ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОЛЕЛЬКО ВОЛОДИМИРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Шабульдо Ф.М., Вортман Д.Я. ОЛЕЛЬКО ВОЛОДИМИРОВИЧ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Olelko_V (останній перегляд: 20.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОЛЕЛЬКО ВОЛОДИМИРОВИЧ

ОЛЕЛЬКО ВОЛОДИМИРОВИЧ (Олександр Володимирович; бл. 1386 – початок 1455) – київ. удільний князь (із 1440) з династії Гедиміновичів, син Володимира Ольгердовича. Успадкував від батька Копильське і Слуцьке князівства. 1417 одружився з Анастасією, дочкою вел. кн. моск. Василія Дмитрієвича, онукою вел. кн. литов. Вітовта. У числі інших підписав Мельнський договір 1422 про укладення миру між Королівством Польським та Великим князівством Литовським і Тевтонським орденом. Користувався великим авторитетом у знаті ВКЛ; є припущення, що його кандидатуру висунули для обрання литов. великим князем після смерті Вітовта. Брав участь у міжусобній війні 1430-х рр. (можливо, і на боці кн. Свидригайла Ольгердовича, і на боці кн. Сигізмунда Кейстутовича). Сигізмунд Кейстутович, здобувши перемогу і затвердившись на троні ВКЛ, ув'язнив О.В. в Кернові (нині м-ко Кярнаве, Литва), а його родину – в Утянах (нині м. Утяна, Литва). Після смерті вел. кн. литов. Сигізмунда (1440) новий вел. кн. литов. Казимир Ягайлович (див. Казимир IV) звільнив О.В. і передав йому Київське князівство на правах спадкового володіння ("отчини").

Імовірно, О.В. зазнавав утисків щодо своїх князівських прерогатив і прав від великокнязівського уряду Казимира IV, який наприкінці 1440-х рр. взяв курс на обмеження і скасування князівсько-удільної системи у ВКЛ.

Приєднав до Київ. князівства м. Остер разом із повітом, дбав про зміцнення обороноздатності Київ. князівства, розширюючи оборонні лінії на його рубежах з ординським степом (особливо на лівобереж. Задніпров'ї) та заселяючи їх прийшлим військово-службовим людом.

Єдиною відомою подією його правління є відвідування Києва митрополитом Ісидором, котрий зупинився в місті, повертаючись із Флорентійського собору до Москви. Тоді ж О.В. виявив прихильність до церк. унії (див. Флорентійська церковна унія 1439), але зрозумівши, що вона загрожує єдності православних, змінив своє ставлення до унійців. Як київ. князь патронував правосл. церкву, зміцнював її екон. становище і правовий статус. Зокрема, із цією метою 5 лютого 1441 спец. грамотою підтвердив митрополиту Ісидору земельні володіння митрополичої кафедри в Київ. князівстві та недоторканність прибутків із них, а також вивільнив залежних від церкви людей від підсудності князівським чиновникам.

Перед смертю О.В. постригся в ченці під ім'ям Олексій. Похований в Успенському соборі Печерського монастиря.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Stadnicki K. Olgierd i Kiejstut. Lwów, 1870
  2. Wolff J. Kniazowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Warszawa, 1895
  3. Грушевський М. До питання про правно-державне становище київських князів XIV–XV ст. "ЗНТШ", 1899, т. 31–32
  4. Грушевський М. Історія України-Руси, т. 4. К.–Львів, 1907 (2-ге вид. – К., 1993)
  5. Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли, т. 1: Литовский период. Одесса, 1912
  6. Halecki O. Dzieje unii jagiełłońskiej. Kraków, 1919
  7. Kolankowski L. Dzieje Wielkiego Księstwa Litewskiego za Jagiełłonów. Warszawa, 1930
  8. Греков И.Б. Очерки по истории международных отношений стран Восточной Европы ХIV–ХVI вв. М., 1963
  9. Шабульдо Ф.М. Київське князівство Ольгердовичів в контексті української державності. "Старожитності", 1994, ч. 1–2
  10. Терещенко Ю.І. Україна і європейський світ: Нарис історії від утворення Старокиївської держави до кінця ХVI ст. К., 1996
  11. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. К., 1998
  12. Tęgowski J. Pierwsze pokolenie Giedyminowiczów. Poznań–Wrocław, 1999.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ФЛОРЕНТІЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1439
  • ГЕДИМІНОВИЧІ
  • ІСИДОР
  • КАЗИМИР ІV ЯГЕЛЛОНЧИК
  • КОРОЛІВСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • КИЇВ
  • ОСТЕР
  • СВИДРИГАЙЛО, СВИДРИГАЙЛО-БОЛЕСЛАВ ОЛЬГЕРДОВИЧ
  • СИГІЗМУНД КЕЙСТУТОВИЧ
  • ТЕВТОНСЬКИЙ ОРДЕН
  • УСПЕНСЬКИЙ СОБОР, СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ СОБОР КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІТОВТ (ВІТАУТАС)
  • ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ІСИДОР
  • КНЯЗЬ
  • КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • КИЇВ
  • ОЛЕЛЬКОВИЧІ
  • ОЛЬГЕРДОВИЧІ
  • СЕМЕН ОЛЕЛЬКОВИЧ
  • СТАТУТИ ЦЕРКОВНІ
  • ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)