ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Горобець В.М. ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Oleksij_M (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ

ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ (1629 –1676) – другий рос. цар із династії Романових (1645–76); син царя Михайла Федоровича і Євдокії Стрешньової. Н. в м. Москва. Правив від 1645. Потреба в удосконаленні держ. управління, недоліки якого вилилися в повстаннях 1648, підштовхнула О.М. до проведення низки реформ. 1649 на Земському соборі було ухвалено Соборне уложення, яким скасовувалися т. зв. урочні літа для розшуку селян-утікачів, закріпачено д-вою посадське населення країни, заборонено духовенству набувати вотчини, поставлено церк. владу в підпорядкування світській тощо. У наступні роки О.М. запровадив Приказ таємних справ, який підпорядковувався особисто цареві, що давало можливість монархові керувати діяльністю решти центр. і місц. держ. установ. Поступово нівелював роль боярської думи. У соціальній сфері сприяв зближенню вотчинного та помісного землеволодіння. Проводив протекціоністську політику, створюючи рос. купцям преференції перед їхніми зарубіжними конкурентами (ухвалення Митного 1653 і Новоторгового 1667 статутів). Був одним з ініціаторів церк. реформи, яку проводив із 1652 патріарх Никон. Проведені реформи сприяли модернізації д-ви, але не зняли в ній соціальної напруги, свідченням чого стали Мідний бунт 1662 та козац. війна під проводом С.Разіна 1670–71.

Зовн. політика Рос. д-ви в роки правління О.М. концентрувалася переважно на вирішенні двох осн. завдань – відвоювання в Речі Посполитої України та здобуття в боротьбі зі Швецією виходу до Балт. узбережжя. Реалізації першого завдання сприяв розвиток визвол. боротьби козацтва українського та помітне ослаблення внаслідок цього Речі Посполитої. Уперше спробу нав'язати контакти з О.М. гетьман Б.Хмельницький вчинив 18 червня 1648, закликавши його до участі в боротьбі за вакантний по смерті польс. короля Владислава IV Ваза трон. У січні 1649 до Москви прибув перший посол гетьмана С.Мужиловський, котрий за посередництва єрусалимського патріарха Паїсія схиляв уряд О.М. до надання Війську Запорозькому військово-політ. допомоги. У квітні 1649 у відповідь на посольство С.Мужиловського в Україну було відряджено посла Г.Унковського. Однак позитивне вирішення питання прийняття Війська Запороз. під зверхність О.М. відбулося лише в серед. 1653 під впливом інформації щодо готовності Османської імперії прийняти Військо Запороз. під покровительство султана Мегмеда IV. Відповідну публічно-правову формалізацію рішення отримало на Земському соборі 11 жовтня 1653 та на козац. раді в Переяславі (нині м. Переяслав-Хмельницький) 18 січня 1654. Двосторонню угоду щодо умов переходу України під зверхність О.М. укладено в Москві в березні 1654 (Березневі статті гетьмана Б.Хмельницького).

28 травня 1654 О.М. особисто очолив похід царського війська проти Речі Посполитої. Під час походу (до якого долучилися й укр. полки на чолі з гетьманом наказним І.Золотаренком) було здобуто Полоцьк (нині місто Вітебської обл., Білорусь), Дорогобуж (нині місто Смоленської обл., РФ), Смоленськ (нині місто в РФ). Утім, особиста участь О.М. в поході завадила здійснити належний дипломатичний супровід кампанії, відшукати союзників для боротьби з Річчю Посполитою. Крім того, зосередження військ. сил Рос. д-ви в Білорусі й Литві оголило пд. кордони Гетьманщини, скориставшись із чого, наприкінці 1654 – на поч. 1655 коронні війська Речі Посполитої спільно з військом крим. хана Мегмет-Гірея IV спустошили Сх. Поділля. Навесні 1655 рос. армія відновила бойові дії на території Великого князівства Литовського, і 30 липня 1655 О.М. урочисто в'їхав у литов. столицю Вільно (нині м. Вільнюс). Восени 1655 було оприлюднено нові царські титули, що включали в себе і згадку про правителя "Великої і Малої, і Білої Русі".

