ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОДНОДВІРЦІ

  Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І. ОДНОДВІРЦІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Odnodvirtsi_Pobedonostsev (останній перегляд: 15.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОДНОДВІРЦІ

ОДНОДВІРЦІ – одна з категорій державних селян, яка склалася в Російській імперії в 1-й чв. 18 ст. Вона формувалася з потомків дрібних служилих людей, поселених моск. урядом у 15–17 ст. на пд. оборонних лініях (проходили частково по території майбутніх Курської, Воронезької, Харків. та Полтав. губерній) для захисту від нападів крим. і ногайських татар. Спочатку "однодвірцями" називалися лише діти боярські, які жили одним двором (звідси походить їхня назва), а з 1719 – усі служилі люди. О. займали проміжне становище між дворянами та селянами. З 1719 вони сплачували подушне, з 1723 – грошовий оброк. До поч. 1780-х рр., коли відбулася повна заміна різних військ. формувань регулярними військами, створювали зі свого складу і утримували ландміліцейські полки на Українській лінії (Первое полное собрание сочинений "Полное собрание законов Российской империи", 1798, т. 25, № 18676). О. володіли землями 2-х типів: до першого належали помісні ділянки, надані предкам за службу, зайняті в дикому степу та куплені громадою; до другого – землі, куплені особисто або пожалувані у вотчину. Землю першого типу можна було продавати лише О. Кількість О. у Рос. імперії 1736 становила бл. 536 тис., 1837–38 – більше 1 млн. В Україні 1833 численна група О. збереглася в Слобідсько-Українській губернії (28 878) та Полтавській губернії (5351). 1831 до О. було зараховано шляхту зх. губерній, що не змогла довести свого дворянського походження (Второе полное собрание сочинений "Полное собрание законов Российской империи", т. 6, № 4869). У Правобережній Україні таких 1839 налічувалося понад 79 тис. Вони поділялися на осілих, тобто таких, що мали землю, і неосілих. Останніх було переселено на Пд. України. О. володіли кріпаками, які називались однодвірськими селянами. Їх кількість була мізерною. Вони виконували ті ж самі повинності, що їхні власники. 1809 О. було дозволено відпускати селян на волю.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Дружинин Н.М. Государственные крестьяне и реформа П.Д. Киселева, т. 1–2. М.–Л., 1946–58
  2. Лазанская Т.И. Государственные крестьяне Украины в период кризиса феодально-крепостнической системы. К., 1989.

Посилання:
  • ДЕРЖАВНІ СЕЛЯНИ
  • ОБРОК
  • ПОДУШНЕ
  • ПОЛНОЕ СОБРАНИЕ ЗАКОНОВ РОССИЙСКОЙ ИМПЕРИИ
  • ПОЛТАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • СЛОБІДСЬКО-УКРАЇНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • УКРАЇНСЬКА ЛІНІЯ (СИСТЕМА ОБОРОННИХ СПОРУД) (XVII СТ.)
  • ВОТЧИНА

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕРЖАВНІ СЕЛЯНИ
  • ДЕРЖАВНІ ЗЕМЛІ
  • ГЕТЬМАНЩИНА ТА РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ГІРНИЧОЗАВОДСЬКІ СЕЛЯНИ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ЛАНДМІЛІЦІЯ, УКРАЇНСЬКА ЛАНДМІЛІЦІЯ
  • НИЖНЯ РОЗПРАВА 1782-1796
  • ПАЛАТИ ДЕРЖАВНИХ МАЄТНОСТЕЙ
  • ПОЛЯКИ В УКРАЇНІ
  • РЕВІЗЬКІ КАЗКИ
  • ШЕБЕЛИНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1829
  • ВЕРХНЯ РОЗПРАВА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)