ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОЛЕКСАНДР І

  Бібліографічне посилання: Шандра В.С. ОЛЕКСАНДР І [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Oleksandr_I (останній перегляд: 17.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОЛЕКСАНДР І

ОЛЕКСАНДР І, Олександр I Павлович, Олександр I Благословенний (12.12.1777–19.11.1825) – імператор Російської імперії з 11 березня 1801. Старший син рос. імп. Павла I і вюртемберзької принцеси Софії-Дорофії-Августи, яка отримала після шлюбу ім'я Марія Федорівна. Вихованням Олександра займалася рос. імп. Катерина II, ізолювавши його від батьків, за пед. методами Ж.-Ж.Руссо й на ідеях його твору "Еміль"; згодом передала виховання генерал-аншефу М.Салтикову. Ботаніку Олександру викладав учений-географ П.-С.Паллас, рос. словесність, історію і філософію – М.Муравйов, фізику – учений нім. походження Г.-В.Крафт, Закон Божий – протоієрей, вихованець Києво-Могилянської академії О.Самборський, франц. і англ. мови – швейцарець Ф.-Ц. де Лагарп, який до звільнення 1795 і після повернення 1801 в Росію наставляв його в дусі гуманізму, змушував сумніватися в правомірності необмеженого самодержавства та навчав керувати д-вою на основі незмінних держ. законів. Через спілкування з Ф.-Ц. де Лагарпом Олександр знав ситуацію в Європі, нові політ. і філос. теорії. Одружився 1793 з баден-баденською принцесою Луїзою, яка прийняла православ'я й отримала ім'я Єлизавети Олексіївни. Дітей у шлюбі не мав.

Імп. Павло I призначив Олександра військ. губернатором Санкт-Петербурга, сенатором, ген. інспектором кавалерії та почесним полковником Семеновського полку. Намір імп. Павла I передати престол принцові Євгенію Вюртемберзькому в разі одруження з його донькою Катериною пришвидшив держ. переворот. За опосередкованими даними, Олександр брав участь у змові та організації вбивства Павла I 11 березня 1801. При вступі на престол О. I поновив чинність обмежених Павлом I жалуваних грамот дворянству та містам, зупинив терор, ліквідував Таємну канцелярію. Скасував укази про заборону виїзду за кордон, отримання іноз. преси, утримання друкарень. Звільнив дворянство та духовенство від тілесних покарань, скасував катування, повернув із заслання 12 тис. офіцерів і чиновників на службу. Зупинив пожалування казенних селян у приватні руки, дозволив купувати землю купцям, міщанам і державним селянам, порушивши монопольне право дворянського землеволодіння.

При Олександрові як спадкоємцю сформувався гурток "молодих друзів" – кн. А.-Є.Чарторийський, М.Новосильцев, П.Строганов, В.Кочубей, з якими він, ставши імператором, обговорював ідеали в дусі англ. конституції, формуючи ідеї майбутніх реформ. 1801 створено Неодмінну раду (Непременный совет) – консультативний орган при імператорові в складі 17-ти сановників перших двох класів. Проекти реформ були напрацьовані найближчим радником О. I М.Сперанським, який взяв за зразок найрозвинутіші адм. структури наполеонівської Франції. Пропонувалося правове оформлення самодержавства, запровадження конституції, створення ефективних механізмів кер-ва, поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Із плану держ. перетворень М.Сперанського (1809) О. I запозичив лише ті положення, котрі зміцнювали інститути верховної влади. 1810 на основі Неодмінної ради засновано Держ. раду Рос. імперії – вищий законодорадчий орган. Беручи за взірець франц. систему, О. I заснував у Росії в 1802 міністерства. Для узгодження та координації їх діяльності було створено Комітет міністрів Російської імперії, який набув з 1805 статусу вищої установи для кер-ва всіма галузями держ. життя. Переглянуто роль Правительствуючого Сенату з наданням йому статусу вищої суд. інстанції. Активізувалася діяльність комісії з укладення законів, яку очолив виходець з укр. козац. старшини, що набула прав рос. дворянства, П.Завадовський. Суперечності між міністерською системою ("лінійною") та губернаторською ("острівною") змусили О. I вдатися до намісництв – генерал-губернаторств, зокрема в набутих імперією регіонах, специфіка яких не давала можливості управляти ними на основі законодавства внутр. губерній. Останнє дало привід говорити про можливе запровадження федеративного ладу в Росії. На укр. землях були створені Малоросійське генерал-губернаторство (1802–56) у складі Чернігівської губернії і Полтавської губернії та Новоросійське і Бессарабське генерал-губернаторство (1822–74) у складі Катеринославської губернії, Херсонської губернії, Таврійської губернії і Бессарабської обл. Пошук альтернативних моделей держ. ладу сприяв укладенню М.Новосильцевим 1820 "Уставной государственной грамоты", в основу якої покладено текст польс. конституції (1815). Із набуттям її чинності Росія стала б конституційною монархією. О. I цілеспрямовано формував бюрократичний апарат. При його комплектуванні віддавав перевагу особистим заслугам перед становим походженням. Для підняття освіт. рівня чиновників запровадив спец. іспити (1809) для отримання 8-го і 9-го класу тим, хто не мав університетської освіти. Сподівався, що університетська освіта витіснить практику отримання посад через військ. службу або зв'язки.

