ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОНИЩЕНКО ОЛЕКСІЙ МУСІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Падалка С.С. ОНИЩЕНКО Олексій Мусійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Onyschenko (останній перегляд: 19.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОНИЩЕНКО ОЛЕКСІЙ МУСІЙОВИЧ

ОНИЩЕНКО Олексій Мусійович (30.09.1928–23.02.2006) – економіст-аграрник, д-р екон. н. (1973), професор (1974), чл.-кор. (1985), академік НАН України (1990), академік Укр. академії аграрних наук (1991). Н. в с.Телятники (нині с. Нова Україна Козелищинського р-ну Полтав. обл.). Після закінчення з відзнакою Полтав. с.-г. технікуму (1947), екон. ф-ту Харків. с.-г. ін-ту (1952) працював референтом. Навч. в аспірантурі в Ін-ті економіки АН УРСР (1952–55). 1955 року захистив канд. дис. з проблеми екон. розвитку тваринництва пд. України. Працював молодшим наук. співробітником Ін-ту економіки АН УРСР (1955), старшим наук. співробітником (1956) та зав. відділу госп. розрахунку (1961–63) Укр. НДІ економіки організації сільс. госп-ва, старшим наук. співробітником відділу екон. кібернетики (1963–66), зав. відділу оптимізації міжгалузевих комплексних проблем (1966–72) Ін-ту економіки АН УРСР.

О. досліджував проблеми управління великими держ. с.-г. підпр-вами і колгоспами. Найплідніший творчий період розпочався після захисту докторської дисертації (1972) і, особливо, на посаді зав. відділу екон. відносин в аграрно-пром. комплексі Ін-ту економіки АН УРСР/України (1972–94). У працях ученого сформульовані концептуальні положення, що розкривали особливості вдосконалення організації сусп. вир-ва, введення в наук. обіг поняття елементарної одиниці орг. структури АПК, поглиблено уявлення про агропром. вироб. цикли, визначено ключові моменти концепції орг. розвитку АПК.

За цикл наук. праць (у співавт.) з соціально-екон. проблем підвищення ефективності с.-г. вир-ва і розвитку АПК був удостоєний премії ім. О.Шліхтера АН УРСР (1984). Запропонований ним новий підхід до тлумачення суті інтенсифікації с.-г. вир-ва полягав у визначенні процесу інтенсифікації за показниками вир-ва продукції в розрахунку на одиницю вироб. ресурсів.

Водночас структуру АПК 1980-х рр. О. бачив недосконалою, екстенсивною. З проголошенням держ. незалежності України 1991 вчений одним із перших включився в спростування догм учення про переваги держ. та колективної форм власності над приватною. На основі аналізу результатів сільс. госп-ва країн Європи та США показав безперечні переваги ринкової економіки. Розробив план реформування АПК України в перехідний період: зміну відносин власності, приватизації майна, обліку паїв та дивідентів. Виступив рішучим критиком програми приватизації землі, що випливала з ухваленої Верховною Радою України (жовтень 1991) "Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду", вважаючи її такою, що призведе до некерованого розвалу колгоспів і радгоспів, погіршить використання землі. Був одним з авторів проекту Закону "Про приватизацію землі в Україні", положення якого лягли в основу Земельного кодексу України (1992). Позитивну оцінку політиків і спеціалістів одержали пропозиції вченого щодо необхідності застосування в земельних відносинах України права спільної, часткової, спільно-сумісної власності. О. зазначав, що відсутність в Україні ринку землі стримує рух власності і гальмує процес її концентрації в руках ефективних господарів. Водночас вважав, що в 1990-ті рр. операції купівлі–продажу землі є передчасними і шкідливими, такими, що спричинятимуть спекуляції нею. У наук. доробку О. чільне місце посідали теор. і методологічні напрацювання концептуальних основ аграрної політики. Спираючись на результати глибокого аналізу зарубіжного досвіду, вчений визначив центр. завданням агрополітики обґрунтування необхідності та шляхів формування приватної власності селян на землю, ін. засоби вир-ва.

О. вів велику науково-орг., пед. та громад. діяльність. Був заст. академіка-секретаря Відділення економіки НАН України, членом редколегій наук. видань "Економіка. Закон. Ринок", "Економіка АПК", членом експертної ради ВАК України. За сумісництвом працював на посаді професора кафедри економіки й організації сільс. госп-ва Нац. екон. ун-ту та організації і управління Нац. ун-ту харчових технологій. Керував підготовкою 7 докторів і 40 кандидатів наук. Автор бл. 340 праць.

Бібліогр.: Олексій Мусійович Онищенко: Бібліографія до 70-річчя. К., 1998.

дата публікації: 2010 р.

Праці:
  1. Оптимізація галузевої структури сільськогосподарських підприємств. К., 1972
  2. Специализация сельскохозяйственного производства (методологические проблемы оптимизации). К., 1973
  3. Аграрно-промышленные комплексы (проблемы развития и оптимального функционирования). К., 1976
  4. Межхозяйственная кооперация и агропромышленная интеграция. К., 1980
  5. Интенсивное развитие агропромышленного комплекса. К., 1990.
Література:
  1. Біографічний словник. К., 1997
  2. Національна Академія наук України: Довідник. К., 1997
  3. Хто є хто в Україні. К., 1997.

Посилання:
  • КОЛГОСПИ
  • ПРИВАТИЗАЦІЯ
  • РАДГОСПИ
  • ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)