ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОСТЕН-САКЕН ФАБІАН-ГОТЛІБ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ОСТЕН-САКЕН Фабіан-Готліб [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Osten_S_F (останній перегляд: 22.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОСТЕН-САКЕН ФАБІАН-ГОТЛІБ

ОСТЕН-САКЕН Фабіан-Готліб (Фабіан Вільгельмович) фон дер (Сакен; між 1750 і 1752 – 19(07).04.1837) – військ. і держ. діяч Російської імперії, барон, граф (1821), генерал-фельдмаршал (1826), князь (1832). Член Держ. ради Рос. імперії (1818). Почесний член Ун-ту св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) від 1834. Кавалер багатьох орденів: св. апостола Андрія Первозваного (1814), св. рівноапостольного кн. Володимира 1-го класу (1830), св. Олександра Невського (1813), св. Георгія 2-го ст. (1813) та ін., у т. ч. прусських Червоного орла (1807) і Чорного орла (1813), австрійс. ордену Марії Терезії – командорського хреста (1814).

Із дворян Курляндського герцогства. Н. в м. Ревель (нині м. Таллінн, Естонія), син капітана рос. армії – колиш. ад'ютанта Б.-К.Мініха. Навч. в школі м. Дерпт (нині м. Тарту, Естонія). 29 (18) жовтня 1766 записаний підпрапорщиком Копорського мушкетерського полку, від 1767 – сержант. За відвагу в кількох атаках, застосованих в облозі Хотина (1769), номінований прапорщиком. Із Нашебурзьким мушкетерським полком узяв участь у російсько-турецькій війні 1768–1774 та виправах О.Суворова на теренах Речі Посполитої. З 1770 – підпоручик, через 3 роки – поручик, з 1777 – капітан. Виконував обов'язки ординарця посла рос. імп. Катерини II у Варшаві графа О.-М.Штакельберга. 1785 направлений до Углицького мушкетерського полку й викладати в Сухопутному кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі. 24 (13) листопада 1786 удостоєний чину майора й одразу ж перейменований на підполковника Моск. гренадерського полку. Від 30 (19) липня 1789 – у Ростовському мушкетерському полку.

Під час російсько-турецької війни 1787–1791 брав участь у низці боїв, зокрема Ізмаїла штурмі 1790. За відзнаку в придушенні повстання Т.Косцюшка 31 (20) серпня 1794 підвищений до полковника, після здобуття м. Вільно (нині м. Вільнюс) нагороджений золотою шпагою з написом "За храбрость". 22 (11) лютого 1795 переведений до Черніг. мушкетерського полку. 9 жовтня (28 вересня) 1797 імп. Павло I надав йому звання генерал-майора (призначивши шефом Катериносл. гренадерського полку, з 1798 – Псковського), 22 (11) липня 1799 – генерал-лейтенанта. Відряджений із підлеглою частиною в зарубіжну експедицію й 26 (15) вересня 1799 поранений під Цюрихом (Швейцарія), потрапив до франц. полону. Звільнений через рік, на поч. 1801 очолив Петерб. гренадерський полк і спец. корпус для оборони естляндського узбережжя Балт. моря, 1805 – з'єднання, дислоковане в м. Гродно (нині місто в Білорусі). У прусській кампанії 1806–07 діяв на чолі д-зії проти військ імп. Наполеона I Бонапарта. Був запідозрений у затримці виконання інструкцій і відправлений у відставку, проте згодом реабілітованим повернувся на службу.

