ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОСЬМАК КИРИЛО ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Осьмак Н.К. ОСЬМАК Кирило Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Osmak_K (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОСЬМАК КИРИЛО ІВАНОВИЧ

ОСЬМАК Кирило Іванович (криптонім – Ив. К-о, псевдоніми – Гірняк, Марко Горянський, К.Кирдяга, Псельський, К.Шишацький; 09.05(27.04).1890–16.05.1960) – діяч укр. національно-визвол. руху, президент Української головної визвольної ради (УГВР). Н. в м-ку Шишаки Миргородського пов. Полтав. губ. (нині смт Шишаки Полтав. обл.). Закінчив Полтав. Олександрівське реальне уч-ще (1910), навч. в Моск. с.-г. ін-ті (1910–16). У липні 1915 перервав навчання і вступив на службу до К-ту Пд.-Зх. фронту Всерос. земського союзу. Був зав. харчового пункту в м. Збараж, потім – зав. харчового загону в м. Скалат, завідував пекарнею у Збаражі. З кінця 1916 оселився в Києві, працював у Київ. губернському земстві, від якого увійшов до Української Центральної Ради. Із 1917 – керівник відділу з видання с.-г. літератури в ген. секретарстві землеробства, із січня 1918 – на тій самій посаді у мін-ві землеробства УНР. Із серед. 1918 працював у Всеукр. спілці земств, водночас був секретарем редакції громад. наук. двотижневика "Вістник громадської агрономії". З вересня 1919 працював у Центр. с.-г. кооп. союзі (Централі), що видавав двотижневик "Сільський господар", і завідував відділом сел. буряківництва. З квітня 1922 – голова термінологічного бюро С.-г. наук. к-ту УСРР. Одночасно з травня 1923 працював у губсельсоюзі на посаді зав. підвідділу бурякової кооперації, а пізніше, після злиття його з кооп. союзом "Сільський господар", – на посаді керівника кооперуванням цукровобурякової галузі. З поч. 1925 – редактор відділу с.-г. термінології Інституту української наукової мови. У березні 1928 заарештований. Його звинуватили у відстоюванні незалежності кооперації і запереченні держ. регулювання цін на продукти сільс. госп-ва. Постановою колегії ОДПУ СРСР був позбавлений на 3 роки права проживати у великих містах СРСР. Працював у Курську, а в березні 1930 знову був заарештований, звинувачений в участі у "Спілці визволення України" й відправлений у концтабір у Комі АСРР на 3 роки. Домігся перегляду справи, і в листопаді 1930 табірне ув'язнення було замінене 3-ма роками адм. висилки у Вологду, але залишився працювати в Сиктивкарі. 1934–38 працював спочатку в Моск. обл. директором радгоспу, а потім – у Рязанській обл. агрономом. У січні 1938 заарештований у с. Катіно Рязанської обл. за обвинуваченням у терористичних намірах щодо керівників ВКП(б), контрреволюц. та шкідницькій діяльності, антирад. агітації. 22 лютого 1940 був звільнений з ув'язнення, а в квітні 1940 повернувся до Києва. У жовтні 1941, вже за нім. окупації, увійшов до Укр. нац. ради, створив і очолив Всеукр. спілку с.-г. кооперації "Сільський господар". Увійшов у контакт з діячами Організації українських націоналістів й у вересні 1943 переїхав із сім'єю до Західної України. Брав участь в організації Української повстанської армії. Член Ініціативного к-ту зі створення УГВР, опрацьовував її програмні документи. 15 липня 1944 на Великому зборі УГВР, що відбувся біля с. Сприня на Самбірщині, обраний президентом УГВР. Під час переходу німецько-рад. фронту був поранений. Лікувався в с. Дорожеві на Дрогобиччині, де й був у вересні 1944 заарештований під час чекістської облави. Перебував під слідством у Дрогобичі, Львові, Києві, маючи псевдо І.Коваля. Справжнє прізвище слідчі змогли розкрити тільки через 3 роки. Постановою Особливої наради при МДБ СРСР від 10 липня 1948 ув'язнений на 25 років і відправлений до Владимирської тюрми, звідки наприкінці травня 1953 його привезли в Москву, щоб схилити до співпраці з чекістами у боротьбі з ОУН. Категорично відмовився від співпраці.

П. в ув'язненні у м. Владимир (нині місто в РФ).