Зі вступом у війну проти Речі Посполитої Швед. королівства, аби не допустити зміцнення гол. суперника Москви на Балтиці, уряд О.М. з весни 1656 згорнув бойові дії проти польс. короля Яна II Казимира Ваза й оголосив війну швед. королеві Карлу Х Густаву. Тим часом російсько-польс. мирні переговори завершилися 24 жовтня 1656 підписанням Віленського перемир'я, яке не закріпило за Рос. д-вою її територіальні здобутки, натомість призвело до міжнар. ізоляції Рос. д-ви й серйозно ускладнило стосунки з урядом Б.Хмельницького. У війні зі Швецією рос. армія, здобувши кілька дрібних фортець, взяла в облогу Ригу (нині столиця Латвії), але згодом була змушена відступити від міста. 20 грудня 1658 уряд О.М. уклав 3-річне Валієсарське перемир'я зі Швецією, за яким зберігав за собою низку здобутих у війні лівонських міст-фортець. Проте, згідно із заключними документами угоди, підписаної в Кардиссі 1661, Росія повертала Швеції всі здобуті у війні території. Поступливість рос. дипломатії була зумовлена як складністю внутр. ситуації в Рос. д-ві, якою прокотилися чергові бунти, так і істотним ускладненням позицій царя в Україні, де спроби представників О.М. нав'язати І.Виговському жорсткіші обмеження суверенітету, аніж це було передбачено угодою 1654, спровокували загострення російсько-укр. стосунків.

Улітку 1658 вальний сейм Речі Посполитої не ратифікував умов Віленського перемир'я 1656, а 16 вересня 1658 уряд гетьмана І.Виговського уклав із польс. королем Яном II Казимиром Ваза Гадяцький договір, що передбачав повернення України до складу Речі Посполитої. На початку липня 1659 війська О.М. зазнали нищівної поразки від гетьмана І.Виговського і крим. хана Мегмед-Гірея IV під Конотопом. І хоч у жовтні 1659 новий укр. гетьман Ю.Хмельницький відновив союзні стосунки з Москвою та визнав протекцію О.М., кампанія 1660 завершилася для рос. війська провально. У битві під Чудновом війська під командуванням воєводи В.Шереметєва зазнали поразки і на початку листопада капітулювали, а перед тим Ю.Хмельницький розірвав угоду з О.М. і повернув Україну до складу Речі Посполитої. У підписаній В.Шереметєвим капітуляції передбачалися повний вивід рос. військ із території України та відмова від претензій на "отчину" польс. короля Яна II Казимира Ваза. Утім, скориставшись із пророс. настроїв на Лівобережжі, рос. владі вдалося зберегти свою присутність у цьому регіоні козац. України. Остаточну ж риску під російсько-польс. суперництвом за Україну було підведено Андрусівським договором (перемир'ям) 1667, за яким за О.М. закріплювалися Смоленськ і Лівобережна Україна.

Найбільших успіхів у справі підпорядкування Гетьманату уряду О.М. вдалося досягнути восени 1665, коли І.Брюховецькому були нав'язані положення Московських статей 1665. Однак антирос. повстання на Лівобережжі 1668 змусило відмовитися від радикальних інкорпораційних заходів щодо України і при сходженні на гетьманство Д.Многогрішного (Ігнатовича) реанімувати норми угоди з Ю.Хмельницьким 1659, що передбачали закріплення за Гетьманатом прав адм. автономії (Глухівські статті 1669).

