ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОПОЛЬСЬКИЙ ВЛАДИСЛАВ

  Бібліографічне посилання: Огуй О.Д. ОПОЛЬСЬКИЙ ВЛАДИСЛАВ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Opolskyj_V (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОПОЛЬСЬКИЙ ВЛАДИСЛАВ

ОПОЛЬСЬКИЙ Владислав (імовірно, між 1326 і 1330 – 08 або 18.05.1401) – князь опольський, суддя куманів (половців, осілих в Угорщині), жупан Темешвару і Братислави (1366), палатин Угорщини (1367–72), володар Велюнської землі (1370), де заснував Ченстохову, дідич і намісник Королівства Русь (1372–78). Був найстаршим сином збіднілого опольського кн. Болеслава II і Єлизавети, доньки свідницького кн. Бернарда. Бабусею була Гремислава Всеволодівна, донька белзького кн. Всеволода Мстиславича і племінниця галицько-волин. кн. Романа Мстиславича. У віці бл. 40 років став другою особою Угорщини, обіймаючи посаду палатина (1367–72) при угор. і польс. королеві Людовіку I Великому Анжуйському (1370–82). З 10 жовтня 1372 по 8 грудня 1378 – намісник Королівства Русь ("Dei gratia dux opoliensis, velunensis terreque Russie dominus et heres": "Божою ласкою князь опольський, велюньський та землі Русь пан і дідич"), що як спадкоємець Романовичів мав династичне право відстоювати Русь від домагань волин. кн. Любарта, які відбивав збройною рукою, і, очевидно, мав таємне завдання угор. і польс. короля Людовіка I Великого відібрати її від Польщі. Продовжив монетне карбування грошиків руських і мідних пулів (1372–78), розпочате попередниками. Щедрими дотаціями сформував галицьку катол. митрополію (1375). У грудні 1378 угор. і польс. король Людовік I Великий відкликав О. із Русі, компенсувавши її втрату Добжинською землею та Куявами й призначенням опольського князя намісником Польщі. Виконував дипломатичні доручення угорської королеви, намагаючись видати 1385 заміж польс. королівну Ядвігу за Вільгельма Габсбурга, був хресним батьком вел. кн. литов. Владислава Ягайла. 1386–87, імовірно за попереднім дорученням угор. королеви Марії, спробував титулувати себе володарем Русі, випустивши нові грошики з верхньосилезьким орлом і галицьким левом (1385–87). Намагався чинити спротив королю польс. і вел. кн. литов. Владиславу II Ягайлу в Червоній Русі (1386), потім став союзником Тевтонського ордену (1392) і втратив Велюнь 1396.

П. під час облоги його фортеці Болеславець польс. військами.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Уляницкий В.А. Монеты, чеканенные польскими королями для Галицкой Руси в ХIV и ХV вв. В кн.: Труды Московского нумизматическаго общества, т. 1. М., 1893
  2. Крижанівський А. Загадка руського грошика Владислава Опольського зі зображенням орла. "ЗНТШ" (Львів), 2000, т. 240
  3. Його ж. Львівський монетний двір у ХIV–ХV ст. Львів, 2007
  4. Огуй О.Д. Історія обігу грошових одиниць та їх найменувань на Буковині, ч. 1: 1370–1475. Чернівці, 2009.

Посилання:
  • ЧЕРВОНА РУСЬ
  • ГРОШИК РУСЬКИЙ
  • КОРОЛІВСТВО РУСЬ
  • ЛЮБАРТ, ЛЮБАРТ-ДМИТРО ГЕДИМІНОВИЧ
  • ПУЛ
  • РОМАНОВИЧІ
  • ТЕВТОНСЬКИЙ ОРДЕН
  • ЯГАЙЛО, ВЕЛ. КНЯЗЬ ЛИТОВ.

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕХИ В УКРАЇНІ
  • ХИРІВ, МІСТО ЛЬВОВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ЛЬВІВ
  • ОЛЕСЬКИЙ ЗАМОК
  • ПЕРЕМИШЛЬ
  • ПЯСТИ
  • ШИПИНСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ЯРОСЛАВ МІСТО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)