У міжнар. політиці дотримувався принципів невтручання у внутр. справи іноз. д-в, однак ця позиція не витримала випробування. Після проголошення Наполеона Бонапарта імператором Франції (1804; див. Наполеон I) Росія підписала договір про союз із Пруссією та перервала дипломатичні відносини з Францією. О. I зініціював заснування "Ліги народів" для протидії завойовницьким намірам франц. імп. Наполеона I Бонапарта. Продовжував політику експансії на Кавказ, ведучи війни 1804–13 з Персією, 1806–12 – з Османською імперією – та 1808–09 – зі Швецією. О. I програв Наполеону I Бонапарту битву під Аустерліцем (1805). 1806–07 Рос. імперія воювала з Францією й уклала Тільзитський мир з Наполеоном I (1807), який рос. сусп-во засудило як ганебний для д-ви через усунення О. I з європ. політики. Його наслідком стало приєднання до Рос. імперії Білостоцької області. Успіхи рос. військ та зміна уряду в Швеції сприяли укладенню Фрідріхсгамського мирного договору зі Швецією (1809), за яким Рос. імперія створила Велике князівство Фінляндське, а за Бухарестським мирним договором 1812 набула Бессарабію з фортецями Хотин, Бендери (нині м. Тигіна, Молдова), Акерман (нині м. Білгород-Дністровський), Кілія, Ізмаїл. 1812 Рос. імперія пережила вторгнення військ франц. імп. Наполеона I Бонапарта, у боях з якими, крім регулярної армії, брали участь народні ополчення, зокрема в Україні. Після переможної Війни 1812 О. I здійснив закордонний похід 1813–14. Перемога вплинула на успіхи Росії на Віденському конгресі 1814–1815, на якому О. I відіграв активну роль, обговорюючи польс., саксонське та грец. питання і зініціював створення "Священного союзу".

Розвиток госп-ва за часи О. I був підірваний значними воєн. витратами, шкода від яких була відчутною для всієї економіки, демографічного ресурсу та фінансової системи. Держ. прибутки зменшилися в кілька разів, зріс зовн. борг, для погашення якого підвищено подушний оклад та оброчний податок, запроваджено прогресивно-прибуткове оподаткування. У сел. питанні імператор дотримувався курсу на звільнення селян від кріпосницької залежності. Держ. селянам було дозволено купляти землю й заборонено продаж кріпосних селян без землі (1801), а під впливом проекту міністра комерції Рос. імперії С.Румянцева видано указ про вільних хліборобів (1803), згідно з яким дозволено поміщикам за викуп звільняти селян із землею. Ці заходи сприймалися сучасниками як перші кроки до ліквідації кріпацтва.