1994 реабілітований Ген. прокуратурою України "як безпідставно репресований у 1948 році". На поч. 1995 прокуратурою Харків. обл. реабілітований за репресії 1928 і 1930.

1992 на місці, де відбувся Великий збір УГВР, встановлено пам'ятний знак – гранітну брилу у формі пастушої колиби. 1998 створено відеофільм "Незламний президент". 2002 спортивно-туристському оздоровчому комплексові, створеному на місці Великого збору УГВР, присвоєно ім'я К.Осьмака.

11 грудня 2004 прах О. перепохований у Києві на Байковому цвинтарі.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Туркало К. Тортури. К.–Нью-Йорк, 1963
  2. Українська головна визвольна рада: Документи, офіційні публікації, матеріали, кн. 1: 1944–1945. В кн.: Літопис УПА, т. 8. Львів, 1992
  3. Прокоп М. Київ, 1942. "Сучасність", 1993, № 1
  4. Кривуцький І. Зустріч з Президентом УГВР: Уривок із спогадів. "Шлях перемоги", 1994, № 27 (2099), 2 липня
  5. Проць Я. Кирило Осьмак. "Степова Україна" (Херсон), 1995, ч. 4–5 (12–13)
  6. Шаповал Ю. Забутий президент: Недоступні раніше документи вперше відтворюють біографію Кирила Осьмака. "ЛУ", 1996, 22 серпня
  7. Проць Я. Кирило Осьмак – будівничий української держави. "Сільське життя" (Шишаки), 1996, № 42 (6520), 7 вересня
  8. Його ж. Створюється фільм про К. Осьмака. Там само, 1996, № 52, 16 листопада
  9. Миронець Н. До історії Української національної ради. "Українське слово", 1997, 2 жовтня
  10. Шаповал Ю. Забутий Президент. В кн.: Незалежність України: Історичні витоки та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції. К., 1997
  11. Осьмак Н. Перший президент УГВР. "Шлях перемоги", 1999, ч. 31 (2362), 11 серпня
  12. Її ж. Життя, сповнене мужності і трагізму. "Чорноморські новини" (Одеса), 1999, № 92 (19830), 9 вересня
  13. Її ж. Кирило Осьмак в історії українського парламентаризму. "Шлях перемоги", 2000, ч. 23 (2406), 14 червня
  14. Українська головна визвольна рада: Документи, офіційні публікації, матеріали, кн. 4: Документи і спогади. В кн.: Літопис УПА, т. 26. Торонто–Львів. Вид-во "Літопис УПА", 2001
  15. Кирило Осьмак – президент УГВР (Документи і матеріали). В кн.: Літопис УПА, т. 41. Торонто–Львів, 2004
  16. Петрущак М. Це – наша історія: УГВР – 60 років. "Новини Самбора", 2004, № 55 (467), 16 липня
  17. Кук В. Підпільний український парламент: До 60-річчя Української головної визвольної ради. "Шлях перемоги", 2004, № 30 (2617), 21 липня
  18. Калпакиди А. Ликвидаторы КГБ: Спецоперации советских спецслужб 1941–2004. М., 2004
  19. Жадько В. Український некрополь. К., 2005
  20. Осьмак Н. Кирило Осьмак – нескорений Президент УГВР. "Літопис УПА: Серія ''Події і люди''", кн. 2. Торонто–Львів, 2008
  21. Павличко Д. Кирило Осьмак. Поема. К., 2009
  22. Осьмак Н. "Кого не поставимо на коліна – перестріляємо". 80 років процесу "СВУ". "День", 2010, 5 березня.


Посилання:
  • БАЙКОВИЙ ЦВИНТАР
  • ДРОГОБИЧ
  • ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ МОВИ
  • КИЇВ
  • ЛЬВІВ
  • МОСКВА
  • ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • РАДГОСПИ
  • СІЛЬСЬКИЙ ГОСПОДАР - ТОВАРИСТВО
  • СКАЛАТ, МІСТО ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛ.
  • СПІЛКА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ЦЕНТРАЛ
  • УКРАЇНСЬКА ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА РАДА (УГВР)
  • УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА)
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • ЗАХІДНА УКРАЇНА, ЯК ТЕРМІН
  • ЗБАРАЖ

  • Пов'язані терміни:
  • ЛІТОПИС УПА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)