ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОРДЕН

  Бібліографічне посилання: Дмитрієнко М.Ф. ОРДЕН [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Orden (останній перегляд: 19.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОРДЕН

ОРДЕН (від лат. ordo – община, стан; від нім. ordnung – порядок, лад): 1) союз, члени якого зобов'язані додержуватись певних визначених заг. правил. Поділяються за цілями й спрямованістю на духовні й світські. В орденах духовних, передусім чернечих, їхні члени дають обітницю пожиттєвого виконання правил і приписів О. На відміну від конгрегацій, в яких обітницю приймають на певний час і особа може її скласти при виході з О. Чернечі ордени за середніх віків справили великий вплив на сусп. життя. Існували чоловічі та жіночі ордени – т. зв. перша та друга гілки, пізніше в більшості з них з'явилася ще третя гілка – терціярії (з'єднані Франціском Асізьким у третій О. – миноритів). Кавалерські т-ва чи О. у Східнорим. імперії відомі з часу імп. Константина I Великого, засновані під патронатом св. Георгія. Створене 1098 перше воєнно-чернече братство – О. св. Іоанна Єрусалимського – прийняло для вирізнення своїх членів особливий знак – білий, вирізаний з полотна хрест, який братія (ченці) нашивала на одяг (мантії) та головні убори. Від поєднання двох правлячих напрямів сусп. діяльності (чернечого і рицарського) виникли духовно-рицарські ордени. Особливий розвиток отримали в часи хрестових походів. Члени духовно-рицарських орденів зобов'язані були, відповідно до встановлених Папою Римським правил, не тільки боротися з невірними, а й виконувати ще реліг. обряди, здійснювати акти милосердя, доброчинні справи. Кожний з рицарських орденів мав свої особливості (Німецький О., Іоаннітів, Тамплієрів, Мальтійський О. тощо). Засновані пізніше воєнно-чернечі ордени також обрали своїм знаком хрест. Світські ордени (чи братства) 13–14 ст., що виникли в різних д-вах зі своїми статутами й правилами, приймали у свої члени тільки осіб дворянського походження. Звання "рицар" чи "кавалер" (Ritter, Chavaller) стало почесним. Правителі Зх. Європи, засновуючи ордени, ставали їхніми начальниками або гросмейстерами. Орденський знак – хрест – почав набувати своєрідних форм накреслення, а в деяких д-вах був замінений новим зображенням (англ. О. Підв'язки, бургундський О. Золотого Руна, прусський О. Лебедя тощо). З часом ордени перестали бути діяльними т-вами (об'єднаннями) і стали лише засобом нагородження за послуги, героїчні вчинки;

2) поняття "орден" перейшло на особливі знаки відзнаки й набуло головного і єдиного значення – нагорода. Нагородження орденами регулювалося правилами і статутами, встановлювалися особливі орденські свята, одяг. Через пожалування О. відзначеним надавалося право на дворянство (особисте, спадкове), титули.

За своїм значенням ордени поділяються на: 1) пожалувані (надані), якими нагороджують осіб із царських домів, глав д-в і урядів або винятково видатних людей; 2) родові чи сімейні – для осіб із правлячих династій; 3) для нагородження за заслуги перед д-вою, героїзм, відвагу, внесок у розбудову д-ви – економіку, науку, к-ру, мист-во, доброчинство.

Орденські знаки складають: хрест (знак може мати свої відмінності залежно від країни), зірка, стрічка, іноді (для вищого ступеня) – ланцюг. Усі ордени в окремих д-вах створюються відповідно до традицій (зокрема функціонування нац. знакової системи). Щоб отримати вищий ступінь, необхідно мати попередні. Існують суто жін. ордени для нагородження тільки жінок. Отримання О. давало і дає нагородженим пільги, передбачені статутом О.

Кожна із світ. релігій має свої ордени, що різняться відповідно до догм та символів, визначених конфесією. Зміст нагородних систем визначений соціальною структурою та ідеологією сусп-ва. Наука про нагородні системи має назву "фалеристика" (від фалера – нагороди в Римі Стародавньому). У фалеристиці відображається історія країни, її закони, поступальний процес, історія створення людиною засобів вирізняти й вшановувати (відзначати) найбільш гідних представників суспільства.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Вакар П. Знак отличия Военного ордена. СПб., 1907
  2. Спасский И.Г. Иностранные и русские ордена до 1917 года. Л., 1963
  3. Дубов В. Знаки отличия XVII–XX вв. как исторический источник. В кн.: Проблемы источниковедения истории СССР и специальных исторических дисциплин. М., 1984
  4. Сборник законодательных актов о государственных наградах СССР. М., 1987
  5. Шепелев Л.Е. Титулы, мундиры, ордена в Российской империи. Л., 1991
  6. Кузнецов А. Энциклопедия русских наград. М., 2001
  7. Українська фалеристика. З історії нагородної спадщини, кн. 1. К., 2004
  8. Патрашков С.В. Награды стран мира. Ордена и медали стран Европы, Азии, Америки и Африки. М., 2010.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ДВОРЯНСТВО
  • ФАЛЕРИСТИКА
  • РИМ СТАРОДАВНІЙ

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦЕНТРАЛІЗМУ ПРИНЦИП
  • ФАЛЕРИСТИКА
  • МОНЕТНИЙ ДВІР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)