У часи О. I відбулися помітні зміни у сфері к-ри. Реформовано освіту: 1803 видано нове положення про навч. заклади, зорієнтоване на всестановий та світський характер освіти. Засновувалися школи з відповідними навч. програмами: парафіяльні школи давали початкову освіту, повітові школи – проміжну між початковою та середньою, гімназії – середню. Для отримання вищої освіти засновувалися ун-ти в Харкові, Казані (нині столиця Татарстану, РФ), С.-Петербурзі (до 1819 діяв як пед. ін-т). Одночасно створювалися привілейовані середні навч. заклади, програма котрих наближалася до університетської: Демидовський ліцей в Ярославлі (нині місто в РФ), Царськосельський ліцей, г-зії вищих наук у Ніжині та Києві, Рішельєвський ліцей в Одесі. Беручи за взірець європ. традицію, імператор сподівався за їх допомогою підготувати фахівців для бюрократичного управління. Засновано тех. навч. заклади: комерційні уч-ща в Москві, Одесі й Таганрозі (нині місто Ростовської обл., РФ), корпус шляхових інженерів у С.-Петербурзі. 1820 реорганізовано інженерне уч-ще та засновано артилерійське. Функціонувало 15 кадетських корпусів. Відновлено Петерб. АН із новим регламентом, засновано Публічну б-ку. Набули поширення, зокрема і в укр. губерніях, ланкастерські школи взаємного навчання. 1804 введено цензурний статут, найліберальніший з усіх цензурних законів 19 ст. Зросла видавнича діяльність, з'явилася низка нових журналів, газет, альманахів.

На імперську політику О. I справила вплив міжнар. ситуація, якою він скористався для набуття нових територій, статус котрих у складі імперії був неоднаковим. Автономію отримало Велике князівство Фінляндське (1809) – для нього було скликано ландтаг, збережено швед. конституцію, фінські податки та митні збори, банк, власну армію, адміністрацію, грошову одиницю, лютеранське віросповідання. О. I сподівався, що така політика гарантуватиме фінську лояльність на випадок ворожого вторгнення зі сторони балт. д-в. Для Царства Польського підготовлено конституцію з наміром поширити її з часом на всю імперію. Згідно з цим актом, Царство Польське вважалося д-вою, з'єднаною з Росією шляхом передачі рос. монархові повноважень польс. королів, тому О. I отримав титул спадкового короля Польщі і поклявся на Євангелії дотримуватися конституції. Статус Царства Польського давав можливість полякам мати власну армію, самоврядування, збереження катол. віросповідання тощо. Тимчасові правила для Бессарабії гарантували області автономний статус зі збереженням прав і звичаїв місц. народів, а також податкових пільг. Автономія протрималася тут до 1823. При О. I продовжувалися війни на Кавказі, унаслідок яких там ліквідовувалися держ. утворення. Здійснювалася колонізація пд. укр. губерній, на темпи якої вплинуло приєднання Росії до континентальної блокади, а тому вона надавала великого значення розвитку торгівлі в цьому регіоні, для чого запроваджувала митні установи, торг. пільги чорномор. та азовським містам-портам.

О. I помер у Таганрозі від запалення гол. мозку, там же було проведено аутопсію, бальзамування тіла, після чого воно було відправлено до С.-Петербурга для поховання в Петропавловській фортеці.

Дж.: Император Александр I: Последние годы царствования, болезнь, кончина и погребение: По личным воспоминаниям лейб-хирурга Д.К. Тарасова. Пг., 1915; Державный сфинкс. М., 1999; Екатерина II. Памятник моему самолюбию. М., 2003.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Валлоттон А. Александр I. М., 1966
  2. Мироненко С.В. Самодержавие и реформы: Политическая борьба в России в начале ХIХ века. М., 1989
  3. Вандаль А. Наполеон и Александр I: Франко-русский союз во время Первой империи, т. 2: От Тильзита до Эрфурта. Ростов-на-Дону, 1995
  4. Национальные окраины Российской империи: Становление и развитие системы управления. М., 1997
  5. Уортман Р.С. Сценарии власти: Мифы и церемонии русской монархии, т. 1: От Петра Великого до смерти Николая I. М., 2004
  6. Шандра В.С. Генерал-губернаторства в Україні ХIХ – початку ХХ ст. К., 2005
  7. Шепелев Л.Е. Аппарат власти в России: Эпоха Александра I и Николая I. СПб., 2007.

