ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОЛЕВСЬК

  Бібліографічне посилання: Вирський Д.С. ОЛЕВСЬК [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Olevsk (останній перегляд: 14.10.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОЛЕВСЬК

ОЛЕВСЬК – місто Житомирської області, райцентр. Розташов. на р. Уборть (прит. Прип'яті, бас. Дніпра). Населення 10,8 тис. осіб (2005).

Існує версія про зв'язок назви міста з іменем древлянського кн. Олега Святославича (вона відображена навіть на сучасному гербі міста). Археологам відоме давньорус. городище в О., є версія ототожнення його з літописним (10 ст.) Ореховцем. Уперше згадується 1488, коли боярин Пирхайло просив короля польс. і вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика надати йому "волость Олевське" на поточний рік, відсторонивши ін. бояр. На поч. 16 ст. приписаний до Овруцького замку. У серед. 16 ст. король польс. і вел. кн. литов. Сигізмунд II Август надав маєтність О. Йосипу Немиричу. Цей шляхетський рід володів містечком до 18 ст. включно. 20 вересня 1641 О. отримав магдебурзьке право. Дідич містечка Олександр Немирич був чи не єдиним значним шляхтичем Київщини, який залишився вдома під час наступу козаків 1648 і був забитий повстанцями. За часів національної революції 1648–1676 містечко перебувало в зоні бойових дій і значно постраждало: 1683 в О. згадується лише 8 димів. Бл. 1669 в містечку закладено кармелітський монастир (ліквідований 1832). З підпорядкуванням Російській імперії (1793) Олевська маєтність була секвестрована, а 1795 надана вже рос. генерал-поручику Олександру Протасову. 1796 О. став волосним центром Овруцького пов. Волинської губернії. На 1798 у власне містечку значились 472 жителі. З 1831 О. належав до держ. маєтностей. 1870 в містечку були 161 двір, 1292 жителі, з них 44 % – євреї (у місті – 2 церкви, костьол, каплиця, синагога, 2 млини); 1899 – бл. 2 тис. жителів. 1903 через О. пройшла залізниця КиївКовель. Революц. доба поч. 20 ст. пам'ятна в місті боєм укр. військ із рад. гарнізоном під час останнього рейду по Україні нац. армії в листопаді 1921. 1920–39 О. був прикордонним центром (на польс. кордоні). З 1923 – райцентр Коростенської округи.

Під час Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941–45 і гітлерівської окупації (5 серпня 1941 – 30 грудня 1943) селище було в зоні активності рад. партизанів. У серпні–листопаді 1941 О. контрольований підрозділами Поліської Січі ("Олевська республіка").

У 1960–1970-х рр. селище пережило хвилю індустріалізації. Тоді, зокрема, засновані й найпотужніші до сьогодні підпр-ва О. – з-д тракторних нормалей (виробляє метизи та гідроарматуру) і з-д електротех. фарфору. Поза традиційним комплексом агропереробки місто знане також по лісо- та торфорозробках.

З 2003 – місто районного значення.

Пам'ятка арх-ри: Свято-Миколаївська церква (1596).

Міські газети: "Зорі над Убортю", "Новини Олевщини".

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. 7. Warszawa, 1886
  2. ІМіС УРСР: Житомирська область. К., 1973
  3. Магнер Г.І. Місто Олега Древлянського: До 1000-річчя Олевська. "УІЖ", 1977, № 9.

Посилання:
  • ДИМ
  • ГОРОДИЩА, ДАВНІ ПОСЕЛЕННЯ
  • КАЗИМИР ІV ЯГЕЛЛОНЧИК
  • КОРОСТЕНСЬКА ОКРУГА
  • КОВЕЛЬ
  • КИЇВ
  • МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • ОЛЕГ СВЯТОСЛАВИЧ
  • ОЛЕВСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ПОЛІСЬКА СІЧ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СИГІЗМУНД ІІ АВГУСТ
  • ВОЛИНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ

  • Пов'язані терміни:
  • ІКОНИ, УКРАЇНСЬКІ ІКОНИ
  • МАКАРІВ
  • НЕМИРИЧІ
  • ОЛЕВСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ПОЛІСЬКА СІЧ
  • ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)