ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОЛИКА

  Бібліографічне посилання: Вортман Д.Я. ОЛИКА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Olyka_smt (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОЛИКА

ОЛИКА – с-ще міськ. типу Ківерцівського р-ну Волинської області. Розташов. при впадінні р. Осинище в р. Путилівка (прит. Горині, бас. Дніпра). Населення 3,2 тис. осіб (2001).

Археол. дані дають підстави припускати, що О. існувала вже в давньорус. часи як одне з периферійних поселень навколо літописного міста Чемерин. Поширена думка, що О. вперше згадана в Іпатіївському літописі під 1149; насправді ж там ідеться не про населений пункт, а про однойменну річку, яка тепер має назву Осинище. У джерелах О. вперше згадана як село під 1433, як місто – під 1539. Через О. проходив шлях із Києва на Луцьк і Володимир (нині м. Володимир-Волинський; див. Олицький гостинець), що сприяло розвиткові міста. Із поч. 16 ст. тут існує замок, яким із 1533 володіли Радзивілли. 1564 О. отримала магдебурзьке право і герб, 1586 стала центром Олицької ординації (невідчужуваного і неподільного земельного володіння), першим ординатом якої був кн. С.Радзивілл. Найбільше піднесення О. пережила в 1-й пол. 17 ст., коли була одним із найбільших міст Волинського воєводства. О. складалася із замку (див. Олицький замок), власне міста (середмістя) і 3-х передмість – Завороття (Миловиці), Залісочого і Турчина. Середмістя і два перших передмістя мали земляні фортифікації. 1450 (або 1460) в О. споруджено костьол святих Петра і Павла – найдавніший зі збережених на Волині мурованих костьолів (у 16 ст. деякий час функціонував як кальвіністський збір – молитовний дім). 1635–40 збудовано мурований костьол Святої Трійці (архітектори – Б.Моллі і Дж.Маліверно), при якому діяв колегіум під опікою Замойської академії.

1648 місто захопили, пограбували і спалили козаки. У 2-й пол. 17 ст. О. почала занепадати, що було пов'язане як із заг. погіршенням політ. й екон. ситуації в Речі Посполитій, так і з тим, що князі Радзивілли більше не мешкали в О. Після переходу Волині до складу Російської імперії (1793) О. – приватновласницьке містечко Дубенського пов. Волинської губернії. У 1-й пол. 19 ст. тривав занепад, чому сприяло перенесення торг. шляху, який тепер обминав О. Етнічний склад населення змінився за рахунок збільшення частки євреїв (від 2-ї пол. 19 ст. і до 1942 вони становили близько половини мешканців) і відповідного зменшення частки українців та поляків. Деяке пожвавлення настало після того, як у 1870-ті рр. за 9 км від містечка пролягла залізниця.

Із листопада 1917 О. – у складі Української Народної Республіки. У грудні 1917 владу захопили більшовики, у лютому 1918 прийшли нім. війська, які відновили владу УНР. У квітні–грудні 1918 О. – у складі Української Держави, потім – УНР (Директорія). Улітку 1919 О. окупована польс. військами, яких на короткий час влітку 1920 змінили червоні. Із 1921 – у складі Польщі.

У міжвоєнний період – центр гміни Дубенського (із 1924 – Луцького) пов. Волин. воєводства. Попри невисокий рівень екон. розвитку міста магістрат вкладав значні кошти у благоустрій: розпочалося брукування вулиць й обсадження їх деревами, було влаштовано водогін, запроваджено електрифікацію, постійне автобусне сполучення та пожежну охорону. Діяли укр., єврейс. і польс. громад. орг-ції. 1940, після приєднання Зх. Волині до СРСР, статус О. був знижений з міста до с-ща міськ. типу. 1940–57 – райцентр. Із 29 червня 1941 по 2 лютого 1944 була окупована нацистською Німеччиною. У березні 1942 тут було створено єврейс. гетто, в'язнів якого розстріляли в червні 1942. Більше сотні мешканців О. примусово вивезли до Німеччини.

Пам'ятки арх-ри: у самій Олиці – замок (16–18 ст.), костьол святих Петра і Павла (1450), костьол Святої Трійці (1635–40); у с. Залісоче (колишнє передмістя Олики) – Луцька брама міських укріплень (1630-ті рр.) і Стрітенська церква (1784).

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. ІМіС УРСР: Волинська обл. К., 1970
  2. Колосок Б. Оборонні комплекси XVI–XVII ст. Олики, Берестечка, Володимира-Волинського. В кн.: Фортифікація України: Матеріали міжнародної конференції з проблем охорони фортифікаційних споруд в Україні. Кам'янець-Подільський, 1993
  3. Терський С. Олика: Історичний нарис. Львів, 2001
  4. Боярчук П. Про що мовчить стара Олика. Web: http://prosto.lutsk.ua/news/pro-shcho-movchit-stara-olika-1
  5. Наконечный В. Холокост на Волыни: Жертвы и память. Web: http://www.shorashim.narod.ru/case_nakonechniy.htm.

Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • КИЇВ
  • ЛУЦЬК
  • МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
  • ОЛИЦЬКИЙ ГОСТИНЕЦЬ
  • ОЛИЦЬКИЙ ЗАМОК
  • РАДЗИВІЛЛИ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ
  • ВОЛИНЬ
  • ВОЛИНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВОЛИНСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ЗАМОЙСЬКА АКАДЕМІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • БРАТКОВСЬКИЙ ДАНИЛО БОГДАНОВИЧ
  • ДУБ-ДУБОВСЬКИЙ (DUB-DUBOWSKI) ІГНАЦИ
  • КИЇВСЬКИЙ ШЛЯХ
  • ЛАВА
  • ОЛИЦЬКИЙ ГОСТИНЕЦЬ
  • ОЛИЦЬКИЙ ЗАМОК
  • ОРДА НАПОЛЕОН
  • РАДЗИВІЛЛ МИКОЛАЙ-КРИШТОФ
  • РАДЗИВІЛЛ АЛЬБРЕХТ-СТАНІСЛАВ
  • РУДОМИЧ ВАСИЛЬ
  • ТИША МИХАЙЛО
  • ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЗАМОЙСЬКА АКАДЕМІЯ
  • ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ ПОЛК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)