Посилання:
  • БЕССАРАБІЯ
  • БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ
  • БУХАРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1812 Р.
  • ЧАРТОРИЙСЬКИЙ АДАМ-ЄЖИ
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ДЕРЖАВНІ СЕЛЯНИ
  • ДВОРЯНСТВО
  • ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА
  • ГУМАНІЗМ
  • ІЗМАЇЛ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХАРКІВ
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХОТИН, МІСТО ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛ.
  • КІЛІЯ
  • КОМІТЕТ МІНІСТРІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
  • КОНСТИТУЦІЯ
  • КОНСТИТУЦІЙНА МОНАРХІЯ
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
  • КИЇВ
  • МАЛОРОСІЙСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО
  • МІЩАНИ
  • МОСКВА
  • НАПОЛЕОН І БОНАПАРТ
  • НАРОДНЕ ОПОЛЧЕННЯ
  • НІЖИН
  • НОВОРОСІЙСЬКЕ І БЕССАРАБСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО
  • ОДЕСА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПАЛЛАС ПЕТРО-СИМОН
  • ПАРАФІЯЛЬНІ ШКОЛИ
  • ПАВЛО І ПЕТРОВИЧ
  • ПЕТРОПАВЛОВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • ПОЛТАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПОМІЩИКИ
  • РІШЕЛЬЄВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ
  • САМОДЕРЖАВСТВО
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • ВІДЕНСЬКИЙ КОНГРЕС 1814–1815
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВІЛЬНІ ХЛІБОРОБИ

