ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОДРИНА ДМИТРО АНТОНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Осташко Т.С. ОДРИНА Дмитро Антонович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Odryna_D (останній перегляд: 16.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОДРИНА ДМИТРО АНТОНОВИЧ

ОДРИНА Дмитро Антонович (1892–16.11.1919) – політ. і держ. діяч, лікар за фахом. Н. в с. Телешівці Білоцерківського пов. Київ. губ. в родині малоземельних селян. Навч. на громад. кошт у земській школі, згодом, одержавши стипендію, – у земській фельдшерській школі в Києві, по закінченні якої працював у земських лікарнях. Середню і вищу освіту здобув у Жмеринській чол. г-зії та на мед. ф-ті Київ. ун-ту (1916). Учасник Першої світової війни, командир санітарного потягу. З початком Лютневої революції 1917 організовував укр. санітарні частини на фронті. Зі студентських років брав активну участь в укр. русі, з 1917 – один із провідних діячів Української партії соціалістів-революціонерів, член ЦК УПСР. Делегат Першого Українського військового з'їзду 1917, входив до складу Генерального військового комітету, в якому очолював санітарно-мед. відділ.

Брав участь у Всеукр. з'їзді Союзу земств (червень 1918), підписав меморандум до нім. військ. командування в Україні з критикою діяльності уряду гетьмана П.Скоропадського. Невдовзі як активний член УПСР був заарештований, звільнений з ув'язнення після приходу до влади Директорії Української Народної Республіки. 23 січня 1919 обраний заст. голови Трудового конгресу України від фракції УПСР. Організатор медико-санітарної служби в Армії Української Народної Республіки, брав участь в організації Укр. Червоного Хреста. З 9 червня 1919 – міністр нар. здоров'я і заст. голови уряду УНР. Віддавав багато сил організації шпиталів для хворих на тиф укр. вояків.

Заразився на плямистий тиф і через 2 тижні помер у м. Кам'янець-Подільський, похований на Польських Фільварках у Кам'янці-Подільському.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Д-р Дмитро Одрина. "Лікарський вісник", 1964, ч. 1 (32)
  2. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. К., 2003.

Посилання:
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ КОМІТЕТ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КИЇВ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ З'ЇЗД 1917
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • ТРУДОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНИ
  • УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (УПСР)

  • Пов'язані терміни:
  • РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (РНМ УНР)
  • ТРУДОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)