденцій розвитку істор. науки в Рос. імперії – процес її інституціоналізації. Засновниками т-ва були: поміщик, аматор історії і статистики М.Кир'яков, попечитель Одес. навч. округу Д.Княжевич, професор Рішельєвського ліцею М.Мурзакевич, письменник-богослов О.Стурдза, керівник канцелярії новорос. і бессарабського генерал-губернатора А.Фабр.

Діяльність т-ва визначалася статутами (перший затверджено 1839), які змінювали, удосконалювали або перезатверджували 1842, 1873, 1896 та 1912. Задекларована в першому статуті мета – "для розповсюдження історичних та археологічних відомостей про Південну Росію, переважно про Новоросійський край і Бессарабію" – та завдання – збирати, описувати і зберігати всі залишки давнини; відшуковувати, вивчати документи і акти стосовно історії зазначеного краю; критично досліджувати свідчення давніх письменників про цей край; збирати достовірні відомості про теперішній стан географії і статистики; публікувати результати своїх досліджень – майже не змінилися за весь час існування т-ва. Згодом до території, що підлягала дослідженням т-ва, увійшло сх. чорноморського узбережжя.

Першим і єдиним почесним президентом т-ва був новорос. і бессарабський генерал-губернатор М.Воронцов (1839–56), який сприяв його заснуванню і розгортанню діяльності. Після смерті першого президента Д.Княжевича (1844) цю посаду було зайнято 1856 і на ній перебували лише високі посадовці, які відігравали роль опікунів. 1873 т-во здобуло статус імператорського. Ключовою постаттю відтоді стала особа віце-президента, яку посідали – О.Стурдза (1839–43), С.Сафонов (1843–44), О.Негрі (1844–54), М.Пирогов (1857–58), архієпископ Димитрій (Муретов; 1858–75), М.Мурзакевич (1875–83), В.Юргевич (1883–98), О.Бертьє-Делагард (1898–1920). Секретарями були М.Мурзакевич (1839–75), В.Юргевич (1875–83), Ф.Леонтович (1883–84), В.Яковлев (1884–95), О.Павловський (1895–99, 1905–09), О.Маркевич (1899–1903), І.Линниченко (1903–05), М.Попруженко (1909–19), А.Флоровський (від 1919; крім першого, усі – професори Новорос. ун-ту).

Керівникам т-ва, серед яких були відомі у своїх галузях науковці, удавалося залучити до діяльності як знаних учених із багатьох вітчизн. і європ. наук. центрів зі всіх галузей істор. науки, так і місц. науковців, що могли в ньому реалізувати свій творчий потенціал. Серед них: В.Антонович, П.Бичков, О.Васильчиков, М.Веселовський, В.Григорович, В.Істрін, А.Скальковський, В.Смирнов, В.Тізенгаузен, Ф.Успенський, Е.Штерн, Є.Щепкін та ін. Членами т-ва були також Є.Барсов, П.Бартенєв, О.Бодянський, О.Вікторов, Р.Віппер, М.Владимирський-Буданов, В.Ганка, М.Грабовський, М.Грушевський, І.Каманін, М.Каченовський, П.Кеппен, Н.Кондаков, В.Кордт, Ю.Кулаковський, В.Ламанський, Ф.Лебединцев, М.Максимович, Л.Нідерле, М.Погодін, М.Семевський, І.Срезневський, А.Титов, Н.Устрялов, В.Хвойка, П.-Й.Шафарик, В.Ягич, М.Язиков та ін. На 1 січня 1913 т-во складалося з 19-ти почесних і 145-ти дійсних членів та 61-го кореспондента. За роки існування до його діяльності були причетні бл. 700 осіб, серед яких понад 550 були дійсними членами.

На початку своєї діяльності та в останні десятиліття існування т-во було більше зосереджене на вивченні речових джерел. Провадило археол. розкопки античних Пантікапея, Тіри, Херсонеса Таврійського, Ольвії, на о-вах Зміїний та Березань. Досліджувало й опікувалося крим. курганами, у т. ч. Золотим курганом, Царським курганом і Мелек-Чесменським курганом, середньовічними Херсонеським монастирем, Ескі-Кримською мечеттю, Білгород-Дністровською фортецею, Судацькою, Феодосійською, Балаклавською фортецями. Створило Одеський музей (1840) та відало Феодосійським музеєм (1858). Водночас розгорнуло активну діяльність із вивчення писемних та ін. джерел, що зберігалися як у Новоросійському краї і Бессарабії, так і поза їх межами, з метою дослідження місц. історії. Пошукова робота велась як в архівах скасованих установ (фортець св. Димитрія Ростовського, св. Єлизавети), так і в діючих відомчих установах Херсонської губернії, Катеринославської губернії, Таврійської губернії та Бессарабії. Поступово в центрі пошуків стали відомчі архіви в Одесі (найбільше – скасованого 1874 управління новорос. і бессарабського генерал-губернатора), а також столичні (особливо – Моск. гол. архів МЗС Рос. імперії). Багато джерел було відібрано в особистих колекціях, серед яких чільне місце посідали б-ки М.Воронцова, зібрання рукописів І.Царського, архів Попових у м-ку Решетилівка та ін.