  • Пов'язані терміни:
  • АРАКЧЕЄВЩИНА
  • БАХТІН ІВАН ІВАНОВИЧ
  • БЕНКЕНДОРФ ОЛЕКСАНДР ХРИСТОФОРОВИЧ
  • БОЛГРАД
  • БОШНЯК ОЛЕКСАНДР КАРЛОВИЧ
  • БУХАРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1812 Р.
  • БУРСАК ФЕДІР ЯКОВИЧ
  • ЧАРТОРИЙСЬКИЙ АДАМ-ЄЖИ
  • ЧЕРНІВЦІ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ЧЕТВЕРТИНСЬКІ
  • ДЕКАБРИСТІВ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЕКТИ
  • ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ
  • ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ РОСІЇ
  • ДЕРЖАВНІ ЗЕМЛІ
  • ДЕВОЛАН
  • ДОЛГОРУКОВ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ
  • ДУБРОВСЬКИЙ ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • ДУХОБОРИ, ДУХОБОРЦІ
  • ДУРОВА (У ЗАМІЖЖІ ЧЕРНОВА) НАДІЯ АНДРІЇВНА
  • ДВОРЯНСТВО СЛУЖИЛЕ ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА
  • ДИБИЧ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ДИКАНЬКА
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ЄЗУЇТИ
  • ГАБЛИЦЬ (HABLITZ) КАРЛ ІВАНОВИЧ
  • ГЛИНКА СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ГРАББЕ ПАВЛО ХРИСТОФОРОВИЧ
  • ГУБЕРНАТОР
  • ГВАРДІЙСЬКІ КОЗАКИ
  • ІПСІЛАНТІ
  • КАЛНИШЕВСЬКИЙ ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • КАМ'ЯНСЬКА УПРАВА
  • КАРАМЗІН МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ
  • КАРАЗІН ВАСИЛЬ НАЗАРОВИЧ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • КАТОРГА, КАТОРЖНІ РОБОТИ
  • КЕРЧ
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.КАРАЗІНА
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КІЗЕВЕТТЕР ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КНЯЗЬ
  • КОЛОНА МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА В КИЄВІ, ПАМ'ЯТНИК ХРЕЩЕННЯ РУСІ, НИЖНІЙ ПАМ'ЯТНИК КНЯЗЮ ВОЛОДИМИРУ
  • КОМІТЕТ МІНІСТРІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
  • КОНОВНІЦИН ІВАН ПЕТРОВИЧ
  • КОНОВНІЦИН ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • КОРНИЛОВИЧ (БЕЗ-КОРНИЛОВИЧ) ОЛЕКСАНДР ЙОСИПОВИЧ
  • КОСЦЮШКО ТАДЕЙ
  • КОЗАЦЬКІ УКРАЇНСЬКІ КІННІ ПОЛКИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 1812–1864
  • КРАСНОКУТСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ
  • КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ
  • КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РЕФОРМАТСЬКИЙ МОНАСТИР
  • КРИМЧАКИ ТА СТАРОДАВНЄ ЄВРЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ КРИМУ
  • КУРАКІН ОЛЕКСІЙ БОРИСОВИЧ, ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ НА ПОСАДІ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА МАЛОРОСІЇ В 1802–1807
  • КУТУЗОВ МИХАЙЛО ІЛАРІОНОВИЧ
  • КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КИЇВСЬКА УНІЙНА МИТРОПОЛІЯ
  • ЛАМБЕРТ КАРЛ ЙОСИФОВИЧ (ЙОСИПОВИЧ), ДЕ
  • ЛАНЖЕРОН ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ
  • ЛАВРЕНТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛЕБЕДЄВ
  • ЛЕВАШОВ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛЕВАНДА ІВАН (ІОАНН) ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛІСОВА ВАРТА
  • ЛОБАНОВ-РОСТОВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • МАЛИНОВИЙ КЛИН
  • МАНІФЕСТ 19 ЛЮТОГО 1861
  • МАРКЕВИЧ ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ
  • СМУГА ОСІЛОСТІ, СМУГА ПОСТІЙНОЇ ЄВРЕЙСЬКОЇ ОСІЛОСТІ
  • МУРАВЙОВ-АПОСТОЛ ІВАН МАТВІЙОВИЧ
  • МУРАВЙОВ МИКИТА МИХАЙЛОВИЧ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • НАРОДНЕ ОПОЛЧЕННЯ
  • НІМЕЧЧИНА
  • НОВІКОВ МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ
  • НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ
  • ОРЛОВ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • ОСТЕН-САКЕН ФАБІАН-ГОТЛІБ
  • ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ
  • ПАВЛО І ПЕТРОВИЧ
  • ПЕТЕРБУРЗЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ПОЛЯКИ В УКРАЇНІ
  • ПОЛЬЩА
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • РЄПНІН МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ
  • РЄПНІНА ВАРВАРА МИКОЛАЇВНА
  • РОСІЯ
  • РОЗУМОВСЬКИЙ АНДРІЙ КИРИЛОВИЧ
  • РУМЯНЦЕВ МИКОЛА ПЕТРОВИЧ
  • РУССКИЙ АРХИВ
  • РУССКИЙ БИОГРАФИЧЕСКИЙ СЛОВАРЬ
  • СЕНАТ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ, ПРАВИТЕЛЬСТВУЮЧИЙ СЕНАТ
  • СОЮЗ БЛАГОДЕНСТВА
  • СОЮЗ ПОРЯТУНКУ
  • СПРАВНИК
  • СТАРООБРЯДСТВО
  • ТАБЕЛЬ ПРО РАНГИ 1722
  • ТАРАЩА , МІСТО КИЇВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КРАЙ
  • ТОЛСТОЙ ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • ЦЕНЗУРА В УКРАЇНІ
  • ТУЛЬЧИНСЬКА УПРАВА
  • УШАКОВ ФЕДІР ФЕДОРОВИЧ
  • ВАРШАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ
  • ВІЛЬНІ ХЛІБОРОБИ
  • ВІЛЬНЮСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ВІТГЕНШТЕЙН ЛЕВ ПЕТРОВИЧ
  • ВІТГЕНШТЕЙН ПЕТРО ХРИСТИЯНОВИЧ
  • ВІТТ ІВАН ЙОСИПОВИЧ
  • ЯКУБОВИЧІ
  • ЗАВАДОВСЬКИЙ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)