ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОЙСТРАХ ДАВИД ФЕДОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Шевчук О.В. ОЙСТРАХ Давид Федорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ojstrakh_D (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОЙСТРАХ ДАВИД ФЕДОРОВИЧ

ОЙСТРАХ Давид Федорович (30 (17).09.1908–24.10.1974) – скрипаль, педагог, диригент. Професор (1939). Нар. арт. СРСР (1953). Н. в м. Одеса. Із 5-ти років навч. гри на скрипці у відомого педагога П.Столярського. Із 1923 по 1926 продовжував із ним навчання в Музично-драм. ін-ті. Тут він пройшов велику школу ансамблевої гри у струнному квартеті, зокрема в альтовій групі студентського симфонічного оркестру (невдовзі – її концертмейстер), і проявив неабиякі здібності соліста-віртуоза. У 15 років О. успішно виконав Концерт ля-мінор Й.-С.Баха, а невдовзі – віртуозні твори Дж.Тартіні й П.Сарасате. Під час гастролей зі студентським симфонічним оркестром по містах Пд. України грав Концерт для скрипки з оркестром П.Чайковського. Одес. період життя митця прикметний пошуком індивідуальної виконавської манери, удосконаленням техніки гри й формуванням репертуарних пріоритетів. Специфіку виконавства цього періоду визначає, насамперед, віртуозна лінія, що реалізується через репертуар із перевагою блискучих віртуозних скрипкових п'єс. Водночас відбувалося збагачення художньо-мистецького досвіду шляхом розширення слухацьких вражень, осягнення виконавської манери тодішніх провідних інструменталістів. О. познайомився із творами сучасних композиторів К.Дебюссі, М.Равеля, К.Шимановського, Б.Бартока, С.Прокоф'єва, слухав виступи видатних музикантів – В.Горовиця, Н.Мільштейна, Ю.Ісерліса, С.Барера, західноєвроп. гастролерів – Й.Сігеті, Ф.Крейслера; розгорнув плідні творчі контакти з тодішньою муз. елітою Одеси, Києва, Ленінграда (нині м. Санкт-Петербург) та ін. 1927 О. виконав у Києві, Одесі Концерт для скрипки з оркестром О.Глазунова, 1928 під кер-вом М.Малька дебютував у Ленінграді Концертом для скрипки з оркестром П.Чайковського на відкритті симфонічного сезону.

1928 розпочався моск. період життя О., насичений багато-гранною творчою діяльністю як скрипаля, педагога й диригента. 1932–34 і з 1942 – соліст, із 1961 – також диригент Моск. філармонії. Одночасно виступав у тріо з Л.Оборіним і С.Кнушевицьким. 1935 разом із Л.Оборіним утворив сонатний ансамбль. 1934 розпочав пед. діяльність у Моск. консерваторії (із 1939 – професор, із 1950 – зав. кафедри). Перемога на міжнар. конкурсах скрипалів відкрила йому шлях до світ. визнання й активізувала інтенсивну гастрольну діяльність. У 1930-ті рр. О. концертував у Прибалтиці, Швеції, Туреччині, у повоєнний період – у Відні, Бухаресті (Румунія), Празі (Чехословаччина; на фестивалі "Празька весна"), у 1950–60-ті рр. – у Бельгії, ФРН, Нім. Демократ. Республіці, Японії, США. Не раз виступав також в Україні, зокрема в Дніпропетровську, Донецьку, Житомирі, Запоріжжі, Києві, Кривому Розі, Луганську, Львові, Одесі, Полтаві, Станіславі (нині м. Івано-Франківськ), Сумах, Харкові, Чернівцях та ін. До репертуару О. ввійшли численні твори композиторів Й.-С.Баха, Л. ван Бетховена, В.-А.Моцарта, Й.Брамса, М.Бруха, Е.Лало, Я.Сибеліуса, Б.Бартока, П.Хіндеміта, К.Шимановського, П.Чайковського, О.Глазунова, М.М'ясковського, С.Прокоф'єва, Д.Шостаковича, А.Хачатуряна та ін. Грі О. були властиві ідеальна чистота інтонування, досконала техніка та високий худож. смак. Сповнені особливого благородства й оптимістичного світобачення інтерпретації митця випромінювали дивовижну природність і пластичність звукового виразу, глибокий одухотворений ліризм та мужній тон висловлення.

О. є автором редакцій скрипкових партій, транскрипцій, сонат, п'єс, каденцій концертів ін. композиторів. Йому належать численні статті, надруковані в періодичних виданнях, а також автобіографічний нарис "Мій шлях". Із 1962 О. виступав також як диригент і виконав симфонічні твори Й.Гайдна, К.-М.Вебера, Л. ван Бетховена, Ф.Шуберта, Й.Брамса, Р.Штрауса, Г.Малера, С.Прокоф'єва, Д.Шостаковича, демонструючи при цьому амплуа маестро яскраво романтичного складу. Як педагог О. виховав плеяду скрипалів світового значення, серед яких В.Климов, І.Ойстрах, Б.Пікайзен, С.Снітковський, Л.Ісакадзе, О.Пархоменко, О.Криса та чимало зарубіжних.

Лауреат Всеукр. конкурсу скрипалів у Харкові (1-ша премія; 1930), Всесоюзного конкурсу музикантів-виконавців (1935), Міжнародного конкурсу скрипалів ім. Г.Венявського у Варшаві (2-га премія; 1935), Міжнар. конкурсу ім. Е.Ізаї в Брюсселі (Бельгія; 1-ша премія; 1937), Держ. премії СРСР (1943), Ленінської премії (1960).

П. у м. Амстердам (Нідер-ланди), похований у Москві.

дата публікації: 2010 р.

Праці:
  1. Воспоминания. Статьи. Интервью. Письма. М., 1978.
Література:
  1. Бронин В. Давид Ойстрах. М., 1954
  2. Давид Ойстрах: Статьи. Автобиографический очерк. М., 1962
  3. Ямпольский И. Давид Ойстрах. М., 1968
  4. Юзефович В.Д. Ойстрах. М., 1978
  5. Швейцер И. Вспоминая Д. Ойстраха. "Музыкальная академия", 1994, № 4.

Посилання:
  • ЧАЙКОВСЬКИЙ ПЕТРО ІЛЛІЧ
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ЧЕРНІВЦІ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ДОНЕЦЬК
  • ГОРОВИЦЬ ВОЛОДИМИР САМІЙЛОВИЧ
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
  • ХАРКІВ
  • КРИСА ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ
  • КРИВИЙ РІГ
  • КИЇВ
  • ЛУГАНСЬК
  • ЛЬВІВ
  • ОДЕСА
  • ПОЛТАВА
  • ПРОКОФ'ЄВ СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СУМИ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ВАРШАВА
  • ВІДЕНЬ
  • ЗАПОРІЖЖЯ
  • ЖИТОМИР

  • Пов'язані терміни:
  • КРИСА ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ОДЕСА
  • РІХТЕР СВЯТОСЛАВ ТЕОФІЛОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)