ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОЛЬГЕРД

  Бібліографічне посилання: Шабульдо Ф.М., Вортман Д.Я. ОЛЬГЕРД [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Olherd (останній перегляд: 23.04.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОЛЬГЕРД

ОЛЬГЕРД (литов. Algirdas; бл. 1296 – травень 1377) – великий князь литовський (з 1345), син вел. кн. литов. Гедиміна. Один із гол. будівничих Великого князівства Литовського. 1318 одружився з Марією, дочкою вітебського кн. Ярослава Васильовича, успадкував після смерті тестя (1320) його князівство. У 1330-х рр. отримав від батька князівство із центром у замку Крево (нині село Гродненської обл., Білорусь). Брав участь у війнах, зокрема очолював литов. військо у спільному з поляками поході проти Бранденбургу (1327).

Після смерті Гедиміна (1341), який розділив ВКЛ між своїми синами, столичне Вільно (Вільнюс) дісталося Явнуту, молодшому з них; брати фактично не визнавали його своїм сюзереном. 1345 О. та його брат Кейстут організували змову проти Явнута та відсторонили його від влади. Великим князем став О., проте фактично д-вою він правив разом із тракайським, гродненським і берестейським кн. Кейстутом; при цьому останній відповідав за зх. напрям зовн. політики (боротьба з Тевтонським орденом), що давало можливість О. зосередитися на сх. напрямкові (відносини з рус. князівствами та Золотою Ордою).

У 1350-ті рр. О. відібрав у смоленських князів значну частину їхніх володінь, зокрема Брянськ (нині місто в РФ), Мстиславль (нині місто Могильовської обл., Білорусь), Білий (нині місто Тверської обл., РФ). Встановив із Великим князівством Тверським спрямований проти Москви союз, закріпивши його 2-м шлюбом – з Ульяною, сестрою вел. кн. тверського Михаїла Олександровича. Війна (1368–1372) з вел. кн. московським Дмитрієм Івановичем (див. Дмитрій Донськой), незважаючи на успіхи литов. військ, не принесла О. перемоги. Це, зрештою, завадило ВКЛ реалізувати свій потенціал політ. інтегратора Русі. 1349–51 і 1366 О. вів боротьбу за Волинь із польс. королем Казимиром III Великим. У сфері впливу О. періодично перебували Смоленське князівство, Псковська і Новгородська республіки.

1349 безуспішно намагався встановити політ. контакт із золотоординським ханом Джанібеком.

За гіпотезою Ф.Шабульда, О., скориставшись анархією, що почалася 1359 в Золотій Орді, у союзі з темником Мамаєм та його ордою розпочав 1362 війну з джучидським "Волзьким царством", яке опанували царевичі-джучиди з лівого (східного) крила Улусу Джучі. Влітку 1362 Ольгердове військо здійснило похід на пд. Дніпровсько-Донського межиріччя, а восени – на ординське Поділля, досягши чорномор. узбережжя біля гирл Дніпра і Пд. Бугу. Пізніші наративні джерела приписують йому перемогу над трьома татар. князями в Синьоводській битві 1362, що вирішила подальшу долю Поділля. Результатом війни було скасування екон. і політ. залежності від Золотої Орди та приєднання до ВКЛ земель Пд. Русі разом із Волинню, Київщиною і Чернігово-Сіверщиною, а також Поділля – від Дністра до верхів'я Дону і Окського басейну, що й було оформлено спец. ярликом Мамая. На більшості інкорпорованих до ВКЛ земель були утворені удільні князівства, зверхниками яких стали сини та племінники О. (див. Київське князівство, Новгород-Сіверське князівство, Подільське князівство).

Упродовж усього правління О. йшла прикордонна війна між ВКЛ і Тевтонським орденом. Хоча гол. роль в ній з литов. боку відігравав Кейстут, О. також брав участь у найважливіших кампаніях проти хрестоносців, зокрема в битвах на р. Страва (1348; права притока Німана; біля м. Жежмаряй, Литва) і біля замку Рудау (1370; нині с-ще Мельниково Калініградської обл., РФ).

На відміну від Гедиміна, який намагався розірвати церковно-ієрархічний зв'язок між ВКЛ та ін. рус. землями шляхом утворення окремої Литов. православної митрополії, О. наполегливо клопотався про поставлення на чолі митрополії Київської та всієї Русі свого кандидата і повернення Києву в такий спосіб реального значення церк. столиці Русі. 1353 О. виставив свого кандидата на митрополита Київського і всієї Русі – Феодорита, 1355 – Романа, пізніше дав згоду на кандидатуру Кипріяна.

У листі до константиноп. патріарха Філофея (1371) О. титулував себе царем.

Відомості про віросповідування О. суперечливі: деякі джерела (зокрема пом'яник Києво-Печерської лаври) дають підстави вважати, що він прийняв християнство, інші – що до смерті залишався язичником.

