ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОСВЕНЦІМ

  Бібліографічне посилання: Вронська Т.В., Пастушенко Т.В. ОСВЕНЦІМ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Osventsym (останній перегляд: 16.10.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОСВЕНЦІМ

ОСВЕНЦІМ, Освенцим (Auschwitz), Концентраційний табір Аушвіц-Біркенау (Konzentrationslager Auschwitz-Birkenau) – табір знищення (Vernichtungslager), один із найбільших комплексів нацистських концтаборів, який з 20 травня 1940 до 27 січня 1945 існував поблизу польс. м. Освенцім (польс. Oświęcim, нім. Auschwitz), за 50 км від Кракова. О. став одним із місць здійснення "остаточного вирішення єврейського питання", де було вбито понад 1 млн євреїв, сінті (гілка циган) і ромів (гілка циган) з окупованих європ. країн. Одночасно О. був місцем ув'язнення політ. противників нацистського режиму, масштабного використання рабської праці в'язнів, здійснення мед. експериментів.

Комплекс об'єднував групу концтаборів, найбільші з яких: Аушвіц I (нім. Auschwitz I), адм. центр; Аушвіц II (Біркенау) (нім. Auschwitz II(Birkenau)), табір знищення; Аушвіц III (нім. Auschwitz III (Monowitz)), трудові табори. О. налічував понад 40 філій, обіймав площу 40 км².

Табором управляв комендант, якому підпорядковувався гарнізон із 6 тис. осіб. Комендантами табору призначалися Рудольф Госс, Артур Лібеншель та Річард Баер. Комендантами жін. табору були Джоана Лангефельд, Марія Мандель та Елізабет Волкенрат. Управління О. здійснювалося шляхом поділу в'язнів на різні категорії та "самоуправління", до наглядацького персоналу табору залучалися в'язні, які займали посади старших по бараку (нім. blockeltester), старших по кімнаті (нім. Schtubendinst), капо (нім. kapo).

Встановити точні цифри загиблих у концтаборі О. неможливо, оскільки призначених на знищення людей не реєстрували. Утім, за дослідженнями польс. історика Ф.Піпера, за час існування табору було знищено від 1,1 до 1,6 млн людей, 90 % з яких були євреї, 23 тис. – цигани, 140–150 тис. – поляки, а також французи, українці, росіяни, ін. громадяни країн Європи. Для масового знищення людей у газових камерах використовувався газ "Циклон Б". Висока смертність серед в'язнів спостерігалася через голод, виснаження, хвороби, неналежні санітарно-гігієнічні умови, т. зв. мед. експерименти та вбивства.

Першими в'язнями О. з України 1940 стали члени Організації українських націоналістів, відомі громад. діячі, греко-катол. священики. За опублікованими списками Ліги укр. політ. в'язнів, в О. перебувало понад 250 діячів укр. національно-визвол. руху. Серед в'язнів були рад. військовополонені (принаймні 20 % яких складали вихідці з України), перша партія їх прибула до О. 7 жовтня 1941. До О. робітники з Генеральної губернії та зі Сх. України – остарбайтери – потрапляли за втечі, антинацистську діяльність. За відомостями Укр. нац. фонду "Взаєморозуміння і примирення", на 2002 в Україні проживали 384 колишні в'язні О., які мали документальне підтвердження.

Вихідці з України були й серед охоронного персоналу О. – це т. зв. травніківці (в оригіналі Trawnikis, Trawniki-Manner), вахмани (нім. Wachmanner), які рекрутувалися з рад. військовополонених і цивільного населення Галичини й Волині, проходили навчання в таборі СС "Травніки" (Польща).

З кінця 1944 в О. почали евакуацію в'язнів (останні 60 тис. були відправлені 18 січня 1945), підірвали майже всі споруди табору, підпалили склади з речами та одягом, конфіскованими у вбитих в'язнів, вивезли та знищили документи. Бійці Червоної армії 27 січня 1945 визволили 7600 в'язнів О.

До 1947 територія табору О. використовувалася НКВС СРСР. 1947 тут був заснований музей в знак пам'яті жертв. Його території занесені до списку світ. спадщини ЮНЕСКО. На місці ліквідованих газових камер Біркенау споруджено меморіальний комплекс, що містить пам'ятні послання 20-ма мовами світу, зокрема й українською. Щороку музей Аушвіц-Біркенау відвідує понад 700 тис. людей. 1996 уряд Німеччини оголосив 27 січня, день визволення О., офіц. днем пам'яті голокосту.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Датнер Ш. Преступления немецко-фашистского вермахта в отношении военнопленных. М., 1963
  2. Марунчак М.Г. Система німецьких концтаборів і політика винищування в Україні. Вінніпег, 1963
  3. В боротьбі за Українську державу: Есеї, спогади, свідчення, літописання, документи Другої світової війни. Вінніпег, 1990
  4. Семиряга М.И. Тюремная империя нацизма и ее крах. М., 1991
  5. Piper F., Meyer F. Die Zahl der Opfer von Auschwitz: Neue Erkentnisse durch neue Archivfunde. "Osteuropa", Jg. 5/2002, 52
  6. Web: Електронна єврейська енциклопедія: http://www.eleven.co.il/article/13100
  7. Музей Аушвіц-Біркенау: http://www.auschwitz.org.pl.

Посилання:
  • ГАЛИЧИНА
  • ГЕНЕРАЛЬНА ГУБЕРНІЯ
  • ГОЛОКОСТ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • ОСТАРБАЙТЕРИ
  • ВОЛИНЬ
  • ЮНЕСКО, ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ З ПИТАНЬ ОСВІТИ, НАУКИ І КУЛЬТУРИ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕТВЕРТИНСЬКІ
  • ГОЛОКОСТ
  • ЛАТАЧ ЄВГЕНІУШ
  • ЛЕНКАВСЬКИЙ СТЕПАН
  • МАЙДАНЕК (MAJDANEK)
  • МЕРТВА ГОЛОВА
  • РЕБЕТ ЛЕВ
  • РОЗДОЛЬСЬКИЙ РОМАН
  • РУХ ОПОРУ
  • ТАБІР
  • ВІНТОНЯК ОЛЕКСАНДР
  • ЯНІВСЬКИЙ КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ ТАБІР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)