Знайдений, зібраний і збережений матеріал науково обробляли й оприлюднювали в доповідях (або представленнях) на засіданнях. На 435-ти засіданнях станом на 1914 було зроблено понад 1 тис. наук. доповідей. Наук. доробок опублікований у "Записках Одесского общества истории и древностей", окремих монографіях, описах колекцій і зібрань, каталогах та путівниках, які стали помітним явищем в істор. науці. Було зібрано цінну наук. б-ку (в останні роки існування т-ва налічувала майже 11 тис. книжок, серед яких були й стародруки, понад 1 тис. одиниць картографічних матеріалів). Рукописний фонд зберігається в Ін-ті рукопису НБУВ, а також окремий фонд є і в Держ. архіві Одес. області.

Т-во опублікувало прибл. 350 праць з археології, епіграфіки, нумізматики тощо; понад 450 праць з історії, краєзнавства, істор. географії, архівознавства (прибл. 1/3 з них присвячена боротьбі Рос. імперії за вихід до Чорного моря у 18 ст. та процесу??заселення й госп. освоєння краю), з історії Одеси та Новорос. краю в 19 ст., дотатар. Криму і Кримського ханату, козацтва українського, церк. старожитностей та історії Церкви. Публікувалися некрологи і біографії членів, матеріали щодо внутр. життя установи, рецензії та праці з ін. проблем, зокрема етнографії. Понад 300 праць із доробку т-ва – археогр. публікації.

Досягнення поставленої мети було можливим завдяки ефективному механізмові функціонування, а також цілком задовільним матеріальній базі й фінансовому стану. 1912 прибутки складалися із субсидії від уряду, яку т-во отримувало від часу заснування, а також із щорічних й одноразових членських внесків, сплати за дипломи, пожертвувань, виручки від продажу видань, відсотків від капіталу т-ва та премії Д.Княжевича. Із самого початку т-во було забезпечене приміщенням – від двох кімнат у прибудові побіля Одеської товарної біржі – до власного будинку (1883), в якому тепер знаходиться Одеський археологічний музей (заснований 1920 після націоналізації музею т-ва).

Діяльність т-ва почала завмирати із встановленням в Одесі рад. влади. Кілька спроб – у т. ч. й М.Слабченка – активізувати роботу не дали результатів, і з 1922 воно остаточно припинило роботу. Краєзнавчу традицію його успадкувала Одеська комісія краєзнавства при ВУАН (1923–30), яку очолив С.Дложевський. Згодом наступником археол. традицій Одес. т-ва історії і старожитностей стало засноване 1959 Одеське археологічне товариство, яке в продовження його "Записок..." видало 2 томи "Записок Одесского археологического общества" (1960, 1967) і надало їм паралельної нумерації – № 1–2 (№ 34–35).

Видання: Записки Одесского общества истории и древностей, т. 1–33. Одесса, 1844–1919.

