ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОСТРОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Малюта О.В. ОСТРОВСЬКИЙ Володимир Павлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ostrovskyj_Volodymyr (останній перегляд: 17.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОСТРОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ

ОСТРОВСЬКИЙ Володимир Павлович (криптоніми та псевдоніми – В.О., О-ський В., П-ч В-скій, Ве-пе-о, Вепео, Павлович, Павлович В.; 18(06).06.1881–07.04. 1950) – письменник, педагог, журналіст, громад. і політ. діяч. Н. в м. Рейовка Губешівського пов. Холмської губ. (нині в Польщі) в сім'ї столяра. Після закінчення місц. нар. школи та успішно складених іспитів за г-зію протягом 3-х років працював учителем у церковно-парафіяльній школі с. Володимир. 1898 вступив до Холмської вчительської семінарії, після закінчення якої вчителював у Томашівському та Холмському повітах. 1905 Вища шкільна комісія перевела його до Варшави. З 1911 вчителював у "зразковій школі" при Холмській учительській семінарії. Водночас редагував газ. "Холмська Русь". 1915 разом із Холмською вчительською семінарією евакуйований до м. Сураж Черніг. губ. Склав держ. іспит на звання вчителя вищої початкової школи.

У березні 1917 направлений до Вінниці інспектором вищої початкової школи при місц. вчительському ін-ті. Організував український літературний та театральний гуртки, перший в Україні шкільний кооператив, викладав у приватній г-зії для дорослих. Інспектор першої вищої початкової школи у Вінниці (1918). Слухач курсів українознавства у Вінниці (1–31 серпня 1918), водночас був секретарем пед. ради цих курсів. Входив до спілки вчителів вищих початкових шкіл. Друкувався в газеті Вінницького товариства "Просвіта" – "Шлях" (1919), був її редактором. Очолив навч. секцію Він. повітового відділу нар. освіти (1920). Слухач школи українознавства при Він. гарнізонному клубі.

Після поразки УНР виїхав до Варшави. Займався пед., редакторською, письменницькою діяльністю. Очолював Укр. літ. гурток у Варшаві (з 1926). Співредактор ж. "Українська трибуна" (1921–22), редактор часописів "Духовна бесіда", "Українська громада", "Нова скиба". 1928 за дорученням проводу Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО) переїхав до Луцька, щоб пожвавити там громадсько-політ. і мистецьке життя. Видавав журнали "Наш світ" ("Наша бесіда"), "Нарід", "Наш світ", "Нова доба", що були на позиціях УНДО, виступали за консолідацію укр. сил. Член Луцької повітової "Просвіти", входив до її ради (1928). Виступав ініціатором заснування сел. кооперативів у населених пунктах воєводства.

1930 утримувався в Луцькій в'язниці, причиною його арешту стало проведення агітаційної роботи в блоці нац. сил під час виборів до польс. парламенту.

Головував на ліквідаційних зборах Луцької повітової "Просвіти" (1 липня 1934).

Автор букваря, читанок, підручників. Підготував альбом фотографій правосл. церков і монастирів, зробив опис пам'яток арх-ри та історії Холмщини. У 1920–30-х рр. О. був одним із найпопулярніших письменників Волині та Холмщини. Його твори перекладалися рос. та італ. мовами.Друга світова війна застала О. в Кракові, куди він поїхав у видавничих справах. Один із тих представників громадськості, хто у відозві до укр. народу закликав усі патріотичні сили об'єднатися для відновлення Укр. д-ви (14 червня 1941).

У роки війни мешкав у Холмі, очолював курси бухгалтерів. Наприкінці війни О. вивезли з Холмщини у Станіслав (нині м. Івано-Франківськ), дали житло, посаду директора базової школи профтехучилища, яка готувала вчителів шкіл. Відмовився співпрацювати з рад. органами. 10 вересня 1946 на зборах Львів. орг-ції Спілки письменників України його ім'я зачитали в списку ворогів укр. народу. Звільнений з роботи, затаврований як "український буржуазний націоналіст". За спец. розпорядженням Головліту всі твори письменника були заборонені, книжки вилучені з б-к і знищені.

П. у м. Станіслав, незабаром його могила щезла.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Дей О.І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). К., 1969
  2. Горак Р. Повернення Володимира Островського. "Дзвін", 1991, № 11
  3. Савчук Б. Волинська "Просвіта". Рівне, 1996
  4. Онуфрійчук М. Володимир Островський – український письменник. В кн.: Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і край: Матеріали IX наукової історико-краєзнавчої міжнародної конференції 20–23 січня 1998 р. Луцьк, 1998
  5. Наріжний С. Українська еміграція. К., 1999
  6. Баран В.К. Історичний шлях "Просвіти". В кн.: "Просвіта" на Волині: Минуле і сучасне. Луцьк, 2001
  7. Завальнюк К. Вінницькі стежини письменника-холмщака. "Панорама", 2001, № 84, 24 жовтня
  8. Малюта О. "Просвіти" і Українська Державність (друга половина ХIХ – перша половина ХХ ст). К., 2008.

Посилання:
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
  • ХОЛМЩИНА
  • КРАКІВ
  • ЛУЦЬК
  • ЛУЦЬКА ПОВІТОВА ПРОСВІТА
  • УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ (УНДО)
  • ВАРШАВА
  • ВІННИЦЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • ВІННИЦЯ
  • ВОЛИНЬ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)