П. у м. Москва.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Берх В.Н. Царствование Алексея Михайловича, ч. 1–2. М., 1830–31
  2. Эйнгорн В. Сношения малороссийского духовенства с московским правительством в царствование Алексея Михайловича. М., 1899
  3. Kubala L. Wojna moskowska. "Szkice historyczne", set. 3. Lwów, 1910
  4. Wójcik Z. Polska а Rosija wоbec wspólnego niebezpieczeństwa szwedskiego w okreśie wojny półnоcnej 1655–1660. В кн.: Polska w okreśie drugiej wojny północnej, t. 1. Warszawa, 1957
  5. Душечкина Е.Б. Царь Алексей Михайлович как писатель: Постановка проблемы. В кн.: Культурное наследие Древней Руси. М., 1976
  6. Маньков А.Г. Уложение 1649 года – кодекс феодального права России. Л., 1980
  7. Заборовский Л.В. Россия, Речь Посполита и Швеция в середине ХVII в. М., 1981
  8. Ключевский В.О. Исторические портреты: Деятели исторической мысли. М., 1991
  9. Сорокин Ю.А. Алексей Михайлович. "Вопросы истории", 1992, № 4–5
  10. Платонов С.Ф. Царь Алексей Михайлович. В кн.: Платонов С.Ф. Сочинения по русской истории, т. 2. СПб., 1994
  11. Горобець В.М. Від союзу до інкорпорації: Українсько-російські відносини другої половини XVII – першої чверті XVIII ст. К., 1995
  12. Каптерев Н.Ф. Патриарх Никон и царь Алексей Михайлович, т. 1–2. М., 1996
  13. Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 9, ч. 1–2. К., 1996–97
  14. Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: Стосунки з Москвою та Варшавою, 1654–1665. К., 2001
  15. Андреев И.Л. Алексей Михайлович. М., 2003
  16. Чухліб Т. Гетьмани і монархи: Українська держава в міжнародних відносинах, 1648–1714 рр. К., 2003
  17. Царь Алексей Михайлович и патриарх Никон. М., 2006
  18. Горобець В. "Волимо царя східного": Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава. К., 2007
  19. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція XVII ст. (1648–1676 рр.). К., 2009.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АНДРУСІВСЬКИЙ ДОГОВІР 1667
  • БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ 1654 Р.
  • БОЯРСЬКА ДУМА
  • БРЮХОВЕЦЬКИЙ ІВАН МАРТИНОВИЧ
  • ЧУДНІВ, СМТ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛ.
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ГАДЯЦЬКИЙ ДОГОВІР 1658
  • ГЕТЬМАН НАКАЗНИЙ
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ГЛУХІВСЬКІ СТАТТІ 1669
  • КАРЛ Х ГУСТАВ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЮРІЙ
  • КОНОТОП
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ
  • МЕГМЕД-ҐЕРЕЙ IV СОФУ
  • МЕГМЕД IV, МЕГМЕД (МАГОМЕД, МЕХМЕД) IV АВДЖИ МИСЛИВЕЦЬ
  • МНОГОГРІШНИЙ ДЕМ'ЯН ГНАТОВИЧ
  • МОСКОВСЬКІ СТАТТІ 1665
  • МОСКВА
  • МУЖИЛОВСЬКИЙ СИЛУЯН АНДРІЙОВИЧ
  • МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • НИКОН
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПАЇСІЙ
  • ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОМАНОВИ
  • ШЕРЕМЕТЄВ ВАСИЛЬ БОРИСОВИЧ
  • УНКОВСЬКОГО ГРИГОРІЯ ДИПЛОМАТЧНА МІСІЯ 1649
  • УРОЧНІ ЛІТА
  • ВАЛЬНИЙ СЕЙМ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ
  • ВІЛЕНСЬКЕ ПЕРЕМІР\'Я 1656 Р.
  • ВІЛЬНЮС
  • ВЛАДИСЛАВ IV ВАЗА
  • ВОТЧИНА
  • ВИГОВСЬКИЙ ІВАН ОСТАПОВИЧ
  • ЯН II КАЗИМИР ВАЗА
  • ЗОЛОТАРЕНКО ІВАН НЕЧИПОРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АЛТИН
  • АНАСТАС
  • БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ МИР 1681 Р.