Покажчик: Указатель статей, помещенных в I–XXX томах "Записок Императорского Одесского общества истории и древностей". Одесса, 1914.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Брун Ф. Одесское общество истории и древностей, его записки и археологические собрания. Одесса, 1870
  2. Марков А. Императорское Одесское общество истории и древностей. "Вестник археологии и истории, издаваемый Археологическим институтом", 1888, вып. 7
  3. Юргевич В. Исторический очерк пятидесятилетия Императорского Одесского общества истории и древностей, 1839–1889. Одесса, 1889
  4. Попруженко М.Г. Императорское Одесское общество истории и древностей (по поводу 75-летия его существования). "Исторический вестник", 1914, № 11
  5. Б.В. [ Варнеке ] Императорское Одесское общество истории и древностей (1839–1914). "Журнал Министерства народного просвещения", 1914, № 12
  6. Лисоченко І.Д. Архів Одеського товариства історії та старожитностей. В кн.: Збірник оглядів фондів відділу рукописів. К., 1962
  7. 150 лет Одесскому обществу истории и древностей: 1839–1989: Тезисы докладов юбилейной конференции 27–28 октября 1989 г. г. Одесса. Одесса, 1989
  8. Сальцова О.А. Пам'яткознавча діяльність Одеського товариства історії та старожитностей. В кн.: Праці центру пам'яткознавства, вип. 2. К., 1993
  9. Непомнящий А.А. З історії Одеського товариства історії та старожитностей. "Архівіст: Вісник Спілки архівістів України", 1999, № 1 (4)
  10. Симоненко І. Пам'яткоохоронна діяльність Одеського товариства історії та старожитностей. "Вісник Українського товариства охорони пам'яток історії та культури", 1999, № 2
  11. Хмарський В.М. Археографічна діяльність Одеського товариства історії і старожитностей. Одеса, 2002
  12. Шалашна Н. Діяльність Одеського товариства історії та старожитностей у галузі вивчення і збереження книжкових пам'яток (перша половина ХIХ ст.). "Схід", 2006, № 5
  13. Її ж. Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині ХIХ ст. "Бібліотечний вісник", 2007, № 5.

Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • БЕРЕЗАНЬ, МІСТО
  • БЕРТЬЄ-ДЕЛАГАРД ОЛЕКСАНДР ЛЬВОВИЧ
  • БЕССАРАБІЯ
  • БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • БОДЯНСЬКИЙ ОСИП МАКСИМОВИЧ
  • ГАНКА ВАЦЛАВ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ГРИГОРОВИЧ ВІКТОР ІВАНОВИЧ
  • КАЧЕНОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ТРОХИМОВИЧ
  • КАМАНІН ІВАН МИХАЙЛОВИЧ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КЕППЕН ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, АНТИЧНЕ І ВІЗАНТ. МІСТО В КРИМУ
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХВОЙКА ВІКЕНТІЙ ВЯЧЕСЛАВОВИЧ
  • КНЯЖЕВИЧ ДМИТРО МАКСИМОВИЧ
  • КОНДАКОВ НИКОДИМ ПАВЛОВИЧ
  • КОРДТ ВЕНІАМІН
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КУЛАКОВСЬКИЙ ЮЛІАН АНДРІЙОВИЧ
  • КУРГАН, НАДМОГИЛЬНИЙ ПАГОРБ
  • ЛАМАНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
  • ЛЕБЕДИНЦЕВ ФЕОФАН (ТЕОФАН) ГАВРИЛОВИЧ
  • ЛЕОНТОВИЧ ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • ЛИННИЧЕНКО ІВАН АНДРІЙОВИЧ
  • МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МАРКЕВИЧ ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ
  • МЕЛЕК-ЧЕСМЕНСЬКИЙ КУРГАН
  • МУРЗАКЕВИЧ МИКОЛА НИКИФОРОВИЧ
  • НІДЕРЛЕ ЛЮБОР
  • НОВОРОСІЙСЬКИЙ КРАЙ, НОВОРОСІЯ
  • ОДЕСА
  • ОДЕСЬКА КОМІСІЯ КРАЄЗНАВСТВА ПРИ ВУАН
  • ОДЕСЬКА ТОВАРНА БІРЖА
  • ОДЕСЬКЕ АРХЕОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ОДЕСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ
  • ОЛЬВІЯ
  • ПАНТІКАПЕЙ
  • ПОГОДІН МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ПОПРУЖЕНКО МИХАЙЛО ГЕОРГІЙОВИЧ
  • ПИРОГОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • РЕШЕТИЛІВКА
  • РІШЕЛЬЄВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ЩЕПКІН ЄВГЕН МИКОЛАЙОВИЧ
  • ШАФАРИК ПАВЕЛ-ЙОЗЕФ
  • ШТЕРН ЕРНСТ ФОН
  • СКАЛЬКОВСЬКИЙ АПОЛЛОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • СЛАБЧЕНКО МИХАЙЛО ЄЛИСЕЙОВИЧ
  • СМИРНОВ В
  • СРЕЗНЕВСЬКИЙ ІЗМАЇЛ ІВАНОВИЧ
  • СТАРОДРУКИ
  • СТУРДЗА ОЛЕКСАНДР СКАРЛАТОВИЧ
  • ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ТІРА
  • ЦАРСЬКИЙ КУРГАН
  • УСПЕНСЬКИЙ ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • ВАСИЛЬЧИКОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ВЕСЕЛОВСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ВІППЕР РОБЕРТ
  • ВЛАДИМИРСЬКИЙ-БУДАНОВ МИХАЙЛО ФЛЕГОНТОВИЧ
  • ВОРОНЦОВ МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ
  • ЯГИЧ ВАТРОСЛАВ
  • ЗАПИСКИ ОДЕССКОГО АРХЕОЛОГИЧЕСКОГО ОБЩЕСТВА
  • ЗАПИСКИ ОДЕССКОГО ОБЩЕСТВА ИСТОРИИ И ДРЕВНОСТЕЙ
  • ЗОЛОТИЙ КУРГАН

