ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОГІЙ ЯКІВ РОДІОНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Юренко О.П. ОГІЙ Яків Родіонович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ohij_Y (останній перегляд: 16.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОГІЙ ЯКІВ РОДІОНОВИЧ

ОГІЙ Яків Родіонович (21(09). 10.1891–13.07.1937) – один із організаторів укр. повстанського руху проти гетьманату П.Скоропадського, нім. і денікінської окупації. Н. на х. Огіївка Кобеляцького пов. Полтав. губ. в незаможній сел. сім'ї. Освіти не мав. Працював у наймах, вантажником, шевцем. Член Української партії соціалістів-революціонерів з 1917, з 1918 – УПСР (боротьбистів). У липні 1918 закликав селян Кобеляцького пов. до спротиву аграрній та нац. політиці гетьманату і нім. командуванню. Організатор одного з перших в Україні протигетьман. та протинім. повстань (у Попівці Кобеляцького пов.) восени 1918. У контакті з міжпарт. Полтав. підпільним губернським революц. к-том організував партизан. загін. 1919 разом з О.П'ятенком та К.Матяшем створив партизан. бригаду, яка незабаром переросла в з'єднання і мала воювати в складі Червоної армії з військами А.Денікіна, але влилася до військ Української Народної Республіки (у районі Ружина). Спільно із О.Лісовиком та К.Матяшем очолив рейд цього з'єднання по тилах денікінських військ до Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ). У ході рейду були захоплені міста Канів, Хорол, Решетилівка; 2 рази партизани вривалися до Полтави. У грудні 1919 бригада О. звільнила Полтаву, а потім – м. Кременчук. На основі цього з'єднання та ін. повстанських загонів боротьбисти прагнули створити незалежну від більшовиків Укр. Червону армію, а з її допомогою – самостійну Укр. рад. республіку. 1920 О. – голова Кобеляцького повітового виконкому, член КП(б)У. У липні 1920 перейшов до самостійницької Української комуністичної партії. 1921 знову повернувся до КП(б)У. 1922–27 – голова виконкомів Красноградської, Роменської, Полтавської округ. З 1927 – на керівних посадах в с.-г. кооперації УСРР, 1933–35 заст. наркома землеробства УСРР. У серпні 1935 засуджений нібито за зловживання і халатність у конярстві до 5-ти років ув'язнення. 1937 страчений у м. Київ як "активний учасник контрреволюційної терористичної організації правих".

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Майстренко І. Історія мого покоління: Спогади учасника революційних подій в Україні. Едмонтон, 1985
  2. Юренко О.П. Нащадок запорозьких козаків: Огій Я.Р. В кн.: Реабілітовані історією. К.–Полтава, 1992
  3. Його ж. Огій Яків Родіонович. В кн.: Реабілітовані історією. Полтавська область, кн. 5. К.–Полтава, 2007.

Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ДЕНІКІН АНТОН ІВАНОВИЧ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • КАНІВ
  • ХОРОЛ, МІСТО ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛ.
  • КРЕМЕНЧУК
  • КИЇВ
  • ЛІСОВИК ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ
  • МАТЯШ КОСТЬ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ПОЛТАВА
  • РЕШЕТИЛІВКА
  • РУЖИН СМТ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛ.
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ (УКП)
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (УПСР)

  • Пов'язані терміни:
  • ГРУДНИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ
  • МАТЯШ КОСТЬ ОЛЕКСІЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)