Наративні джерела характеризують О. як мудрого держ. діяча і видатного полководця, людину, що знала кілька мов і не вживала алкогольних напоїв.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Stadnicki K. Olgierd i Kiejstut. Lwów, 1870
  2. Грушевський М. Історія України-Руси, т. 4. К.–Львів, 1907 (перевид. – К., 1993); т. 5. К.–Львів, 1905 (перевид. – К., 1994)
  3. Jonynas I. Algirdas. В кн.: Lietuviskoji enciklopedia, t. 1. Kaunas, 1933
  4. Paszkiewicz H. Jagiełłonowie a Moskwa, t. 1. Warszawa, 1933
  5. Пашуто В.Т. Образование Литовского государства. М., 1959
  6. Kuczyński S.M. Sine Wody (rzecz o wyprawie Olgierdowej 1362 r.). В кн.: Ksiąga ku czci Oskara Haleckiego. Warszawa, 1935 (2-гe вид. в кн.: Studia z dziejów Europy Wschodniej X–XVII w. Warszawa, 1965)
  7. Batura R. Lietuva kovoje prieš aukso Orda. Nuo Batu antplūdšio iki mūšio prie Mėlynųjų Vandenų. Vilnius, 1975
  8. Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды (на рубеже ХIV–XV вв.). М., 1975
  9. Budreckis A.M. Algirdas – senoves Lietuvos valstybininkas, jo vienla ir laikai. New York, 1981
  10. Meyendor J. Byzantium and the Rise of Russia: a Study of Byzantino-Russian Relations in the Fourteenth Centry. Cambridge, 1981 (переклад рос.: Прот. Иоанн Мейендорф. Византия и Московская Русь. Очерк по истории церковных и культурных связей в XIV веке. Paris, 1990
  11. Шабульдо Ф.М. Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. К., 1987
  12. Думин С.В. Другая Русь (Великое княжество Литовское и Русское). В кн.: История Отечества: Люди, идеи, решения: Очерки истории России IХ – начала ХХ в. М., 1991
  13. Kiaupa Z. та ін. Lietuvos istorija iki 1795 metu. Vilnius, 1995
  14. Кульпин Э.С. Золотая Орда. М., 1998
  15. Pelenski J. The contest between Lithuania and the Golden Horde in the fourteenth century for supremacy over Eastern Europe. В кн.: Pelenski J. The contest for the legacy of Kievan Rus'. New York, 1998
  16. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. К., 1998
  17. Шабульдо Ф.М. Синьоводська проблема: Можливий спосіб її розв'язання. К., 1998
  18. Tęgowski J. Pierwsze pokolenie Giedyminowiczów. Poznań–Wrocław, 1999
  19. Kurtyka J. Podole pomiędzy Polską i Litwą w XIV i 1 połowie XV wieku. В кн.: Kamieniec Podołski: Studia z dziejów miasta i regionu, t. 1. Kraków, 2000
  20. Шабульдо Ф. Чи був ярлик Мамая на українські землі? (до постановки проблеми). "ЗНТШ" (Львів), 2002, т. 243
  21. Горский А.А. Москва и Орда. М., 2003
  22. Шабульдо Ф.М. Про ярлик Мамая на землі України-Русі (постановка і спроба розв'язання проблеми). В кн.: Держави, суспільства, культури: Схід і Захід: Збірник на пошану Ярослава Пеленського. Нью-Йорк, 2004
  23. Його ж. Антиординська (антиджучидська) кампанія Великого князівства Литовського 1362. В кн.: Енциклопедичний довідник: Історія України. К., 2008.

Посилання:
  • ДМИТРІЙ ДОНСЬКОЙ
  • ГЕДИМІН, ГЕДИМІНАС
  • КАЗИМИР ІІІ ВЕЛИКИЙ
  • КЕЙСТУТ
  • ХРИСТИЯНСТВО
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • КИПРІЯН
  • МАМАЙ
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ПОДІЛЬСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • РОМАН
  • СИНЄВОДСЬКА БИТВА 1362
  • ТЕВТОНСЬКИЙ ОРДЕН
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІЛЬНЮС
  • ВОЛИНЬ
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕРНІГІВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ЧОРТОРИЙСЬКІ, ЧАРТОРИЙСЬКІ
  • ДЕНАРІЙ
  • ДМИТРІЙ ДОНСЬКОЙ
  • ФЕДІР, КИЇВ. КНЯЗЬ
  • ФЕДІР ОЛЬГЕРДОВИЧ
  • ГАШТОВТ МАРТИН ІВАНОВИЧ
  • ГЕДИМІНОВИЧІ
  • ГРАМОТИ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КЕЙСТУТ
  • КОРІЯТОВИЧІ
  • КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • КИПРІЯН
  • ЛІТОПИСИ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО
  • ЛИТОВЦІ В УКРАЇНІ
  • ЛЮБАРТ, ЛЮБАРТ-ДМИТРО ГЕДИМІНОВИЧ
  • МАМАЙ
  • НЕСВИЦЬКІ (НЕСВІЗЬКІ)
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ОЛЕЛЬКОВИЧІ
  • ОЛЬГЕРДОВИЧІ
  • ПОГОНЯ
  • РОМАН
  • СЛУЦЬКИЙ ЛІТОПИС
  • СТОЖЕК (СТІЖОК), НАСЕЛЕНИЙ ПУНКТ
  • СУПРАСЛЬСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • СВИДРИГАЙЛО, СВИДРИГАЙЛО-БОЛЕСЛАВ ОЛЬГЕРДОВИЧ
  • СИНЄВОДСЬКА БИТВА 1362
  • ТАТАРИ В УКРАЇНІ
  • ВАПОВСЬКИЙ БЕРНАРД ТА ЙОГО ХРОНІКА
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІЛЬНЮС
  • ВІТОВТ (ВІТАУТАС)
  • ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ
  • ВИШНЕВЕЦЬКІ
  • ЯГАЙЛО, ВЕЛ. КНЯЗЬ ЛИТОВ.


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)