  • БАТУРИН
  • БАТУРИНСЬКА ЗМОВА
  • БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ 1654 Р.
  • БІЛОРУСЬКА КАМПАНІЯ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ 1654-1655 Р.
  • БРЮХОВЕЦЬКИЙ ІВАН МАРТИНОВИЧ
  • БУТУРЛІН ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЧОРНА РАДА 1663
  • ДЕЦИК
  • ДЕГТЕРЬОВИ
  • ДРУЦЬКІ
  • ДВОРЕЦЬКИЙ ВАСИЛЬ
  • ЄФІМОК
  • ЄПІФАНІЙ
  • ФЕДІР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ГАМАЛІЯ ГРИГОРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ГОРДОН ПАТРИК
  • ГУЛЯНИЦЬКИЙ ГРИГОРІЙ
  • ІМПЕРІЯ
  • КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ ДОГОВІР 1653
  • ХМЕЛЬНИЦЬКА РОКСАНДА
  • ХИТРОВО БОГДАНА ДИПЛОМАТИЧНА МІСІЯ 1658
  • КОЛІНС САМУЕЛЬ
  • КОНОТОПСЬКІ СТАТТІ 1672
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КОПІЙКА
  • КОРДОНИ ДЕРЖАВНІ УКРАЇНИ, ПРИНЦИПИ ТА ІСТОРИЧНА ПРАКТИКА ЇХ ВИЗНАЧЕНЬ
  • КОРОБКА ФЕДІР І РІД КОРОБОК. К.
  • КОРСУНСЬКА РАДА 1657
  • КОЗАЦЬКІ ВІЙСЬКА
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ
  • КРАВЧЕНКО ІВАН
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КУНАКОВ ГРИГОРІЙ
  • КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ МОНАСТИР
  • ЛЕСНИЦЬКИЙ ГРИГОРІЙ
  • ЛИЗОГУБИ
  • ЛЬВІВСЬКІ ОБЛОГИ 1648, 1655, 1672
  • МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
  • МАЛА РУСЬ
  • МАТВЄЄВ АРТАМОН СЕРГІЙОВИЧ
  • МЕНА
  • МНОГОГРІШНИЙ ДЕМ'ЯН ГНАТОВИЧ
  • МОНАРХІЯ
  • МОСКОВСЬКІ СТАТТІ 1665
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • МОСКВА
  • МУЗЕЙ СТАВРОПІГІЙСЬКОГО ІНСТИТУТУ
  • МУЖИЛОВСЬКИЙ СИЛУЯН АНДРІЙОВИЧ
  • МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • НЕЧАЙ ІВАН
  • НОСАЧ ТИМІШ
  • НИКОН
  • ОРДІН-НАЩОКІН АФАНАСІЙ ЛАВРЕНТІЙОВИЧ
  • ПАЇСІЙ
  • ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
  • ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА 1654
  • ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ СТАТТІ 1674
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПОЛИТИКА (ПОЛЕТИКА) ГРИГОРІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • ПОЛОЦЬКИЙ СИМЕОН
  • ПОЛОВЕЦЬ СЕМЕН
  • ПОЛЬЩА
  • ПОЛТИНА
  • ПОРТУГАЛ
  • ПОТОЦЬКИЙ ПАВЛО
  • ПОВСТАННЯ ЛІВОБЕРЕЖНЕ 1668
  • ПИРОГОЩА
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОМОДАНОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • РОСІЯ
  • РУБЛЬ
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • САМОЙЛОВИЧА І. ТА РОМОДАНОВСЬКОГО Г. ПРАВОБЕРЕЖНА КАМПАНІЯ 1674
  • СЕЛЯНСЬКА ВІЙНА
  • СЕМЕНОВІ ЛЮДИ РЕШТКИ ОРДИ
  • СЕВСЬКІ ЧЕХИ
  • ШЕРЕМЕТЄВ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ
  • СІРКО ІВАН
  • СОБОРНЕ УЛОЖЕННЯ 1649
  • СОФІЯ ОЛЕКСІЇВНА
  • СОМКО ЯКИМ СЕМЕНОВИЧ
  • СПАСЬКИЙ ІВАН ГЕОРГІЙОВИЧ
  • СТАРОДУБ, МІСТО БРЯНСЬКОЇ ОБЛ.
  • СТАРООБРЯДСТВО
  • СУХОВІЄНКО ПЕТРО
  • ТОМИЛЕНКО ВАСИЛЬ
  • ТРИЗНА ЙОСИФ
  • ЦАР
  • ЦИЦЮРА ТИМОФІЙ
  • УНКОВСЬКОГО ГРИГОРІЯ ДИПЛОМАТЧНА МІСІЯ 1649
  • ВЕШНЯК-ЯКУБОВИЧ ФЕДІР
  • ВІЛЕНСЬКЕ ПЕРЕМІР\'Я 1656 Р.
  • ВІРМЕНСЬКІ КОЛОНІЇ В УКРАЇНІ 16-18 СТ.
  • ВИГОВСЬКІ
  • ЗАБІЛА ПЕТРО МИХАЙЛОВИЧ
  • ЗЕМСЬКОГО СОБОРУ РІШЕННЯ 1653
  • ЗЕМСЬКИЙ СОБОР
  • ЖОВНИНСЬКА БИТВА 1662
  • ЖУЧЕНКО (ЖУК) ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • ЖИВОТОВСЬКИЙ ПАВЛО ТРОХИМОВИЧ
  • ЗОЛОТАРЕНКО ІВАН НЕЧИПОРОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)