Герой Війни 1812, командував корпусом на Волині в складі 3-ї Зх. армії, вів позиційну боротьбу з противником на терені між Волковиськом і Слонімом (нині міста Гродненської обл., Білорусь), Ковелем і Любомлем, маневрував проти переважаючих сил франц. кн. М.Реньє й австрійс. кн. К.-Ф.Шварценберга. Спрямував підлеглих на підмогу військам генерала від інфантерії М.Милорадовича (див. Милорадовичі) в наступі на Варшавське князівство, змусив капітулювати залогу фортеці Ченстохова (нині місто в Польщі) з понад 1 тис. оборонців, а 10-тис. угруповання кн. Ю.Понятовського витіснив із Кракова. У подальшому поході – командувач правим крилом Силезької армії, створеної союзницькою коаліцією. Після бою на р. Кацбах (Качава, прит. Одеру) 26 (14) серпня 1813 пожалуваний чином генерала від інфантерії, по "Битві народів" під Лейпцигом (Німеччина) і переправі через р. Рейн од імп. Олександра I отримав 50 тис. рублів. 31 (19) березня 1814 вступив на пост генерал-губернатора окупованого Парижа (Франція). В нову антинаполеонівську експедицію під начальством М.Барклая де Толлі 1815 вирушив із Варшави, орудував 3-м піх. корпусом.

Влітку 1818 призначений головнокомандувачем 1-ї армії й перебував на цій посаді майже 17 років, квартирувавши, переважно, в м. Могильов (нині місто в Білорусі), а з 1831 – у Києві. Патронував розгром Чернігівського полку повстання, репресії значної кількості учасників декабристів руху в Україні. 1826 його іменем було названо Углицький полк. У період польського повстання 1830–1831 наглядав над Київською губернією, Подільською губернією і Волинською губернією, за що одержав портрет імп. Миколи I з алмазними прикрасами для носіння на грудях. Жертвував власні кошти на археол. розкопки київ. старожитностей, підтримував дружні стосунки із митрополитом Київським і Галицьким Євгенієм (Болховітіновим).

1835 Микола I структурно розформував 1-шу армію і з пошаною запропонував О.-С. постійне петерб. мешкання, проте той залишився в Києві, де й помер. Похований поблизу церкви Різдва Пресвятої Богородиці на Дальніх печерах Києво-Печерської лаври.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. [ Бантыш-Каменский Д.М. ] Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов, с 48 портретами, ч. 4. СПб., 1841
  2. Михайловский-Данилевский А.И. Полное собрание сочинений, т. 1. СПб., 1849
  3. Речь М.А. Максимовича над гробом генерал-фельдмаршала князя Сакена. "Киевская старина", 1887, № 10
  4. Военная галлерея 1812. СПб., 1912
  5. Декабристи на Україні. К., 1926
  6. Сапрыкина Л. Губернатор Парижа. "Радуга", 1985, № 6
  7. Безотосный В.М. Остен-Сакен. В кн.: Отечественная война 1812 года. М., 2004.

Посилання:
  • БАРКЛАЙ ДЕ ТОЛЛІ МИХАЙЛО БОГДАНОВИЧ
  • БОЛХОВІТІНОВ ЄВГЕН
  • ЧЕРНІГОВСЬКОГО ПОЛКУ ПОВСТАННЯ
  • ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ
  • ІЗМАЇЛА ШТУРМ 1790
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • ХОТИН, МІСТО ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛ.
  • КОСЦЮШКО ТАДЕЙ
  • КОВЕЛЬ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • ЛЮБОМЛЬ
  • МІНІХ БУРГАРД-КРІСТОФ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • МИЛОРАДОВИЧІ
  • НАПОЛЕОН І БОНАПАРТ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ПАВЛО І ПЕТРОВИЧ
  • ПОДІЛЬСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • ПОНЯТОВСЬКИЙ ЮЗЕФ-АНТОНІ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768–1774
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787–1792
  • РУБЛЬ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СУВОРОВ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ
  • ВАРШАВА
  • ВАРШАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВІЛЬНЮС
  • ВОЛИНЬ
  • ВОЛИНСЬКА ГУБЕРНІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ЛЕВАШОВ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПОЛЯКИ В УКРАЇНІ
  • ВІЙНА 1812 Р.


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)