ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОЛІЗАРИ, ОЛІЗАРИ-ВОЛЧКОВИЧІ

  Бібліографічне посилання: Тесленко І.А. ОЛІЗАРИ, Олізари-Волчковичі [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Olizary_V (останній перегляд: 19.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОЛІЗАРИ, ОЛІЗАРИ-ВОЛЧКОВИЧІ

ОЛІЗАРИ, Олізари-Волчковичі – шляхетський рід герба Хоругви Кмітів (Подвійний Радван), за фамільною легендою, походив від "князя Сербії" Олізара Булка. Сучасні дослідники засновником роду вважають київ. боярина Олізара Волчковича, який жив на поч. 15 ст. Його син Роман Олізарович (п. бл. 1458) був київ. намісником кн. Семена Олельковича. Правнук Олізара – Олізар Львович Волчкович (п. між 1545 і 1552) – чорнобильський намісник 1541, власник розлогих володінь на Київщині; одружений з Богданою Немиричівною, небогою і єдиною спадкоємицею канівського, згодом – черкас. старости Остафія Дашкевича (п. 1535). Нащадки Олізара Львовича і Богдани Немиричівни до 17 ст. іменувалися Олізарами-Волчковичами, згодом – просто О.

Іван Олізар-Волчкович (бл. 1520 – 1577) – житомир. підстароста кн. Романа Сангушка 1569–71, як посол Київського воєводства брав участь у Люблінському унійному сеймі 1569, 1565 набув у Філона Кміти Коростишівський маєток. Адам Іванович Олізар-Волчкович (бл. 1572 –1618) – королів. ротмістр 1610, маршалок житомир. сеймику 1617, посол Київ. воєводства на вальні сейми 1597, 1609, 1611, 1613; перший римо-католик у родині, у своїй резиденції в Коростишеві на поч. 17 ст. звів замок, 1609 фундував костьол. Людвік Адамович О. (п. 1645) – королів. ротмістр, посол київ. шляхти на вальні сейми 1625, 1632, 1635, член комісії "для заспокоєння козаків" 1638; 1640 входив до десятки найбільших землевласників Київ. воєводства. Ян-Олександр О. (п. 1700) – син Людвіка, королів. ротмістр 1663, київ. підсудок 1665–99; посол шляхти Київ. воєводства на вальні сейми 1665, 1669, 1672, 1676, 1685, 1697 і 1698; маршалок житомир. сеймику 1665. Син Яна-Олександра Адам-Юзеф О. (бл. 1657 – 1713) – овруцький підчаший 1688–95, волин. стольник 1695–1703, київ. підкоморій 1703–07, романівський староста 1700–10. З чотирьох онуків Адама-Юзефа, дітей київ. стольника Юзефа (п. 1743), найвідомішим був Костянтин О. (1729 – помер після 1799) – володимирський підкоморій 1765–99, активний учасник Барської конфедерації 1768. Його небіж Каетан-Францішек О. (п. 1789) – великий коронний стольник 1775–84, маршалок Люблінського трибуналу 1781, лоївський староста, кавалер орденів св. Станіслава і Білого Орла.

Двоюрідний брат коронного стольника Філіп-Нереуш О. (бл. 1750 – 1816) – один із найзаможніших магнатів королівства 2-ї пол. 18 ст., шамбелян двору польс. короля Станіслава-Августа Понятовського з 1774, підчаший Великого князівства Литовського 1780–94, маршалок Люблінського трибуналу 1791, кавалер орденів св. Станіслава і Білого Орла; після падіння Речі Посполитої – дійсний статський радник, з 1815 – член Петерб. АН та Екон. т-ва у Флоренції (Італія). Старший син Філіпа-Нереуша Нарциз О. (1794–1862) – вихованець Кременецького ліцею та Віленської академії, відомий як один з організаторів і активних учасників польського повстання 1830–1831, сенатор-каштелян Царства Польського. Після придушення повстання емігрував до Франції, де ввійшов до кола кн. А.Чарторийського; автор спогадів та публіцистичних творів політ. змісту. Молодший брат Нарциза Густав О. (1798–1865) – маршал дворянства Київської губернії 1821–25, поет і публіцист, за контакти з декабристами заарештований 1826. Під час польс. повстання 1830–31 перебував на засланні в Курську, згодом отримав дозвіл на виїзд з Російської імперії. Після повернення 1836 осів у Коростишеві, а незадовго до смерті виїхав до Дрездена (Німеччина), де помер і там же був похований.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Polski słownik biograficzny, t. 23. Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk, 1978
  2. Pułaski K. Kronika polskich rodów szlacheckich Podola, Wołynia i Ukrainy, t. 2. Warszawa, 1991
  3. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII–XVIII wieku: Spisy. [Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV–XVIII wieku.] Kórnik, 1994
  4. Яковенко Н. Україна аристократична: Генеалогічні новели. В кн.: На переломі: друга половина XV – перша половина XVI ст. К., 1994
  5. Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej, t. 11. Wrocław, 1997
  6. Litwin H. Napływ szlachty polskiej na Ukrainę 1569–1648. Warszawa, 2000
  7. Urzędnicy województw kijowskiego i czerniechowskiego XV–XVIII wieku: Spisy. Kórnik, 2002
  8. Mazur K. W stronę integracji z Koroną: Sejmiki Wołynia i Ukrainy w latach 1569–1648. Warszawa, 2006
  9. Urzędnicy wołyńscy XIV–XVIII wieku: Spisy. Kórnik, 2007
  10. Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки XV–XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ. К., 2008
  11. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 2008.

Посилання:
  • БАРСЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ 1768
  • ЧАРТОРИЙСЬКИЙ АДАМ-ЄЖИ
  • ДАШКЕВИЧ ОСТАФІЙ
  • КОРОСТИШІВ
  • КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ
  • КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КИЇВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ЛЮБЛІНСЬКИЙ ТРИБУНАЛ
  • МАРШАЛОК
  • ПІДЧАШИЙ
  • ПІДКОМОРІЙ
  • ПІДСТАРОСТА
  • ПІДСУДОК
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • СЕМЕН ОЛЕЛЬКОВИЧ
  • СТАНІСЛАВ-АВГУСТ ПОНЯТОВСЬКИЙ
  • СТАРОСТА
  • СТОЛЬНИК
  • ВАЛЬНИЙ СЕЙМ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ

  • Пов'язані терміни:
  • РУЖИНСЬКІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)