  • Пов'язані терміни:
  • АРКАС ЗАХАРІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • АШИК АНТОН БАЛТАЗАРОВИЧ
  • БЕРТЬЄ-ДЕЛАГАРД ОЛЕКСАНДР ЛЬВОВИЧ
  • БОЛТЕНКО МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • БОРЗЕНКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
  • ФУНДУКЛЕЙ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ГОШКЕВИЧ ВІКТОР ІВАНОВИЧ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
  • ІСТОМІН МИХАЙЛО ПАВЛОВИЧ
  • ІСТОРИЧНІ НАУКОВІ ТОВАРИСТВА
  • КАМІНСЬКИЙ ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • КАМ'ЯНСЬКА СІЧ
  • КАНАЛЕ МІКЕЛЕ ДЖУЗЕППЕ
  • КАРАДЖИЧ ВУК СТЕФАНОВИЧ
  • КАРАЇМИ
  • КЕППЕН ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • ХАНЕНКИ БОГДАН І ВАРВАРА
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ
  • КНЯЖЕВИЧ ДМИТРО МАКСИМОВИЧ
  • КОГЕЛНІЧАНУ МІГАЙ
  • КОНДАКОВ НИКОДИМ ПАВЛОВИЧ
  • КОРОЛЕНКО ПРОКІП ПЕТРОВИЧ
  • КРАШЕВСЬКИЙ (KRASZEWSKI) ЮЗЕФ-ІГНАЦИ
  • КУЛАКОВСЬКИЙ ЮЛІАН АНДРІЙОВИЧ
  • КИЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ'ЯТНИКІВ СТАРОВИНИ ТА МИСТЕЦТВА
  • КИР'ЯКОВИ
  • ЛАЗАРЄВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ЛЕБЕДИНЦЕВ ФЕОФАН (ТЕОФАН) ГАВРИЛОВИЧ
  • ЛЕБЕДИНЦЕВ ПЕТРО ГАВРИЛОВИЧ
  • МАРАЗЛІ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • МАРКЕВИЧ АРСЕНІЙ ІВАНОВИЧ
  • МАРКЕВИЧ ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ
  • МУРЗАКЕВИЧ МИКОЛА НИКИФОРОВИЧ
  • МУЗЕЙ ОДЕСЬКОГО ТОВАРИСТВА ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • МИШЕЦЬКИЙ СЕМЕН ІВАНОВИЧ
  • НАВЧАЛЬНІ ОКРУГИ
  • ОДЕСА
  • ОДЕСЬКЕ АРХЕОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ОДЕСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ
  • ОДЕСЬКИЙ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • ПЕТРУШЕВИЧ АНТІН СТЕПАНОВИЧ
  • ПІВДЕННА УКРАЇНА
  • ПОЛЬ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
  • РОЗАНОВ ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ
  • ЩЕПКІН ЄВГЕН МИКОЛАЙОВИЧ
  • СЕРАФІМОВ СЕРАФИМ АНТОНІЙОВИЧ
  • СЕРЕДНІ ВІКИ ПЕРІОД
  • ШТЕРН ЕРНСТ ФОН
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • СОКОЛОВ ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ
  • СТУРДЗА ОЛЕКСАНДР СКАРЛАТОВИЧ
  • СУДАЦЬКИЙ ЗАПОВІДНИК
  • ТОВАРИСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПІВДЕННОЇ РОСІЇ
  • УСПЕНСЬКИЙ ПОРФІРІЙ
  • ЗАПИСКИ ОДЕССКОГО АРХЕОЛОГИЧЕСКОГО ОБЩЕСТВА
  • ЗАПИСКИ ОДЕССКОГО ОБЩЕСТВА ИСТОРИИ И ДРЕВНОСТЕЙ
  • ЖДАХА АМВРОСІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • ЗУБРИЦЬКИЙ ДЕНИС ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)